Огляд за 30 травня – 5 червня буде повністю присвячений результатам неформального саміту лідерів ЄС (30-31 травня), адже більша частина часу у європейських політиків пішла на рішення, пов’язані з війною Росії проти України та її наслідками у глобальному та регіональному виразі. Отже, беріть попкорн – починаємо трансляцію. Продовжуємо разом з Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні рефлексувати над подіями в ЄС та діалогом Києва та Брюсселя.
Український саміт
Для українців це засідання Європейської ради має дві опорні точки, які відразу привертають увагу. Перша – це виступ президента Володимира Зеленського перед зібранням голів держав та урядів ЄС, а також очільників європейських інституцій. Потужний виступ, з правильними акцентами. Взагалі, добре, що запросили його виступити. Атмосфера точно налаштовувала на українські теми в роботі.
Друга – це всі перипетії із затвердження шостого пакета санкцій ЄС проти Росії. Його прийняття дійсно вартує сценарію окремої політичної трагікомедії, яка б не поступилась відомим зразкам цього жанру. Але про санкції розлогіше буде далі.
Втім, ще увагу європейських лідерів зайняли багато рішень, що стосувались України, війни, наслідків та шляхів їх подолання.
Загалом, з висновків (фінального документа) за результатами проведення дводенного засідання Європейської ради більша частина припадає на рішення та обговорення, пов’язані з Україною.
Тож про що йшлося на саміті?
Висновки, присвячені Україні, містять низку тематичних спрямувань.В невеличкій загальній преамбулі
Європейська рада засуджує російську агресію та закликає Кремль припинити напад, вивести війська з усієї території України, в міжнародно визнаних кордонах.
Це дійсно важливий заклик, який не опирається на можливі рубежі станом 23 лютого чи якісь інші, що інколи лунають. Все чітко. З іншого боку, лідери висловлюють повагу та захоплення відвагою та героїзмом українських громадян, які боронять свою землю, суверенітет та свободу. ЄС обіцяє постійно бути поруч та надавати необідну міжнародну підтримку.
Далі йдеться про підтримку ініціатив міжнародного правосуддя, спрямовані на збір та систематизацію доказів. Відмічається активна робота Прокурора Міжнародного кримінального суду, а також робота Генерального прокурора України, що здійснюється за фінансової та організаційної підтримки Європейського Союзу та окремих держав-членів. Окремо також згадується створення спеціальної слідчої групи, яка координується Євроюстом та оперативної підтримки Європолу.
В цілому мова іде про необхідність покарання представників Росії та Білорусі, які причетні до скоєння воєнних та інших тяжких злочинів з початком повномасштабної війни проти України.
Така підтримка з боку ЄС вселяє оптимізм щодо системної міжнародної роботи зі створення передумов для пошуку винних та притягнення їх до відповідальності.
Далі ЄС зобов’язується і надалі підтримувати Україну фінансово та гуманітарно.ЄС продовжує спільно з Групою семи пошук відповідних фінансових ресурсів. У позитивному світлі згадується донорська ініціатива Польщі та Швеції зі збору коштів на потреби України.
Згадується у висновках і пропозиція Європейської комісії щодо надання Україні макрофінансової допомоги в розмірі 9 млрд євро. Втім фінального рішення не було прийнято за результатами обговорення лідерами ЄС.
Наріжним каменем стало питання щодо форми надання макрофінансової підтримки. Підтримка у формі позики була однозначно відхилена окремими членами засідання. Адже в такому випадку Україна буде мати величезний борговий тягар перед ЄС, що просто поставить її на межу фінансової неспроможності. Тому Європейська рада звернулась до Європейської комісії з проханням надати більш точну пропозицію.
Також “завернули на доопрацювання” і іншу пропозицію Європейської комісії щодо створення Платформи відбудови України, яка має координуватись спільно ЄС та Україною. Європейська рада вказала на реформо-орієнтований механізм витрат на відновлення України. Рішення також не вдалося затвердити, оскільки Німеччиною та Австрією не підтримали пропозицію Європейської комісії генерувати коштів на відбудову України шляхом спільної позики ЄС. ЄК має запропонувати іншу альтернативу до наступного засідання. Як варіант, розглядається можливість наповнення цього фонду конфіскованими фінансовими активами Росії, підсанкційних осіб та організацій.
У фінальному документі за результатами засідання Європейської ради також міститься згадки про воєнну та економічну підтримку.
Європейський союз наразі підтримує Україну в рамках Європейського фонду миру, з якого Україні має надійти чергова допомога розміром в 500 млн євро.
В економічному плані, Рада відмічає скасування імпортних мит ЄС протягом року для всього експорту з України.
Європейська рада також підтвердила, що лідери ЄС очікують на висновки Європейської комісії щодо заявок України, Молдови та Грузії щодо вступу до ЄС і повернеться до цього питання під час свого червневого засідання. Дипломатичні канали підтверджують готовність висновків ЄК вже на середину червня.
Важливою є також робота ЄС з третіми країнами з метою підтримки України за різними напрямами, в тому числі й щодо протидії дезінформації Росії, а також попередження обходу санкцій.
Шостий пішов! Наступний сьомий? Чи шостий з половиною?
Ну і, звичайно, санкції. У своїх висновках Європейська рада висловлює чіткий намір посилити тиск на Росію та Білорусь з метою протидій війні Росії в Україні. Також ЄС закликає приєднатися до санкцій всі держави, а всі способи обійти санкції мають бути попереджені. Найбільш дошкульне питання шостого пакета санкцій, що затягнуло весь процес прийняття, – це нафта. У висновках
Європейська рада дійшла до компромісного рішення, що так званий шостий пакет санкцій міститиме сиру нафту, а також нафтопродукти, що поставляються з Росії до держав-членів ЄС, за тимчасовим виключенням тієї, що постачається нафтопроводами.
