27-28 травня відбувся дводенний візит президента РФ в Грецьку республіку, який став третім за ліком, з часу «української кризи», в держави Європейського союзу.
Компроміси заради відміни санкцій
Під час візиту В. Путіни заявив, що його держава готова співпрацювати як з окремими державами, так і ЄС в цілому «незалежно від контексту політичних відносин». Було зроблено акцент на тому, що економічна співпраця – найкраща гарантія забезпечення миру, при цьому Москва потребує юридичних гарантій.
Візит засвідчив той факт, що РФ поступово виходить з певної ізоляції на високому рівні. І хоча Афіни не мають суттєвого впливу на зовнішньополітичні пріоритети ЄС, однак вони мають право голосу та виголошення своєї позиції у процесі дискусій щодо антиросійських санкцій як і інші держави Спільноти.
Після приходу до влади в Греції лівого уряду Ципраса Росія не полишає сподівань скористатися цим фактом у своїх геополітичних цілях – всіма доступними засобами намагаючись позбутися санкцій чи вплинути на їх послаблення.
Візит Путіна може свідчити про те, що Москва не тільки і не стільки шукає союзників щодо відміни санкцій, але й доводить європейській спільноті своє бажання обмеженої згоди на компроміси напередодні обговорення в ЄС санкційних питань. Відповідну тезу підтверджує як стаття Президента РФ (вийшла напередодні його візиту в газеті «Катимеріні» (Греція), так і його риторика під час візиту.
В даному контексті не варто вважати випадковістю заяви Штанмайєра та інших європейських політиків щодо ймовірної необхідності послаблення санкцій. Це не секрет Полішинеля, що з одного боку ЄС маючи значні економічні втрати від запроваджених санкцій має об’єктивну зацікавленість у їх відміні чи корекції, з іншого – з політичної точки зору – прагматично розуміють, що цього ймовірно не варто робити до того часу поки Москва не виконає поставлені умови.
В той же час, керівник російської держави не стримався від публічних погроз в бік окремих держав Альянсу, зокрема Румунії та Польщі. При цьому наголосивши на тому, що розміщення системи ПРО в безпосередній близькості до РФ може негативно позначитися на енергетичному співробітництві між Росією та Європою.
Чого хоче Греція?
Попри бажання РФ, переманити на свій бік Грецію це зробити буде не просто. Керівництво цієї держави використовує «дружбу з Росією» у власних цілях. Тим більше, що Афіни активно комунікуючи з Москвою побіжно посилають певні сигнали в бік Брюселя – в разі посилення тиску з боку ЄС більш тісніша дружба з РФ. При цьому не варто переоцінювати вплив Греції в межах ЄС.
Не варто залишати поза увагою й бажання Греції виступати в якості «мосту дружби та співробітництва»
– сприяючи тим самим згладжуванню гострих кутів протиріч та основи для зближення Європи та Росії.
Візит Путіна можна вважати не випадковим і з тієї причини, що внутрішньополітична ситуація в Греції далеко не безхмарна. Афіни стикаються з суттєвими проблемами, в тому числі пов’язаними з мігрантами (знищення табору біженців поблизу м. Ідомені) і не тільки.
Росія цілеспрямовано продовжує прикладати всіх можливих зусиль з метою досягнення власних зовнішньополітичних та економічних цілей. З цією метою використовуються всі необхідні дипломатичні засоби (в тому числі культурної та церковної дипломатії). Не випадковим можна вважати поломництво Путіна на гору Афон тощо.
Важливість Греції виявляється в тому, що вона спроможна зіграти роль важливого «енергетичного хаба» не тільки за рахунок будівництва Трансадріатичного трубопроводу. Про початок будівництва якого було оголошено нещодавно у Солоніках за участі вищих посадовців Греції, Азербайджану, Грузії, Болгарії та Єврокомісії. Відповідна споруда має геостратегічне значення та може сприяти посиленню регіональної співпраці в регіоні. В той же час саме Афіни можуть, за певних умов, стати гальмом у реалізації політики диверсифікації постачання енергоносіїв ЄС.
Трансадріатичний трубопровід (TAP) – це третя складова «Південного газового коридору”, котрий передбачає постачання азербайджанського газу (з родовища “Шах Деніз”) до Європи, паралельно з південнокавказьким і Трансанатолійський (TANAP) газопроводами. Трубопровід протяжністю близько 870 кілометрів буде з’єднано з іншим газопроводом – TANAP – на турецько-грецькому кордоні, пройде через Грецію, Албанію, Адріатичне море, а потім – на південь Італії. За планами, перший газ по ньому до Європи в 2020 році. Початкова потужність ТАР становитиме 10 млрд. куб. м. на рік з перспективою розширення до 20. Акціонери ТАР: BP – 20 %, компанія SOCAR (Держнафтокомпанія Азербайджану) – 20 %, Snam (італійський газотранспортний оператор) – 20 %, Fluxys (бельгійська газотранспортна компанія) – 19 %, іспанська ENAGAS – 16 %, бельгійська Axpo – 5 %.
Російський бізнес в Греції
Підсумками візиту В. Путіна стало підписання пакету угод в сферах інфраструктури, транспорту, суднобудування, портової діяльності, горськовидобувну промисловість, фармацевтичній галузі та туризмі. Хоча значна частина аналітиків сприймають їх в якості договорів про наміри і не більше.
