Цифрова трансформація стала одним із ключових пріоритетів розвитку Європейського Союзу у 21-му столітті. В умовах стрімкого поширення цифрових технологій ЄС розглядає цифровізацію як важливий інструмент підвищення конкурентоспроможності економіки та ефективності державного управління. Цей підхід знайшов відображення у стратегії Digital Decade 2030, яка визначає цілі щодо розвитку цифрової інфраструктури, цифрових навичок населення, цифровізації бізнесу та державних послуг до кінця десятиліття. Водночас рівень цифрового розвитку держав-членів залишається нерівномірним, а країни ЦСЄ у багатьох сферах продовжують відставати від більш розвинених країн Західної Європи. Саме тому фінансова підтримка цифрових реформ стала одним із важливих інструментів для скорочення цифрового розриву між державами-членами ЄС.
Підтримка цифровізації з боку ЄС охоплює широкий спектр напрямів, однак сучасна політика ЄС дедалі більше концентрується на п’яти ключових пріоритетах. Першим із пріоритетних напрямів є розвиток суперкомп’ютерних обчислень (High Performance Computing) та цифрової інфраструктури, тобто створення потужних обчислювальних інструментів, дата-центрів, хмарних платформ та швидкісних мереж передачі даних, які є основою функціонування сучасної цифрової економіки. Тісно пов’язаним є напрям розвитку штучного інтелекту, який включає фінансування дослідницьких проєктів, створення платформ для обробки великих масивів даних та інтеграцію ШІ-рішень у державний сектор, охорону здоров’я та транспорт.
Водночас ЄС спрямовує значні ресурси на розвиток кібербезпеки, оскільки цифровізація державних послуг та критичної інфраструктури підвищує ризики кібератак і витоків даних. Ще один напрям – розвиток цифрової грамотності населення, що включає модернізацію освіти, підготовку ІТ-фахівців та перекваліфікацію працівників. Важливу роль відіграє також підтримка впровадження цифрових технологій та забезпечення інтероперабельності, яка охоплює цифровізацію державних послуг, розвиток електронного урядування, цифрову трансформацію малого та середнього бізнесу та інтеграцію інформаційних систем між країнами-членами. У сукупності ці напрями покликані сприяти скороченню цифрового розриву між державами ЄС та забезпечити більш рівномірний цифровий розвиток регіонів.
Основні фонди та програми ЄС з цифрової трансформації
Цифрова трансформація в країнах ЦСЄ фінансується через кілька фондів та програм ЄС, кожна з яких має власні пріоритети та цільові напрями підтримки. Одним із найважливіших джерел фінансування є European Regional Development Fund (ERDF). Фонд був створений у 1975 році з метою зменшення економічного і соціального розриву між регіонами ЄС. У цифровій сфері ERDF фінансує широкий спектр проєктів: розбудову високошвидкісного доступу до інтернету, модернізацію державних інформаційних систем, розвиток електронного урядування, підтримку цифрових інноваційних хабів, а також впровадження концепції Smart Cities та регіональної цифровізації. У межах цього напряму підтримуються проєкти з впровадження інтелектуальних транспортних систем, цифрового управління міською інфраструктурою, а також розвиток регіональних цифрових платформ для управління публічними послугами. Країни ЦСЄ є одними з найбільших реципієнтів фінансування ERDF у сфері цифровізації.
Тісно пов’язаним з ERDF є Cohesion Fund, який підтримує держави-члени, ВНД яких є нижчими за середній показник ЄС. Хоча традиційно фонд асоціюється з транспортною та екологічною інфраструктурою, у сучасному бюджетному циклі він також використовується для фінансування цифрових компонентів великих інфраструктурних проєктів та підтримки цифрової трансформації регіонів.
Після пандемії COVID-19 ключову роль у фінансуванні цифрових реформ почав відігравати Recovery and Resilience Facility (RRF), тимчасовий інструмент у межах програми NextGenerationEU та найбільший пакет стимулювання економічного відновлення в історії ЄС. Його загальний обсяг становить близько 577 млрд євро у вигляді грантів і кредитів, що надаються державам-членам ЄС. На відміну від традиційних структурних фондів, фінансування RRF надається не автоматично, а за умови виконання погоджених реформ та інвестицій, визначених у національних планах. Важливою умовою програм є те, що кожна держава-член повинна спрямувати значну частку свого фінансування на цифрову трансформацію (зазвичай не менше 20%).
Ще однією спеціалізованою програмою є Digital Europe Programme (DIGITAL), яка була створена виключно для розвитку цифрових технологій. Її бюджет на 2021–2027 роки становить понад 8 млрд євро. Програма фінансує п’ять стратегічних напрямів: високопродуктивні обчислення (HPC), штучний інтелект, кібербезпеку, розвиток цифрових навичок та впровадження цифрових технологій у державному секторі й бізнесі. Саме через Digital Europe фінансуються мережі European Digital Innovation Hubs (EDIHs), які допомагають підприємствам і державним установам впроваджувати нові цифрові технології.
