Латинська Америка у регіональних та глобальних міжнародних процесах

Латиноамериканський дайджест 25-31 березня 2023 року)

Підписатись на новини "Української призми"

24-25 березня у Домініканській Республіці проходив представницький захід – XXVIII Ібероамериканський саміт, який об’єднав 22 країни (19 держав Латинської Америки та Карибського басейну та 3 країни Іберійського півострова – Іспанію, Андорру та Португалію). Ібероамериканські саміти є зустрічами найвищого рівня в межах форуму міжнародного діалогу, відомого під назвою Ібероамериканська конференція (скорочена назва ісп. Cumbre Iberoamericana та порт. Conferência Iberoamericana). 

Підготували

керівник проекту Наталія Шевченко,

Стажер Анастасія Косенко,

Стажер Іван Фечко

XXVIII Ібероамериканський саміт: 

Його поява на початку 1990-х років стала результатом політичного та економічного зближення та міжрегіонального діалогу країн  Європи та Америки, об’єднаних спільною цивілізаційною спадщиною та мовою (іспанська та португальська). Окрім 22-х країн-учасниць, ще 12 країн з усіх континентів та 18 організацій міжнародного рівня є асоційованими спостерігачами Ібероамериканської конференції. Координуючим органом Ібероамериканської конференції є Генеральний секретаріат, створений у 20003 році. Його штаб-квартира знаходиться у м. Мадрид (Іспанія), а 3 регіональні відділення є у Мексиці, Уругваї та Перу. 

Із 2014 року саміти проходять раз на два роки (до того часу відбувалися щорічно). Передостанній відбувся після трирічної перерви навесні 2021 року в Андоррі в умовах пандемії COVID-19, тому в оффлайн-форматі у ньому взяли участь лідери лише 4-х держав, а інші приєднувалися онлайн.

Тобто, нинішній саміт став першою за кілька останніх років зустріччю «наживо», під час якої учасники мали можливість не тільки познайомитися (бо за кілька останніх років в багатьох країнах регіону сталися зміни серед правлячих еліт), але й провести зустрічі у двосторонньому форматі та розмови «у кулуарах».

Як і у  попередньому саміті, в нинішньому також узяли участь 13 президентів країн ЛАКБ, а 6 держав були представлені віце-президентами, очільниками та заступниками очільників МЗС. Останні тенденції засвідчують падіння інтересу Мексики та Бразилії (двох найбільших економік регіону), а також Сальвадору, Венесуели та Нікарагуа щодо участі у такому форматі міжнародної співпраці. Вже вкотре поспіль ці країни представлені на самітах віце-президентами, очільниками МЗС чи навіть їхніми заступниками. Це можна пояснити як внутрішньополітичними обставинами, так і переглядом зовнішньополітичних орієнтирів. 

Нинішній саміт у Домініканській Республіці пройшов під гаслом «Разом за справедливу та стабільну Ібероамерику», а головними його закликами стали: співпраця, єдність та захист суверенітету. Як заявив один із учасників: «Ми усі є пасажирами одного човна: поодинці ніхто не врятується». Генсек організації Андрес Айаманд (колишній очільник міністерства оборони та зовнішньополітичного відомства Чилі), чиє головування розпочалося з лютого 2022 року, акцентував, що попри наявні розбіжності ібероамериканські народи об’єднують зусилля, аби «їхні голоси були почуті на міжнародній арені».

Для тіснішої консолідації він запропонував три основні умови: створення правового поля, створення можливостей та прийняття нових учасників до співтовариства.

Реалізуючи останній принцип, під час роботи саміту було схвалено рішення про приєднання Співтовариства португаломовних країн (порт. Comunidade dos Países de Língua Portuguesa, CPLP) як консультативного спостерігача. Під час роботи нинішнього саміту підкреслювалося, що двомовність (іспансько-португальська) є його виразною особливістю, а білінгвізм – стрижнем усієї організації. 

Учасники саміту схвалили низку документів: «Декларацію Санто-Домінго», «Програму дій XXVIII Ібероамериканського саміту» та «ІІІ чотирирічний план з питань ібероамериканської співпраці на 2023-2026 рр.», а також 16 спеціальних заяв. У «Декларації Санто-Домінго» наголошено, що країни-учасниці форуму неухильно дотримуються принципів Статуту ООН, включаючи принцип суверенної рівності та територіальної цілісності та домагатимуться справедливого миру в усьому світі (пп.1,2, 9). Також у документі йдеться про гендерну рівність, гідну оплату праці та поступальний рух у відновленні після COVID-19. Під час саміту було прийнято також низку хартій, зокрема, «Ібероамериканську екологічну хартію», в якій йдеться про необхідність вирішення глобальних екологічних проблем, які у т ч. загрожують і Іберо-Америці (зокрема, зміна клімату, забруднення навколишнього середовища та втрата біорозмаїття, нестача водних ресурсів тощо).

