Нині у ЄС сезон серпневих відпусток, який знижує динаміку політичної активності як на рівні Брюсселя, так і у національних столицях. Тому пропоную пригледітись більш детально до нещодавніх кроків ЄС та власне окремих держав членів на енергетичному полі. Канікули канікулами, а в зиму треба входити безпечно та заощадливо. Окремі рішення набрали чинності, а окремі кроки все ще залишаються предметом запеклих дебатів – і з європейськими інституціями, і у внутрішньополітичному полі. Запрацювали вугільні санкції, впроваджуючи ембарго на російське вугілля, а нафтопровідні виключення з санкцій продемонстрували всю крихкість та непевність роботи з агресором навіть для таких улюбленців Путіна як Орбан. Продовжуємо разом з Представництвом Фонду імені Ф. Еберта в Україні слідкувати за відносинами Києва та Брюсселя.
Війна та енергетичне питання ЄС
Експерти з енергетики скажуть, що було б не зовсім коректно кризову ситуацію на енергетичному ринку пов’язувати лише з повномасштабною війною проти України. У 2021 році вже проявились тенденції до збільшення цін на енергію. Наприклад, ціни на імпортовані енергоносії зросли більш ніж наполовину наприкінці 2021 року у порівнянні з 2020 р. Втім, саме війна створила часом патову ситуацію для Брюсселя, з якою доводиться методично і постійно працювати.
Якщо поглянути ретроспективно, вимальовується два основних напрями, за якими ЄС рухається в енергетичній сфері з початком повномасштабної війни Росії проти України.
Перший – це обмеження імпорту викопних енергоносіїв російського походження як формат примусу Росії до припинення воєнних дій в Україні. Другий – максимальне енергозаощадження та переорієнтація постачань нафти, вугілля та газу на альтернативні джерела. Звичайно, такі кроки дали поживу для роздумів і на довгострокову перспективу, але осінньо-зимовий сезон 2022-2023 наразі є нічним жахом для політиків у багатьох державах ЄС.
Під час неформальної зустрічі у Версалі у березні лідери ЄС ухвалили рішення про зменшення залежності від енергоносіїв російського походження. У квітні до п’ятого пакета санкцій було включено ембарго на російське енергетичне вугілля Шостий пакет санкцій, який приймався з великими боями під час спеціального засідання Європейської ради наприкінці травня, запровадив заборону імпорту майже 90% російської нафти на європейський ринок. Офіційний запуск такого кроку планується на кінець поточного року.
В червні Рада ЄС ухвалила нові підходи до безпеки енергетичних постачань Євросоюзу в контексті російської війни в Україні. Відповідно до домовленостей, країни-члени мають забезпечити заповнення сховищ газом до зими, а також надавати можливість іншим членам користатись зі своєї інфраструктури зберігання енергоносіїв. Також було підтримано план REPowerEU, запропонований Європейською комісією.
-15%
Чехія, яка головує у Раді ЄС відзвітувалася за перший місяць свої роботи. Серед іншого, заявлено, що найважливішим досягненням офіційної Праги стало укладання угоди щодо зменшення попиту природного газу. Рішення прийнято в рекордні 6 днів з моменту першої презентації проєкту Європейської комісії. 26 липня на засіданні Ради ЄС з транспорту, комунікацій та енергетичних питань було досягнуто політичної згоди зменшити споживання природного газу на 15% протягом зимового періоду.
Це добровільна справа кожного з членів ЄС, але рішення може стати обов’язковим до виконання в разі кризової ситуації.
Вже 5 серпня документ був затверджений Радою процедурою письмового погодження.
Це рішення є черговою спробою Брюсселя знайти вихід з доволі тяжкої ситуації на європейському енергетичному ринку, що склалася протягом 2021-2022 рр. Ця регуляція відповідає іншим ініціативам, які були прийняті на рівні ЄС, включаючи рішення щодо сховищ газу та створення Енергетичної платформи ЄС для організації спільних закупівель енергоносіїв та реалізації заходів з плану REPowerEU.
