Тетяна Зосименко, директорка програми Економічної дипломатії РЗП «Українська призма»
В економічній співпраці України та ЄС у рамках Східного партнерства (СхП) особливо виділяється вектор підтримки малого та середнього бізнесу. Україна залишається найбільшим реципієнтом ресурсів програми EU4Business, передусім завдяки підписанню Угоди про асоціацію[1]. Тільки у 2019 р. за підтримки ЄС малими та середніми підприємствами України було створено понад 50 тис. робочих місць та згенеровано понад 400 млн євро додаткового прибутку, що є одними з найвищих показників серед 6 країн-учасниць СхП. Позитивний синергетичний ефект від співпраці України та ЄС у сфері МСП відображають показники Doing Business та Індекс політики у сфері МСП. Однак вони одночасно демонструють і відставання України за якістю регуляторного середовища від решти 5 держав СхП.
Тут не можна не відзначити роль EU4Business у активізації виконання Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва, що враховує принципи Акту з питань малого бізнесу для Європи[2]. Але останнім часом кількість заходів, орієнтованих на зміцнення партнерства між державою та бізнесом для впровадження ефективних регуляторних реформ, рівно як і число державних установ, що отримали підтримку, орієнтовану на розбудову їх регуляторного потенціалу, в Україні істотно не відрізнялася від решти країн-учасниць. За показниками послуг із розвитку підприємництва у 2019 р. Україна перебувала в числі аутсайдерів. Відтак і кількість МСП, які мали змогу скористатися подібними послугами, в Україні була однією з найменших, у рази відстаючи від аналогічних показників Грузії та Молдови[3].
Український напрям виграшно вирізнявся серед показників доступу до фінансових ресурсів: у 2019 р. українські підприємства отримали від ЄС позик на суму понад 160 млн євро, увібравши у себе третину усіх позикових ресурсів СхП. При цьому саме в Україні спостерігався найбільший ефект перерозподілу фінансових інструментів EU4Business на користь позик у національній валюті[4]. Тим не менш, складно оцінити в якій мірі такі інструменти реально сприяли покращенню доступу МСП до фінансів, оскільки часто для отримання таких коштів на підприємства лягали додаткові витрати (наприклад, на консультаційні послуги). Крім того, партнерські фінансові інституції в Україні не відрізняються привабливими відсотковими ставками, що відштовхує від них багатьох підприємців.
Окремо слід відзначити активності, спрямовані на вирішення найбільш гострих проблем національної економіки. Передусім, це програма FinancEast, за якою у 2019-2020 рр. мікро, малі та середні підприємства з підконтрольних українській владі територій Луганської та Донецької областей вже отримали 123 млн грн із 9,6 млн євро, передбачених ЄС для відновлення фінансування інвестиційних проєктів у регіоні. У 2020 р. ЄС запровадив низку додаткових інструментів для підтримки підприємницького сектора в Україні в умовах коронакризи. Так, Європейським інвестиційним банком запропоновано 25 млн євро (із 55 виділених для України, Грузії та Молдови разом) для постапандемічного відновлення українських компаній[5].
Хоча порівняно з 2015 р. обсяги товарообігу України та ЄС істотно збільшилися, останніми роками динаміка уповільнилася. Частка партнерів з ЄС в українському експорті помалу, але стабільно заміщається іншими державами. Обсяги внутрішньорегіональної торгівлі серед держав СхП зросли на 51% між 2016 р. та 2018 р.[6] Однак істотного зміщення торгівельних пріоритетів України до інших учасниць ініціативи не спостерігалось. Їх частка в українському товарообігу застигла на рівні 6-7%. Не відбулось і сплеску інвестиційної взаємодії між державами-партнерами. Надходження з країн Східного партнерства становлять лише 0,7% від закордонних капіталовкладень в українській економіці. Через пандемію уповільнилося впровадження проєктів Connecting Companies (нарощування торгівлі за секторальним принципом) та Trade Helpdesk (веб-портал щодо специфіки ведення бізнесу з партнерами по СхП та ЄС).