Документ «Шлях до досягнення інклюзивної та стабільної продовольчої безпеки в Іберо-Америці» констатує, що регіон не оминули «виклики» для продовольчої безпеки, спричинені, насамперед, «міжнародною обстановкою, ускладненою конфліктною ситуацією війни» (п.37), та пропонуються деякі локальні заходи для запобігання посилення голоду в регіоні та «гарантування права на достатнє харчування для усіх людей». В «Ібероамериканській хартії принципів та прав у цифровому середовищі» акцентується на необхідності досягнення технологічного прогресу та ліквідації цифрового розриву та доступу до цифрових послуг без шкоди правам особи та захисту її даних. Серед спеціальних заяв (їх загалом 16), прийнятих на саміті, були, зокрема, такі: про Мальвінські острови; про необхідність припинення економічної, торгівельної та фінансової блокади Куби; про підтримку країн, які не мають виходу до моря; про підтримку боротьби із тероризмом в усіх його проявах; про традиційне жування листя коки; про відновлення туризму в регіоні ЛАКБ тощо.

Під час виступів учасники привернули увагу до «гаїтянської проблеми» (президенти Домініканської Республіки, Коста-Ріки, Колумбії та прем’єр-міністр Іспанії), питанням міграції (президент Чилі),  нестабільності світової фінансової системи (президент Аргентини). Із критикою ідеї створення спільної валюти, запропонованої у січні 2023 року Аргентиною та Бразилією виступив на молодіжному форумі в рамках нинішнього Ібероамериканського саміту президент Чилі Г. Боріч. Він же нагадав присутнім, що цьогоріч виповнюється 50-та річниця державного перевороту у Чилі, коли було скинуто уряд С. Альєнде та встановлено брутальну диктатуру, та засудив репресії проти нікарагуанців, які нині здійснює режим Д. Ортеги. У відповідь представник Нікарагуа на саміті зажадав вибачень та звинуватив президента Чилі у «зраді чилійського народу та  капітуляції перед Північноамериканською імперією та її союзниками».

За цими словесними баталіями простежується не тільки конфлікт у середовищі латиноамериканських «лівих», але й чітке дистанціювання від недемократичних, репресивних режимів, які, до того ж, на міжнародній арені, позиціонують себе прибічниками рф (невипадково по завершенню саміту представник Нікарагуа поспішив із триденним візитом до росії).

Тимчасове президенство та організація наступного саміту, який відбудеться у 2024 році під гаслом «Інновації, інклюзивність та стабільність в Латинській Америці», перейшли Еквадору, який вперше у свої історії прийматиме цей представницький форум. Водночас, цьогоріч у липні учасники саміту на вищому рівні, схоже, матимуть змогу ще раз зустрітися: цього разу на ІІІ саміті СЕЛАК-ЄС. Нагадаємо, з 1 липня головування у ЄС якраз перейде до Іспанії, яка, схоже, знову узяла на себе посередницьку місію із фокусування уваги ЄС на латиноамериканському напрямі.  І, очевидно, вже першим кроком до цього стала участь Верховного представника ЄС із іноземних справ Ж. Борреля у нинішньому Ібероамериканському саміті в Домініканській Республіці (це відбулося вперше в історії цього форуму).

Тридцять років самітів найвищого рівня, багатий досвід комунікації та велика кількість реалізованих багатосторонніх ініціатив та  проектів, підготовка цілого покоління дипломатів, які пройшли цінну школу, ставить перед учасниками Ібероамериканської конференції важливе питання: або лишатися і надалі лише у форматі політичного діалогу (із великою кількістю корисних соціальних та культурних ініціатив) чи зробити новий крок, вже у бік формування тіснішого міжрегіонального  торгівельно-економічного об’єднання. Утім, успішна реалізація цієї перспективи можлива в умовах регіональної та глобальної стабільності, яку нині брутально порушує рф своєю агресією проти суверенної України. Питання глобальної безпеки та російське вторгнення також стали предметом обговорення на саміті (матеріал про це див. нижче).

 

Латинська Америка крізь призму українських інтересів

В останню декаду березня українська дипломатія активізувалася у напрямку налагодження співпраці із регіональними міжнародними організаціями. Зокрема, 21 березня відбулась розмова у режимі відеоконфренції  між заступником міністра закордонних справ України Андрієм Мельником та Генеральним секретарем Асоціації Карибських Держав (сюди входить 22 держави) Родольфо Сабонхе.

Сторони погодили початок роботи над «дорожньою картою» відносин між Україною та країнами організації, яка має насамперед включати такі питання, як захист від природних катастроф, боротьба з наслідками кліматичних змін, захист Карибського моря, сталий туризм, торгівля та зовнішньоекономічні відносини, транспорт.