Отже, на що погодились держави ЄС у цьому рішенні? По-перше, це тимчасовий та вимушений крок з боку Євросоюзу щодо зменшення рівня споживання газу. Йдеться про період з 1 серпня 2022 до 31 березня 2023 року. По закінченні терміну реалізації до травня 2023 року Європейська Комісія має підготувати огляд ситуації з постачанням газу в цілому в рамках ЄС. Результати даного огляду мають стати основою для прийняття рішення щодо можливого продовження дії вказаної регуляції ЄС.
По-друге, хоча всі країни можуть знижувати попит на газ, ЄС передбачає можливість виключень та відхилень від запланованої цілі зменшення на 15% споживання. Наприклад, держави-члени, які не мають сполучення з газовими мережами інших членів не мають зобов’язання щодо зменшення попиту, оскільки вони не можуть звільнити потужності газопроводів на користь інших. Крім того, мають виключення держави, чиї електроенергетичні системи не синхронізовані з Європейського електроенергетичною системою і водночас значно залежать від споживання газу для електрогенерації. Є низка інших виключень, що спираються на обмежені можливості держав щодо альтернатив постання енергоносіїв.
По-третє, кожна держава сама вирішує, у який спосіб вона намагатиметься виконати свої зобов’язання. Обираючи заходи щодо зменшення попиту на газ, держави мають не ставити під загрозу захищенні групи споживачів, такі як домогосподарства, заклади охорони здоров’я, критичної інфраструктури та оборони. Спектр інструментів досягнення заявленої цілі включатиме зменшення споживання газу у генерації електроенергії, заохочення переорієнтації на інші види енергоносіїв, загальнонаціональні інформаційні кампанії, цільові зобов’язання щодо зменшення температурних норм опалення приміщень, запровадження аукціонів між компаніями надавачами енергетичних послуг. Уряди членів ЄС мають внести зміни в національні плани щодо надзвичайних ситуацій, в яких зазначити заходи щодо зменшення попиту на газ та регулярно звітувати Європейській Комісії щодо виконання планів.
В цьому контексті також є пропозиція щодо збільшення ролі Ради ЄС для активації внутрішньосоюзного стану підвищеної загрози. За рекомендацією ЄК Рада ЄС може ввести своїм рішенням стан надзвичайної ситуації в ЄС в разі істотного ризику серйозного дефіциту газу або надзвичайно високого попиту на газ, або якщо п’ять або більше держав-членів, які оголосили тривогу на національному рівні, вимагають від Європейської Комісії запустити в дію вказаний механізм.
Попри очевидну користь таких заходів, традиційно вони викликали опозицію від Угорщини, яка не підтримала вказане рішення і поставила під сумнів легальність норм ЄС, які впливають на національний енергетичний баланс чи енергетичну безпеку.
Тому, не дивно, що з 12 серпня Будапешт почав отримувати додаткові обсяги російського газу через газопровід “Турецький потік”, що є результатом візиту міністра закордонних справ Угорщини П. Сіярто до Москви. Яскравий приклад збоченого уявлення Віктора Орбана про енергетичну безпеку, заграючи з агресором.
Дещо деструктивно на рівні ЄС тут зіграла і Польща, яка поставила під сумнів формулу голосування: рішення приймалось більшістю, в той час, як Варшава зажадала формули одноголосного голосування.
Вугільні пристрасті ЄС
10 серпня 2022 року в ЄС набрало чинності ембарго на імпорт російського вугілля, яке узгодили лідери ЄС ще у квітні під час прийняття 5 санкційного пакета. Вугілля стало першим кроком, на який погодилась європейська сторона як інструмент санкційного тиску на енергетичний сектор Росії. ЄС був вагомим імпортером вугілля, за яке щорічно платив близько 8 млрд євро.
