Зовнішня політика у лютому: Конституція, Кремль, конференції

Відео-огляд міжнародних подій через призму української активності.

Підписатись на новини "Української призми"

Лютий є особливим місяцем в новітній історії України. Лютий 2019-го містив декілька сумних дат: 5 років з початку російської агресії в Україні, 5 років з початку окупації Криму та 4 роки з моменту прийняття другого пакету Мінських угод. Навколо утримання в міжнародному фокусі цих трагічних річниць і оберталась українська зовнішня політика.

Стратегічний курс на ЄС та НАТО

Але давайте по черзі. Почнемо з реалізації масштабного замислу – 7 лютого Верховна Рада ухвалила зміни до конституції, які закріплюють стратегічний курс України на набуття членства в ЄС та НАТО. Дописали повноважень і президентові, і уряду, і парламенту. Рішення воістину важливе, але якщо відкинути передвиборче лушпиння, чи ці декларативні повноваження допоможуть підняти рівень виконання Угоди про асоціацію чи річної національної програми? Якщо так, то честь і хвала нашим можновладцям. Якщо ж ні, то може залишитись гіркий присмак від бажання грати Конституцією на всі лади.

Покарати Кремль

Йдемо далі. Практично увесь лютий зовнішньополітична команда працювала над підігрівом уваги міжнародної спільноти до питань російської агресії. Звичайно, що цього вимагали і річниці, про які я згадав, але цього також потребувало і рішуче бажання України покарати Кремль за численні кривди. І от нарешті сталося.

18 лютого Рада ЄС із закордонних справ після проведення засідання “Друзі України в ЄС + Україна» таки погодила необхідність посилення санкцій проти Росії за військову агресію в Керченській протоці та економічну блокаду українських азовських портів.

На це Київ спільно з європейськими партнерами витратили майже 3 місяці, починаючи з грудня. Тут скоординована робота на дипломатичному фронті заслуговує на схвальну оцінку. Звичайно, можна вимагати більшого, але в існуючих реаліях годі й думати, що там за нашим західним кордоном всі сплять і бачать як насолити Путіну.

Друг України

Символічно, що саме в день проведення в Брюсселі Ради ЄС до Києва був запрошений президент Європейської ради Дональд Туск, без перебільшення, великий друг України. П. Порошенко подякував Євросоюзу в особі Д. Туска за новий азовський пакет санкцій та допомогу Україні. В присутності високого європейського гостя президент підписав вже відомі нам правки до Конституції України. Слухайте, а який був виступ Туска в українському парламенті?! Можна заслухатись!

Тріумф європейської ідеї хіба що з певною долею недовіри сприймався у Польщі, де візит Туска до Києва попри його європейський контекст проектувався через задавнену образу, що Київ дивиться на Польщу очима «Громадянської платформи», нині опозиційної партії, якою керував свого часу Дональд Туск.

Знову друзі

До речі, про Польщу. Лютий був насиченим у двосторонніх відносинах Києва та Варшави. За іронією долі, і лютий 2018 року був таким насиченим, але переважно з негативним забарвленням. Рік тому свіжоприйняті правки до Закону про польський Інститут національної пам’яті зі ганебними згадками про «українських націоналістів» та «Східної Малопольщі» тоді добряче законсервували історичні суперечки. В січні ж 2019-го після року судових поневірянь Конституційний Трибунал визнав ці норми неконституційними, що відразу дало новий поштовх у відновленні занедбаних каналів комунікації.

На початку лютого після року простою було відновлено роботу Консультаційного комітету Президентів України та Польщі,

а 22 лютого Петро Порошенко завітав до Любліна, де провів тристоронній саміт зі своїми колегами з Польщі та Литви Анджеєм Дудою та Далею Грібаускайте, а також відвідав українсько-польсько-литовську військову бригаду УкрПолЛітБриг. Погодьтеся, нестандартно і цікаво.

ООНівський трек

Варто для себе відмітити і ООНівський трек зовнішньої політики України в лютому. Тут, багато чого вартує, виступ Петра Порошенка на пленарних дебатах під час Генасамблеї ООН. Сама назва нового пункту порядку денного: «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» вже є доволі промовистою, але та кількість цифр та інших даних під час виступу, його емоційне забарвлення дозволило донести меседж до тих далеких географічних вух, які зазвичай в локшині від російської дезінформації або змащені російськими ресурсами.

Цікаво виглядав і крок із врученням Генсеку ООН листа з підписами тисяч українців з проханням допомогти звільнити з полону українських моряків.

Хоча до відрядження технічної оціночної місії до України ще далеко, але домовились про візит заступника Генсека. Ну і вишенькою на торті стало створення в ООН об’єднаного фонду гуманітарної допомоги Україні і намір Об’єднаних Націй виділити 162 млн доларів з метою допомоги найбільш вразливим верствам населення на Донбасі.

То ж, команда Постійного представництва України при ООН таки багато чому навчилася за роки агресії та непостійного членства в Радбезі.

Конференційна дипломатія

Завершу я темою «конференційної дипломатії». 55-та Мюнхенська конференція з питань безпеки традиційно привабила наших чільних дипломатів та політиків. Запитаєте, а що там нового і корисного для нас? Крім методичного навіювання, що Карфа…Кремль має бути зруйнований, це ще гарна нагода провести зустрічі з потрібними лідерами. Ну, наприклад, чому б не потеревенити з тим же Генсеком НАТО чи Канцлеркою? Ось наприклад, Єнс Столтенберг розповів Петру Порошенку про свою свіжу зустріч з Сергієм Лавровим. Зустріч свіжа, а результати….а результати вже нам відомі.

Крім Мюнхена цікавими виявились конференційні вояжі Павла Клімкіна до Вашингтона та Варшави, де також проходили відповідно Міністерська конференція Всесвітньої коаліції проти Ісламської держави та Міністерська конференція з питань безпеки на Близькому Сході. Обидва заходи покликані підкреслити лідерство США в близькосхідних питаннях. І якщо коаліція проти ІДІЛ не є новою для України, то антиіранський порядок денний, який поляризував відносини Вашингтона і Брюсселя, вимагав від Києва демонстрації значних дипломатичних навичок. Втім традиційна лояльність України до США вже в кінці лютого теж ознаменувалась цікавим форматом українсько-американської зустрічі на есмінці ВМС США Дональд Кук в Одесі.

То ж запрошую і вас не нехтувати конференційною дипломатією, друзі!

До зустрічі за місяць! Пишіть в коментарях, якщо щось важливе я оминув увагою.