Судячи з офіційних заяв ЄС та трьох лідерів і активістів СхП – України, Молдови і Грузії, економіка залишатиметься серед пріоритетів на наступні 5 років. При цьому бачення Брюсселю хоча й відповідає інтересам «тріо», все ж містить критичні концептуальні відмінності. У спільному комюніке Європейської комісії щодо майбутнього СхП мова йде радше про рівномірне поглиблення економічної взаємодії з чітко визначеними секторальними акцентами (транспорт, енергетика, цифровізація, циркулярна економіка)[7], аніж про пільговий чи прискорений режим інтеграції для підписантів угод про асоціацію з ЄС. Сміливіші пропозиції щодо створення єдиного економічного простору між ЄС та шісткою СхП надійшли від Європарламенту[8]. Це означитиме більший рівень інтеграції, ніж дозволяють умови чинних зон вільної торгівлі, оскільки відкриватиме доступ до внутрішнього ринку ЄС, виходячи з його базових економічних свобод – вільного переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Така опція є привабливою, однак складнодосяжною у найближчій перспективі, зважаючи на неоднорідність інтеграційних прагнень, поточні внутрішні проблеми та напружені стосунки між окремими державами СхП.
На відміну від Єврокомісії, підхід Європарламенту до подальшого вибудовування відносин з країнами СхП ґрунтується на принципі «більше за більше» та передбачає спеціальні формати та дорожні карти розвитку відносин ЄС з найбільш амбітними державами-учасницями. Візія Європарламенту відповідає спільній позиції, висловленій міністрами закордонних справ України, Грузії та Молдови. Українсько-молдовсько-грузинське тріо наразі демонструє злагодженість та налаштованість спільно лобіювати економічні інтереси на майбутньому саміті СхП. У числі пріоритетів, озвучених українськими високопосадовцями: розширення програм економічного відновлення ЄС на регіон СхП; перенесення ланцюжків постачання товарів ближче до кордонів ЄС, зокрема до України; залучення України з її потужним транзитним потенціалом до проєктів у рамках Європейсько-Азійської Стратегії сполучення ЄС[9]; отримування доступу до Спільної зони платежів у євро (SEPA); укладення угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (ACAA)[10].
Враховуючи різну швидкість, багатошаровість та неоднозначність інтеграційних прагнень учасниць СхП, а також явне зміщення стратегічних пріоритетів у бюджеті ЄС на 2021-2027 рр., можливі два базові сценарії вибудовування економічної взаємодії України з ЄС до 2025 р.:
а) «Україна – флагман та ядро win-win проєктів СхП». Профільні українські міністерства за незалежної експертної підтримки визначать та обґрунтують можливості вітчизняної економіки генерувати додану вартість у сферах, що відповідають пріоритетам ЄС (кліматично нейтральної енергетики, циркулярної економіки, цифровізації ринків та пов’язаних з цим питань безпеки). Україна також ініціюватиме майданчики для обговорення можливостей спільних ініціатив з іншими країнами СхП, передусім Молдовою та Грузією. Це переконає Брюссель концентрувати кошти нового зовнішньополітичного Інструменту сусідства, розвитку та міжнародної співпраці на відповідних проєктах СхП, що нестимуть вигоди і для ЄС, і для держав-учасниць, перетворюючи їх з реципієнтів коштів на рівноправних партнерів. Новий вимір співпраці позитивно позначиться і на досягненні таких бажаних для України завдань, як: підписання «промислового безвізу», оновлення ПВЗВТ, відкриття доступу до фінансового інструменту програми COSME, приєднання до системи спільного транзиту ЄС.
