Грузія випереджає Україну у багатьох реформах, зокрема антикорупційній. Надія Коваль, експертка Ради зовнішньої політики “Українська призма” та Українського інституту майбутнього, розповідає про український та грузинський шляхи євроінтеграції в ефірі Громадського радіо
Сергій Стуканов: Поділіться своїми міркуваннями, чим український євроінтеграційний шлях подібний до грузинського? І чи взагалі доцільне таке порівняння, адже Україна велика за розмірами країна, а Грузія — маленька?
Надія Коваль: Так, є відмінність у розмірі, але натомість є дуже багато подібного. Почнемо з того, що і Україна, і Грузія з 2009 року як країни-члени східного партнерства, фактично, рухаються одним і тим же напрямком в євроінтеграційному ключі. Три країни, Україна, Грузія і Молдова, є лідерами східного партнерства, вони вибрали шлях підписання угод про асоціацію та зону вільної торгівлі. І хоча всі ці країни наполягають на тому, що у членів східного партнерства до них має бути індивідуальний підхід, все-таки Європейський Союз певний час намагався утримувати їх приблизно в однакових рамках.
Крім того, наші держави мають схожі безпекові загрози від Російської Федерації. І Грузія, і Україна проходять складний процес внутрішнього реформування, обидві держави зіштовхуються з подібними безпековими викликами в чорноморському регіоні. Тому співвіднесення та порівняння їхніх євроінтеграційних перспектив видаються навіть дуже доречними.
Сергій Стуканов: В чому грузини встигли нас обігнати?
Надія Коваль: Вони встигли нас обігнати в реформуванні. Процес переговорів над Угодою про асоціацію в Україні почався на три роки раніше, ніж в Грузії, як і процес переговорів про лібералізацію візового режиму. Проте ми мали дуже серйозну паузу в цих процесах під час президентства Януковича, коли ці процеси загальмувалися через вибіркове правосуддя та інші політичні питання. І потім ми відстали через війну і пов’язані з нею речі. Наприклад, введення зони вільної торгівлі сповільнилося через тристоронні переговори з Російською Федерацією, а знаходиться у підвішеному стані через Нідерландський референдум.
Наталя Соколенко: Що, до речі, зараз у Грузії із безвізовим режимом?
Надія Коваль: Наразі ситуація така ж, як в Україні. Ще станом на минулий січень Грузія показувала набагато кращі результати, ніж Україна, і європейська комісія рекомендувала надати Грузії безвізовий режим, а Україні це рішення трошки затримали, через недовиконання певних зобов’язань, зокрема по антикорупційному законодавству.
Однак тут вступають в силу ті фактори, які мають не зовсім пряме відношення до Грузії та України. Зараз у Грузії проходять парламентські вибори, і питання євроінтеграції на них теж має велику силу. Відповідно, керуюча грузинська партія хотіла показати своїм виборцям певні досягнення на шляху до євроінтеграції, і протягом весни-літа 2016 року вони дуже сильно лобіювали в Брюссель, щоб їм до виборів надали безвізовий режим. Однак з міркувань політичної доцільності Франція, Німеччина та Італія заблокували цей процес.
Сергій Стуканов: Вони хочуть виробити механізм, який би дозволив призупиняти дію безвізового режиму значно швидше, ніж це передбачено тепер.
Надія Коваль: Так, але вони навіть не поспішають його виробляти, тому що це рішення може бути політично невигідним для них, оскільки на даний момент, коли в Європі піднімаються популістські та антиміграційні настрої, підтримка надання ідеї безвізового режиму країнам східної Європи серед населення дуже низька. Крім того, це залишається важелем впливу на внутрішні процеси у вказаних державах.
Наталя Соколенко: Якщо говорити про переваги, які отримала на цьому шляху Грузія, чи можна тут говорити про успіхи в економіці та завоювання грузинськими виробниками нових ринків?
Надія Коваль: Тут також ситуація двояка. Згідно зі статистикою європейської комісії, торгівля Грузії з Європейським Союзом зросла на 12%, це третина всієї грузинської торгівлі. Проте, з іншого боку, Грузія має серйозні проблеми в економіці Грузії, велике зубожіння населення, девальвацію ларі, безробіття і тому подібне.
Коли у Грузії проводили опитування, то виявилося, що, власне, зовнішньополітичні проблеми, на кшталт, європейської інтеграції в контексті виборів хвилюють лише 10% населення.
Сергій Стуканов: Наскільки безвізовий режим є важливим в контексті євроінтеграції? Чи не важливіша імплементація різних елементів Угоди про асоціацію?
Надія Коваль: Як ми знаємо, Угода про асоціацію не може вступити в повну силу і через внутрішньоєвропейські проблеми. Ситуація з тим же референдумом у Нідерландах зайшла в глухий кут. Тут не можна сказати, що є більш важливим.
Наталя Соколенко: Чи європеїзувалися грузинські чиновники: чи заповнюють вони електронні декларації, чи мають на них вплив журналісти?
Надія Коваль: Якщо ми подивимося всесвітній індекс свободи преси, то виявимо, що Грузія в цих рейтингах стоїть значно вище, ніж Україна.
Основна проблема, яка є в стосунках Грузії з НАТО та ЄС, — проблема вибіркового правосуддя і переслідування чиновників і державних службовців часів Саакашвілі.
Наталя Соколенко: А які успіхи Грузії у боротьбі з корупцією?
Надія Коваль: Успіхи Грузії у боротьбі с корупцією дуже високі. Тут треба віддати належне урядові Саакашвілі. Основні кроки по боротьбі з корупцією були зроблені саме під час його правління.
Це мало, звісно й іншу сторону, правоохоронні органи в Грузії стали надзвичайно сильними і дуже впливають на життя суспільства.
Сергій Стуканов: Що, крім впровадження безвізового режиму, стоїть на порядку денному стосунків між Європейським Союзом та Грузією?
Надія Коваль: Треба згадати, що, фактично, з 1 липня Угода про асоціацію між Грузією і Європейським Союзом повністю ввійшла в силу. І далі на порядку денному — її імплементація. Тут грузини нас обігнали абсолютно.
Сергій Стуканов: Чого очікувати після парламентських виборів у Грузії у стосунках з Європейським Союзом і зокрема з нашою країною?
Надія Коваль: Я не думаю, що в контексті європейської політики ми матимемо якісь серйозні зміни.