Дана пауза від квітня до серпня надавалась державам членам ЄС на пошук альтернативних шляхів та джерел імпорту вугілля, вивчення власних спроможностей у видобутку, а також переорієнтацію на інші види енергоносіїв для електрогенерації.
Як вказується у звіті аналітичного центру Bruegel, до введення ембарго ЄС мав до 70% російської долі в імпорті енергетичного вугілля для генерації електроенергії.
Серед членів ЄС найбільше енергетичного вугілля традиційно імпортувати Німеччина та Польща та Нідерланди.
Нині країни ЄС шукають інші географічні точки, з яких можна імпортувати вугілля. На даний час, вугілля імпортують з Колумбії, Австралії, США.
До речі, на початку минулого тижня до України через посередництво польської сторони надійшла перша партія австралійського вугілля. Всього планується поставити в Україну до 79 тис. тонн вугілля як гуманітарної допомоги від уряду Австралії.
Втім, для держав ЄС є подвійний виклик з імпортом. Треба не тільки замінити російське вугілля, але й збільшити обсяги імпорту цього енергоносія, зважаючи на перспективу поступової відмови від використання російського газу, який займає значну частку в електрогенерації.
Нафтова “Дружба”
Аналогічно до відтермінованого введення ембарго на російське вугілля, вже в кінці поточного року настане черга і для реалізації нафтових обмежень, узгоджених в шостому пакеті. Нагадаю, що для російської нафти, що імпортується морським шляхом передбачено введення ембарго з 5 грудня 2022 року, в той час, як на нафтопродукти – з 5 лютого 2023 року. З цього періоду можна рахувати реальні втрати Росії від закорковування нафтової голки, що і нині приносить надприбутки для російського бюджету.
Станом на кінець 2021 року країни ЄС імпортували до 30% нафти та 15% нафтопродуктів, що забезпечувало находження до російського бюджету близько 90 млрд євро.
Погрозами та істериками з боку угорських політиків вдалося вибити виключення з ембарго для трубопровідної нафти з Росії, яку мають отримувати нафтозалежні Угорщина, Словаччина та Чехія. Цинізм офіційного Будапешта дійшов до того, що у виключення навіть прописані гарантування постачання нафти при позаштатних ситуаціях на трубопроводі. Угорщина вибиваючи таке виключення мотивувала це тим, що держава не має виходу до моря і не може забезпечити альтернативу 65% трубопровідної нафти з Росії.
Ситуація з трубопровідною залежністю мала яскравий прояв якраз на початку серпня коли “Укртранснафта” припинила прокачування російської нафти південною гілкою нафтопроводу “Дружба”, що проходить територією України, зважаючи на відсутність авансового платежу за транспортування нафти з боку російської “Транснєфть”.
Російський оператор транзиту бідкався на неможливість здійснення проплати через санкції, накладені на “Газпромбанк”, в той час, як українська сторона вказувала на норми угоди, які передбачають 100% передоплату послуг з транспортування територією України. Ситуацію вдалося владнати лише після того, як угорська компанія-оператор MOL, яка є основним споживачем російської нафти з нафтопроводу “Дружба”, зобов’язалася оплатити послуги з транспортування територією України. 10 серпня надійшов платіж і “Укртранснафта” відновила транспортування українською ділянкою нафтопроводу до Угорщини й Словаччини. Згодом відновилось транспортування і до Чехії. В Будапешті заявили, що перерва в постачанні нафти не вплинула на діяльність споживачів нафти, оскільки створені значні запаси нафти.
Тут можна зазначити декілька проміжних висновків. По-перше, санкції діють на російські банки унеможливлюючи їм проведення необхідних фінансових операцій. По-друге, через свої санкційні обмеження Росія може ставити під загрозу відносини зі своїми “стратегічними партнерами” в ЄС, такими як Угорщина.