б) «Пристосування до нових вимог економічної співпраці з ЄС на тлі заданої раніше інерції». У разі збереження статусу-кво відносно стратегічних орієнтирів українсько-молдовсько-грузинського тріо за результатами саміту СхП, розчарування від невиправданих євроінтеграційних очікувань слугуватимуть демотиваторами до продовження започаткованих економічних реформ. Останні відбуватимуться у рамках зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію, без істотних оновлень. Впровадження положень Зеленого курсу ЄС у торгівлі (зокрема, Механізму коригування вуглецю на кордоні, суворіших вимог до аграрної і харчової продукції) стане випробуванням на міцність для багатьох українських експортерів. Частка бізнесу почне переорієнтовуватися на менш вибагливі ринки третіх країн, що призведе до скорочення обсягів та частки експорту до ЄС.
Найбільш реалістичною виглядає ситуація, коли елементи першого сценарію будуть частково вкраплені у тло другого. Позитивними сигналами слугуватимуть зрушення у тематичному наповненні проєктів ЄС для України та інших держав СхП (чиста енергія, будівництво та реновація, стала промисловість, стала аграрна політика), зміни у вітчизняному законодавстві, спрямовані на формування сприятливого середовища для підприємництва у цих сферах. У більш віддаленому часовому горизонті можна буде побачити зростання бізнес-активності, що відповідає зеленій концепції модернізації економіки, відповідні зміни у динаміці та структурі торгівлі та інвестицій на користь послуг та технологічно досконаліших виробництв. Однак для цього владному тандему України варто грати на випередження, зокрема:
– у ході підготовки до саміту СхП підготувати власні, а також спільні з грузинськими та молдовськими партнерами пропозиції можливих спільних проєктів у рамках сильних сторін учасниць, що відповідають орієнтирам розвитку ЄС у рамках Зеленого курсу, Водневої стратегії та Стратегії енергетичної інтеграції та одночасно сприятимуть адаптації експортоорієнтованих виробників до нових екологічних вимог;
– ініціювати розгляд питання щодо поєднання торговельних можливостей ГУАМ (передусім зони вільної торгівлі та транспортного коридору) та СхП (положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження) задля запуску субрегіональних ланцюгів створення доданої вартості і нарощування обсягів внутрішньорегіональної торгівлі та торгівлі з ЄС;
– лобіювати інтеграцію українського ІКТ-сектору з країнами СхП та ЄС у рамках ініціативи EU4Digital, що дозволить реалізувати амбітні інфраструктурні проєкти в регіоні та за його межами (наприклад, в ініціативі Тримор’я);
– зосередити увагу на залученні усіх можливих ресурсів СхП та ЄС для вирішення проблемних питань підприємницького клімату в Україні та забезпеченні більшої підтримки української бізнес-інфраструктури для МСП, здатній частково нівелювати «провали держави».
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Україна та Східне партнерство: бачення 2025», який реалізується Радою зовнішньої політики «Українська призма» та Комітетом Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським союзом за фінансової підтримки Фонду Конрада Аденауера. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Фонду Конрада Аденауера.
[1] https://www.euneighbours.eu/en/east/stay-informed/publications/decade-investing-smes-eastern-partnership-eu4business-jubilee , с.23
[2] http://forbiz.org.ua/ua/#
[3] https://eu4business.eu/results#business-development-services/
[4] https://eu4business.org.ua/uploads/20/08/10/8bd48c27574be4301884a0c5b3db211b.pdf
[5] https://eu4business.org.ua/news/team-europe-eib-and-procredit-to-support-faster-recovery-of-ukraines-smes-from-the-covid-19-crisis/
[6] https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/sites/near/files/monitoring_spring_2020_20_deliverables_for_2020.pdf
[7] https://eeas.europa.eu/sites/eeas/files/1_en_act_part1_v6.pdf
[8] https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/A-9-2020-0112_EN.html
[9] https://mfa.gov.ua/news/dmitro-kuleba-okresliv-prioriteti-ukrayini-v-ramkah-shidnogo-partnerstva-z-yes
[10] https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3070037-20-dosagnen-do-2020-roku-ukraina-rozrahovue-na-ugodu-pro-spilnij-aviaprostir-z-es.html