Цифрова трансформація державного управління в Європейському Союзі дедалі більше спирається на хмарні технології як на базову інфраструктуру для функціонування цифрової держави. Якщо раніше державні органи переважно використовували власні локальні сервери та дата-центри (on-premise), то сьогодні в багатьох країнах відбувається поступовий перехід до хмарних рішень (cloud). Причина полягає не лише у зниженні витрат на підтримку інфраструктури, а й у можливості швидше масштабувати цифрові послуги та централізувати зберігання даних.
У публічному секторі зазвичай використовуються три основні моделі хмарних сервісів. Public cloud передбачає розміщення даних та сервісів на інфраструктурі зовнішнього комерційного провайдера. Така модель є найбільш масштабованою та економічно привабливою, однак саме вона найчастіше викликає питання щодо безпеки даних та конфіденційності. Private cloud означає використання окремої інфраструктури, призначеної виключно для державних органів або конкретної установи, що забезпечує вищий рівень контролю та безпеки, але вимагає значно більших ресурсів. Найбільш поширеним компромісом у країнах ЄС поступово стає hybrid cloud, яка поєднує локальне зберігання найбільш чутливих даних із використанням зовнішніх хмарних сервісів для менш критичних даних та функцій.
Хмарні технології вже використовуються в низці ключових сфер публічного управління. У сфері цифрового управління вони забезпечують роботу електронних порталів державних послуг, цифрової ідентифікації та міжвідомчого обміну даними. У податковому адмініструванні хмарні рішення застосовуються для електронного подання декларацій, обробки великих масивів фінансових даних і автоматизованого контролю транзакцій. У соціальній сфері вони використовуються для адміністрування виплат, цифрових реєстрів населення та інтеграції даних між різними органами.
Ключову роль у цьому процесі відіграють глобальні постачальники хмарної інфраструктури, зокрема Amazon Web Services, Microsoft Azure та Google Cloud. Саме ці компанії забезпечують значну частину хмарних технологій, якими користуються як приватний сектор, так і державні інституції. Їх перевагою є масштабованість, технічна зрілість та високий рівень кіберзахисту. Водночас саме домінування цих платформ породжує одну з головних регуляторних дилем для країн ЄС: як поєднати ефективність цифровізації з контролем над державними даними та збереженням цифрового суверенітету.
Роль ЄС у регулюванні хмарних сервісів у публічному секторі
Активне впровадження хмарних технологій у публічному секторі супроводжується не лише підвищенням ефективності державних сервісів, а й появою нових ризиків, зокрема витоків даних, кібератак та залежності від постачальників.
У відповідь на ці виклики ЄС сформував комплексну регуляторну рамку, яка визначає правила використання хмарних технологій у публічному секторі. Серед ключових регулювань можна визначити:
- General Data Protection Regulation (GDPR) (2018), який встановлює жорсткі вимоги до обробки персональних даних, включаючи принципи мінімізації даних, прозорості та відповідальності. У контексті хмарних сервісів це означає, що держави зобов’язані забезпечити належний рівень захисту незалежно від того, де саме фізично зберігаються дані.
- NIS2 Directive (2022), яка розширює вимоги до кібербезпеки для критичних і важливих секторів, включаючи державні ІТ-системи. Вона передбачає обов’язкове управління ризиками, реагування на інциденти та посилений нагляд за безпекою мереж і інформаційних систем.
- EU Cybersecurity Act (2019), який створює загальноєвропейську систему сертифікації кібербезпеки.
- European Cybersecurity Certification Scheme for Cloud Services (EUCS). Ця схема має на меті встановити єдині вимоги до безпеки хмарних провайдерів, включаючи рівні сертифікації, критерії захисту даних і вимоги до операційної безпеки. Вона також є важливим інструментом для зменшення залежності від окремих постачальників і підвищення довіри до хмарних рішень у публічному секторі.
Поглиблення використання хмарних технологій у публічному секторі актуалізує питання суверенітету даних, тобто здатності держави контролювати, де зберігаються дані, хто має до них доступ і за яким принципом вони обробляються. Одним із ключових ризиків є залежність від неєвропейських постачальників, передусім таких гіперскейлерів, як Amazon Web Services, Microsoft Azure та Google Cloud. Хоча ці компанії пропонують високий рівень технологічної ефективності, масштабованості та безпеки, їх домінування на ринку обмежує можливості держав диверсифікувати інфраструктуру та посилює ризик залежності від постачальника. У довгостроковій перспективі це може впливати не лише на вартість послуг, а й на стратегічну автономію держав у сфері цифрової політики.
У відповідь на ці виклики в Європі формується альтернативний підхід, що передбачає розвиток європейських хмарних провайдерів і так званих “sovereign cloud” рішень. Зокрема, у публічному секторі дедалі частіше використовується гібридна модель, яка поєднує національні державні хмари (G-Clouds) із послугами європейських компаній, таких як OVHcloud, Open Telekom Cloud та Scaleway. Такі провайдери позиціонуються як більш сумісні з європейськими вимогами щодо захисту даних і можуть забезпечувати суверенний хостинг, тобто розміщення і обробку даних у межах юрисдикції ЄС. Важливим елементом цієї стратегії є ініціатива GAIA-X, яка спрямована на формування спільних стандартів і правил для обміну даними. GAIA-X передбачає розвиток інтероперабельних хмарних рішень, які дозволяють поєднувати різні інфраструктури (державні, приватні та комерційні) із збереженням контролю над даними. В той же час більшість держав ЄС не відмовляються від глобальних SaaS-рішень, наприклад, для електронної пошти, зберігання документів чи кібербезпеки.