Німецький кейс прощання з Росією
Питання енергетичної політики, формування енергетичного балансу є сферою національних урядів, де європейські інституції виконують лише допоміжну роль. Для прикладу, варто звернути увагу на приготування Німеччини, яка нині є критично залежною на промисловому рівні від російського газу. Всі ми пам’ятаємо як боровся Берлін за введення в дію “Північного потоку 2”. Війна Росії проти України внесла свої корективи, й німецький уряд визнав помилковість своєї лобістської політики. Проте не до кінця, про що може свідчити історія з турбіною.
Коли ж Росія в липні обмежила обсяг постачання “Північним потоком 1” з 40 до 20%, це був потужний сигнал для Берліна посилити свою диверсифікаційну політику в питаннях енергетики.
11 серпня під час традиційної пресконференції канцлер Шольц пообіцяв підтримку німецьким громадянам в покритті високих цін на енергоносії. Експерти з Інституту дослідження зайнятості прогнозують, що до 2023 року ВВП Німеччини впаде на 1,7%, що може спровокувати зростання кількості безробітних на 240 000 осіб з-поміж співробітників металургійної та хімічної промисловості. Звичайно. що такі нерайдужні перспективи змушують уряд Шольца шукати швидкі хоча й важкі рішення.
Вже зараз час зрозуміло, що здійснені кроки дозволять Німеччині увійти у зимовий період з запасами газу, що перевищують середні показники минулих років.
Поряд з тим кроки уряду будуть спрямовані на швидку диверсифікацію та енергозаощадження. Нині Німеччина інтенсифікувала переговори щодо створення транс’європейського газопроводу, який мав йти від Португалії через Іспанію, Італію до Франції. Від Франції інтерконектором газ отриманий з СПГ-терміналів та газопроводами з Африки може вже доставлятись до Німеччини.
На цьому тлі Німеччина у квітні активно почала приділяти увагу побудові власних СПГ-терміналів. Так весною Берліні вже забронював 4 регазифікаційних судна, а компанія Uniper почала готувати перший причал. Очікується, що два об’єкти можуть бути введені в експлуатацію до кінця 2022 року, інші два – весною 2023 року.
Одночасно тривають запеклі дебати щодо можливості продовження експлуатації атомної енергетики в Німеччині. Німецький уряд очікує на результати нових тестів, які можуть підтвердити безпечність подальшої експлуатації трьох АЕС в Німеччині, які станом на 2021 рік виробляли до 11% електроенергії. Урядова команда виходить не лише з власних потреб держави, а й з позицій солідарності з Францією, яка може зазнати проблем цієї зими через дефіцит електроенергії. Попередньо Берлін обіцяв вивести з експлуатації всі ядерні реактори на своїй території до 31 грудня 2022 року. Зменшення рівня споживання газу також є аргументом, який представники уряду приводять на користь подовження роботи атомних електростанцій.
Українська солідарність
Динаміка підготовки держав ЄС до потенційної енергетичної кризи вражає. Втім і Україна може стати не лише донором та споживачем енергетичної політики ЄС, а і контриб’ютором у забезпечення енергетичної солідарності Євросоюзу. Київ вже запропонував державам ЄС можливість користуватися своїми газовими сховищами для зберігання необхідних обсягів газу.
Крім того, Україна має намір значно наростити експорт електроенергії до ЕС, що може стати у пригоді, зважаючи на необхідність зменшення споживання природного газу для електрогенерації в окремих країнах ЕС. Звичайно. важливо, щоб Росію утримали на рівні міжнародної спільноти від продовження ядерного шантажу і використання українських АЕС у цілях залякування.
Але, загалом, позитивно, що Україна навіть в часи війни здатна пропонувати руку допомоги та поводити себе як повноправний член європейської родини. Напевно, це відчувають і в Брюсселі, і в європейських столицях. Інакше б не запрошували до участі наших міністрів, в тому числі й міністра енергетики до участі у профільних засіданнях Ради ЄС.