Так офіційно завершено протистояння між керівництвом ЄС, країнами ЄС та Угорщиною.
Тепер можна трішки поговорити про самі перемовини та кулуари санкційних баталій. Прем’єр Угорщини В. Орбан витяг для себе максимальні преференції як політичного, так і економічного плану. По-перше, він переніс фінальну дискусію щодо погодження рішення на саміт ЄС. Тут він мав би можливість особисто отримати всі політичні та інформаційні вигоди від “перемоги” над європейською бюрократією, відстоюючи інтереси простих громадян Угорщини. По-друге, угорська сторона не лише хотіла отримати для себе виключення із заборони постачання нафти. Процедура прийняття обмежувальних санкцій Радою ЄС передбачає підготовку регламенту, який чітко визначає всі норми, суб’єкти та обсяги санкцій. Перед прийняттям регламенту його мають проглянути окремі робочі групи та комітети. І ось, жонглюючи, як фокусник, процедурами вже на рівні засідання постійних представників держав-членів при ЄС наступного дня угорський посол зажадав не лише збереження постачання нафти південною ниткою трубопроводу “Дружба” до Угорщини, але й збереження можливості перепродажу нафтопродуктів, вироблених з російської сирої нафти. У такий спосіб, розуміючи різницю в цінах,
Будапешт розраховував на додаткові 2 млрд євро щорічно від продажу нафтопродуктів до інших країн ЄС.
Але найбільше здивування та обурення європейських дипломатів викликала позиція угорського посла щодо необхідності виключення зі списку підсанкційних осіб патріарха РПЦ Кирила. До того ж угорець не зміг навести аргументи на користь цього рішення. Втім, виключення російського прислужника Кремля таки вдалося протиснути угорцями.
Така відверта нахабність представників Угорщини викликала обурення інших країн ЄС, які підтвердили бажання в наступному пакеті санкцій повернутися до цих виключень.
Литовський посол при ЄС навіть назвав наступний пакет “КГБ”, який має розшифровуватись як цілі наступного санкційного обмеження: Кирил-Газ-Банки.
Що в пакеті?
Отже, повної відмови від російської нафти та нафтопродуктів не вийшло, як того просила президента ЄК Урсула фон дер Ляєн, проте під забороною буде дві третини постачань нафти та нафтопродуктів з Росії до держав ЄС. Принаймні, так оголосив президент Європейської ради Шарль Мішель. Крім Угорщини певні відтермінування отримали Словаччина, Чехія, Болгарія, Хорватія.
Вже в п’ятницю нові регламенти із санкційними обмеженнями були опубліковані офіційному виданні.
Санкційні обмеження щодо замороження активів та заборони на перекази економічних ресурсів поширені на російських бізнесменів, членів родин олігархів та наближених Путіна, а також російських військовослужбовців офіцерського складу, причетних до скоєння воєнних злочинів в м. Буча.
Санкціями передбачена заборона надання європейськими контрагентами фінансових та аудиторських послуг, а також PR послуг російським урядовим та державним установам. Також запроваджено заборону на рекламу продуктів чи послуг в програмах, які виробляються чи транслюються російськими каналами RT, Sputnik, Россия РТР, Россия 24, Медиа Центр International.
Нарешті сталося довгоочікуване відключення від системи SWIFT російських банків: Сбербанк, Кредитний банк Москви, а також Россельхозбанк.
Чого очікувати далі?
Прийняття наступного пакету санкцій буде нелегким з точки зору досягнення компромісу. Поки ЄС не винайшов протиотрути від деструктивної поведінки Угорщини, яка зухвало порушує норми й принципи роботи європейських інституцій, при цьому позиціонуючи себе захисницею національних інтересів. Питання газу буде важчим до реалізації, оскільки, наприклад, Німеччина має значну залежність від російських поставок.
Факти свідчать, що наявність “дірок” у санкційних пакетах дозволяє Росії не тільки не страждати від фінансових та енергетичних обмежень, але і вигравати на тлі зростання цін на енергоносії.
Профіцит поточного рахунку Росії складає на даний час приблизно 96 млрд доларів США, що лише ненабагато менше від річного показника профіциту у 2021 році (122 млрд). При цьому, одна третина сформована зменшенням імпорту до Росії, а дві третини – надходженнями від продажу енергоносіїв.
Нафтове ембарго повинно впроваджуватись одночасно з іншими елементами санкційного механізму, які відключення від системи SWIFT всієї банківської системи, щоб не допустити надходження в Росії доходів від продажу енергоносіїв. Відключення по одному немає сенсу.
Також потрібні довгострокові домовленості з членами ОПЕК+ щодо збиття цін на нафту шляхом збільшення видобутку іншими державами. Можна позитивно в цьому контексті сприйняти рішення збільшення квоти на видобуток нафти в липні та серпні на 648 тис. барелів на добу.
Ну і щодо персональних санкцій і замороження активів. Збільшення кількості осіб, наближених до російських олігархів, чиї активи заморожені в ЕС, буде також збільшувати кількість позовів до європейських судових інстанцій. Медіа вказують, що є навіть вказівка Путіна своїм наближеним, які опинилися під санкціями, подавати масово позови, щоб заблокувати роботу судової системи в ЄС. До речі, на цьому тижні Євген Пригожин, засновник і власник ЧВК “Вагнер”, програв у суді ЄС, санкції проти нього збережені.
На цьому тлі можна також привітати рішення президентки Європейського парламенту Роберти Мецоли щодо відкликання карток доступу російських лобістів до цієї установи. Дивно, що цього не було зроблено 8 років тому. Але краще пізніше, ніж ніколи.