Практики та підходи країн ЦСЄ
Країни Центрально-Східної Європи демонструють різні моделі використання хмарних сервісів у публічному секторі: від активного впровадження cloud-first стратегій до моделей із домінуванням on-premise інфраструктури.
Естонія є найбільш цифровізованою державою регіону, яка однією з перших почала використовувати хмарні рішення у державному секторі. Естонська e-government система базується на платформі X-Road, яка забезпечує обмін даними між державними реєстрами та поєднує державні та хмарні бази даних. Водночас для критичної інфраструктури та чутливих державних даних Естонія використовує “data embassy” у Люксембурзі: резервний дата-центр, створений для забезпечення безперервності роботи державних систем у разі кіберкризи.
Польща реалізує одну з найбільш масштабних cloud-стратегій у регіоні. У 2021 році уряд ухвалив політику “Wspólna Infrastruktura Informatyczna Państwa”, що передбачає розвиток державної хмари та централізованої цифрової інфраструктури. Ключову роль відіграє проєкт Operator Chmury Krajowej (OChK), створений банком PKO Bank Polski та Польським фондом розвитку у співпраці з Google Cloud і Microsoft Azure. Польща використовує хмарні рішення для державних та податкових сервісів, а також охорони здоров’я. В той же час для чутливих державних даних передбачені вимоги локалізації та сертифікації.
Литва активно цифровізує державне управління та поступово переходить до використання хмарних сервісів у публічному секторі. Країна підтримує розвиток централізованих державних ІТ-платформ і бере участь у європейських cloud-ініціативах, зокрема GAIA-X та European Data Spaces. Для критичних державних систем Литва зберігає гібридний підхід, поєднуючи cloud та on-premise інфраструктуру. Зокрема, у 2026 році Державне агентство цифрових рішень представило модель “Незнищенна цифрова Литва” (Nesunaikinama skaitmeninė Lietuva), яка передбачає поєднання державної cloud-платформи з можливостями public cloud-провайдерів.
Натомість Латвія впроваджує цифрові сервіси більш поступово та значною мірою зберігає on-premise підхід для критичної державної інфраструктури. За даними Державного аудиту Латвії, активне створення державної cloud-інфраструктури фактично розпочалося лише у 2024 році. Хмарні рішення використовуються переважно для окремих e-government сервісів, тоді як ключові державні реєстри та адміністративні системи залишаються в локальних дата-центрах. Ключовою проблемою є питання безпеки та регуляції. Міністерство оборони Латвії досі розробляє єдині вимоги безпеки для державних дата-центрів і хмарних сервісів, а значна частина державних установ не має достатньої експертизи для оцінки ризиків хмарних рішень.
Угорщина використовує більш централізовану та контрольовану модель цифрового управління. Важливу роль у ній відіграє державна cloud-інфраструктура NISZ Government Cloud (H-Cloud), створена Національною інфокомунікаційною сервісною компанією (NISZ) для забезпечення IaaS- та SaaS-рішень для органів влади. Проєкт передбачав заміну застарілих державних серверних приміщень централізованими державними дата-центрами та розвиток урядової cloud-інфраструктури. Водночас угорський підхід залишається значною мірою on-premise-орієнтованим. На відміну від балтійських країн або Польщі, де активно використовуються гібридні хмарні моделі, угорська модель більше орієнтована на централізований контроль над даними, державні дата-центри та мінімізацію залежності від зовнішніх провайдерів.
Румунія та Болгарія залишаються найменш цифровізованими державами ЄС у сфері державних хмарних рішень. Хоча обидві країни поступово інтегрують електронні сервіси та модернізують дата-центри за підтримки ЄС, значна частина державної ІТ-інфраструктури залишається фрагментованою та застарілою. У Румунії важливим проєктом є Government Cloud of Romania, який фінансується в межах Recovery and Resilience Facility та має створити централізовану державну хмару. Болгарія також працює над модернізацією державної інфраструктури, однак розвиток cloud-рішень стримується інституційною слабкістю, нерівномірною цифровізацією та проблемами координації між органами влади.
Таким чином, країни ЦСЄ демонструють різні моделі використання хмарних технологій у публічному секторі. Естонія, Польща та частково Литва активно впроваджують гібридні cloud-моделі, поєднуючи використання хмарних сервісів із розвитком державної on-premise інфраструктури для критичних даних. Натомість Латвія, Угорщина, Румунія та Болгарія зберігають більш обережний підхід, де on-premise системи та державні дата-центри досі відіграють головну роль. Водночас навіть у цих країнах спостерігається поступовий перехід до гібридних рішень під впливом цифровізації державних послуг, вимог ЄС щодо кібербезпеки та потреби модернізації застарілої ІТ-інфраструктури.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».