В той же час, не варто забувати, що російський капітал в Греції має суттєвий інтерес пов’язаний з різноманітними сферами. Додатковим чинником виступає значна кількість російських офшорних компаній в цій державі. Захищеність російського бізнесу в Греції має суттєве значення, адже за непідтвердженою інформацією частка в них належить якщо не президенту РФ, то принаймні його оточенню.
Суттєве значення у відносинах Росії з Грецією мають питання туризму та енергетики.
Підтвердженням відповідного факту можна вважати підписання договору між «Роснефтью» та Hellenic Petroleum, особливо у зв’язку з можливим призупиненням «Південного» та «Турецького» потоків.
В транспортній та логістичній сферах російський капітал має інтерес у питанні приватизації грецької залізниці (TrainOSE) та порту Солоніків (другий за величиною у Греції). Москва також зацікавлена у використанні грецьких портів для своїх суден через ускладнення відносин з Туреччиною. Згаданий порт, серед іншого, має стратегічне значення з огляду на вигідне положення та інтенсивність портової діяльності. Тим самим Росія, в разі реалізації поставлених цілей, спроможна «відкрити двері» не тільки на Балкани.
Військова сфера: вісь Росія-Греція-Сербія
Афіни для РФ може виступати в ролі її адвоката не тільки на рівні ЄС, але й НАТО, особливо у зв’язку з розгортанням протиракетної системи оборони в Румунії та суттєвого збільшення асигнувань на оборону з боку держав Альянсу у зв’язку з конфліктом в Україні та проблемами пов’язаними з міграційною кризою.
Система ПРО НАТО в Європі (т.з. Ракетний щит) складається з мережі радарів (елементів радіо- і супутникового зв’язку, здатних відстежувати запуск та ідентифікувати спрямування направлених проти країн-членів балістичних ракет) та ракетних установок, що забезпечують захист з повітря (на відстані 4-5 тис. км.) та спроможні збивати цілі ще в повітрі. В даний час, постійні бази в межах цієї системи знаходяться в Польщі, Румунії, Іспанії та Туреччини (Стамбул). За планами її елементи можуть бути розміщені в Прибалтиці і не тільки. Система призначена для захисту держав-членів НАТО від можливих запусків балістичних ракет з території будь-якої з країн, розташованих на схід від кордонів Альянсу. Крім того, вона доповнюється американською системою ПРО «Егіда» (Aegis), якою обладнано кораблі ВМС США в Середземному морі (6-й флот).
Доцільно сфокусувати увагу на тому, що напередодні візиту російського лідера до Греції відбувся візит прем’єр-міністра Сербії Вучича до Москви. Саме тому, як наголошує Арта Сеїті (Le Huffington Post, Франція) можна говорити про вибудовування т.з. вісі Росія-Греція-Сербія, формування якої відбувається виходячи, в тому числі, з релігійного чинника.
За його твердженням, якщо Белград та Москву поєднують історичні зв’язки, то відносини останньої з Афінами стають елементом стратегічної обстановки. Росія зважає на складність ситуації в цих державах, але при цьому зацікавлений у інтенсифікації відносин з ними. Адже вони можуть зіграти стратегічно важливу роль не тільки у питанні скасування санкцій. Греція є членом НАТО і ЄС, а Сербія кандидат у члени ЄС (про НАТО поки що не йдеться).
Станом на тепер, поки що зарано говорити про остаточну відмову Греції від голосування щодо продовження антиросійських санкцій. Це пов’язано з тим, що відповідна держава не тільки є членом ЄС, але в економічному плані має занадто високу залежність від спільноти. Дається в знаки сума зовнішнього боргу, що досягла € 320 млрд. Після непростих перемовин Уряд Греції був змушений погодитися на умови Брюселя щодо жорсткої економії з метою скорочення боргових обсягів.
В той же час, не варто забувати й про потребу Греції у співпраці з РФ у питанні обслуговування військової техніки та озброєння, а також постачання запчастин.
Попри те, що Афіни є членом НАТО на їх озброєнні знаходиться російське озброєння: зенітно-ракетний комплекс С-300, катери типу «Зубр», БМП та ін. До того ж, Греція – одна з небагатьох країн НАТО, яка витрачає на власну оборону більше 2% ВВП.
Дається в знаки й той факт, що Грецька республіка не зацікавлена у послабленні власного військового потенціалу, розглядаючи в якості загрози сусідню Туреччину. Варто зважати на не безхмарні відносини Афіни-Анкара. Саме тому РФ ймовірно розглядає Грецію в якості свого союзника проти Туреччини. Додатковим аргументом виступає факт польотів турецьких винищувачів в грецькій акваторії та фактичну бездіяльність щодо цього очільників НАТО.
Пул друзів Росії
Грецький візит Путіна можна розглядати в якості елемента складної зовнішньополітичної гри Кремля, спрямованого не тільки проти України, але й на послаблення цілісності (єдності) ЄС. Серед оглядачів Греція вже певний час сприймається в якості «троянського коня» Спільноти.
Можна говорити про те, що, ймовірно, РФ не відмовиться від спроб впливати на позицію ЄС використовуючи сформований «пул друзів РФ» (Грецію, Угорщину, Італію та ін.). Варто очікувати не тільки інформаційного, але й політичного наступу та дискредитації України.
Відповідна обставина може вилитися в те, що представники згаданих держав можуть вдатися до методики та механізмів «наступу» на Україну. Може підніматись питання про санкції проти України у зв’язку з невиконанням українською державою вимог Мінська-2 тощо. Крім того, ЄС може заморозити безвізовий режим з Україною та відстрочити на ще більш віддалену перспективу питання членства України в Європейській спільноті і не тільки.