Важливу роль також відіграє Connecting Europe Facility (CEF Digital), спеціальна європейська програма фінансування, створена для розвитку та модернізації цифрової інфраструктури по всій Європі. Основними напрямами є розгортання 5G-мереж, розвиток цифрових транспортних коридорів, безпечних хмарних сервісів та транскордонних цифрових платформ.
Нарешті, ще одним джерелом фінансування цифрових інновацій є Horizon Europe, найбільша дослідницька та інноваційна програма ЄС. У межах програми підтримуються проєкти у сфері штучного інтелекту, квантових технологій, кібербезпеки, цифрової охорони здоров’я та інших передових технологій. На відміну від інших фондів, Horizon Europe орієнтований насамперед на дослідження та створення нових технологічних рішень, а не на їх широке впровадження.
Підходи та практики країн ЦСЄ
Країни ЦСЄ демонструють суттєво різні моделі цифрової трансформації, попри спільну участь у програмах ЄС. Відмінності пояснюються рівнем інституційної спроможності, стартовими умовами цифрового розвитку та здатністю ефективно використовувати фінансування ЄС. У результаті в регіоні сформувалися як цифрові лідери, так і держави з більш повільною та фрагментованою цифровізацією.
Естонія є передовим прикладом цифрової держави в регіоні. Вона активно використовує поєднання RRF, ERDF та програм Digital Europe. Основні інвестиції спрямовані на розвиток електронного урядування, кібербезпеки та цифрової інфраструктури. Найбільш значущою ініціативою є подальший розвиток інтегрованої системи державних даних (X-Road), а також модернізація цифрових державних сервісів і кіберзахисту в межах національного плану відновлення.
Польща є одним із найбільших реципієнтів фінансування ЄС (наприклад, поточний бюджет RRF для Польщі становить майже 60 млрд євро), що дозволяє їй реалізовувати масштабні цифрові реформи. Основний акцент робиться на цифровізації освіти, адміністрації, охорони здоров’я та розвитку цифрових навичок населення. Одним із найбільш масштабних прикладів є розвиток системи e-Zdrowie (P1), національної цифрової платформи охорони здоров’я, яка дозволяє громадянам користуватися електронними рецептами, направленнями та медичною документацією в онлайн-форматі. Окремо ERDF підтримує розвиток цифрової інфраструктури та smart regions, зокрема через проєкти цифровізації муніципальних послуг і впровадження інтелектуальних міських рішень у менш розвинених регіонах країни.
Литва також фінансує цифрову трансформацію через RRF, ERDF та CEF Digital, хоча має відносно низький бюджет. Основні напрями включають розвиток цифрових державних послуг, 5G-мереж, цифрових навичок та модернізацію публічного сектору. Найбільшою ініціативою є інвестиції в цифровізацію державного управління та масштабні програми підвищення цифрової грамотності населення, включно з перекваліфікацією працівників. Конкретним прикладом є розвиток та модернізація системи електронного урядування Elektroniniai valdžios vartai (e-Government Gateway), яка забезпечує громадянам доступ до державних послуг онлайн та була переважно профінансована RRF.
У випадку Угорщини найбільші інвестиції в межах RRF спрямовані на цифровізацію освіти (оснащення шкіл цифровими пристроями та розвиток освітніх платформ), модернізацію системи охорони здоров’я та державного управління. Одним із практичних прикладів є розвиток Központi Azonosítási Ügynök (KAÜ), національної системи електронної ідентифікації, яка забезпечує доступ до державних онлайн-сервісів через єдину автентифікацію та інтегрується з внутрішніми державними ІТ-системами.
Румунія та Болгарія отримують значні обсяги фінансування через ERDF, Cohesion Fund та RRF, однак залишаються серед найслабших у регіоні за рівнем цифрового розвитку. Основні інвестиції спрямовані на розвиток цифрової інфраструктури, електронних державних послуг та цифрової грамотності населення, однак результати залишаються обмеженими через фрагментованість державних ІТ-систем, недостатню взаємодію між різними рівнями державного управління та слабку інституційну координацію цифрових реформ. Водночас Румунія поступово інтегрується у європейські високотехнологічні ініціативи. Зокрема, Бухарест було обрано одним із центрів у межах програми EuroHPC AI Factories, яка передбачає створення ШІ-інфраструктури з загальним обсягом фінансування близько 500 млн. євро. Проєкт RO AI Factory спрямований на розвиток дослідницької інфраструктури та підтримку малих і середніх підприємств у сфері штучного інтелекту, що свідчить про зростаючу роль Румунії у європейській ШІ-екосистемі.
Таким чином, країни ЦСЄ демонструють неоднорідний рівень цифрової трансформації попри спільну участь у програмах фінансування ЄС, зокрема ERDF, Cohesion Fund, RRF та інших ініціативах цифрової політики ЄС. Фінансова підтримка ЄС виступає ключовим драйвером цифровізації, однак її ефективність суттєво залежить від інституційної спроможності держав, якості управління проєктами та здатності інтегрувати окремі ініціативи у цілісну цифрову екосистему.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».