Андрій Мельник розповів про наслідки російського вторгнення та запросив пана Сабонхе відвідати Україну. 

Одним із напрямків діяльності очільники українських ЗДУ в регіоні є пошук партнерів, місцевого бізнесу, готового інвестувати у відбудову України. 27 березня Посол України в Республіці Аргентина Юрій Клименко зустрівся із Главою уряду міста Буенос-Айрес Орасіо Родрігесом Ларретою. Обговорено питання щодо участі О. Ларрети у Саміті мерів «Об’єднанні міста заради майбутнього», який відбудеться у Києві 19-20 квітня, та долучення місцевого бізнесу до проектів відбудови України. Минулого тижня Посол України також провів зустрічі з Президентом Аргентинського сільськогосподарського об’єднання (SRA) Ніколасом Піно та заступником секретаря Палати й керівником Міжнародної торгівельної палати в Аргентині (ICC Argentina) Марсело Еліcондо. Темами зустрічей було посилення економічної співпраці між нашими країнами.

Питання російської агресії проти України піднімалося під час роботи  XXVIII Ібероамериканського саміту.

Ще напередодні зустрічі міністр  закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес зазначив, що [російська агресія] «це війна в Європі, а не європейська війна, яка зачіпає цінності, які ми, як ібероамериканці, поділяємо».  Під час сесій у другий (і останній) день роботи саміту учасники зібрання приділили увагу глобальним кризам, серед яких найперше – це війна в Україні.  Під час виступу президента Аргентини А. Фернандеса лунав заклик «мужньо протистояти світовій напрузі, викликаній вторгненням росії в Україну». Його колега, президент Чилі Г. Боріч, назвав російське вторгнення неприйнятним та заявив, що світ не має звикати до цієї війни, наголосивши, що даному випадку ми спостерігаємо брутальне порушення принципів Статуту ООН. Загалом, російська агресія та її наслідки згадувались у різних виступах голів держав в контексті порушення прав і свобод та нинішніх економічних викликів.

Тим не менше, деякі лідери латиноамериканських країн все ще уникали прямої критики агресорки-росії.

Так, у  своєму виступі перед ЗМІ, Президент Колумбії Г. Петро наголосив на тому, що світова спільнота повинна засуджувати будь-який тип вторгнень. На думку медіа, це було натяком на російське вторгнення в Україну, хоча і сказане непрямо, скоріше у екологічному контексті, мовляв, не потрібно витрачати час на війни, тоді як час людства невпинно скорочується через кліматичну кризу.

І хоча тема війни в Україні  постійно звучала на форумі, все ж до підсумкової декларації, у якій країни-учасниці зобов’язались працювати над справедливим миром у світі, вона не потрапила (лише непрямі згадки). Як зазначив міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес, Іспанія декілька разів подавала пропозицію включити згадку про війну в Україні, проте з огляду на те, що положення фінальної декларації приймається одностайним рішенням (а в регіоні ЛАКБ є країни, які відкрито підтримують росію) дані ініціативи так і не були затверджені. 

 

Латинська Америка у фокусі уваги: Куба

26 березня на Кубі відбулися парламентські вибори. Виборча процедура передбачала голосування за 470 кандидатів попередньо відібраних урядом до Національної Асамблеї на п’ятирічний термін. Такий виборчий процес по суті є фікцією, оскільки не містить демократичних принципів обрання кандидатів. Усі кандидати є представниками правлячої Комуністичної партії, тоді як опозиція в країні під забороною. Президентка національної виборчої ради – Аліна Балсейро на прес-конференції повідомила, що своїм правом голосу скористалися 6 167 605 виборців, що становить 75, 87 % від загальної кількості осіб – 8 120 072, наділених правом голосу. Але правдивість таких цифр ставиться під сумнів, оскільки до виборчого процесу не були допущені незалежні спостерігачі.

Зеландії Перес, координаторці Кубинської комісії із захисту виборів (ісп. Comisión Cubana de Defensa Electoral (Cocude)), напередодні 26 березня держохорона заборонила покидати свій дім. Також вона повідомила CiberCuba (медіа про Кубу, засноване кубинцями в еміграції), що тиск посилився на інших активістів та спостерігачів.

Зокрема такі дії влади були спрямовані проти членів об’єднань Спостерігачів за виборчими правами (ісп. Observadores de Derechos Electorales (ODE)) та Громадянських спостерігачів за виборчими процесами (ісп. Ciudadanos Observadores de Procesos Electorales (COPE)). Мануель Куеста Моруа, віце-президент Ради демократичного переходу (ісп. Consejo para la Transicón Democrática en Cuba), котрий був затриманий поліцією разом із іншою активісткою – Марією Мерседес, у день виборів зазначив: «Дуже уважні до виборчої математики уряду. О 9 ранку повідомляють, що проголосувало 18,2% виборців, об 11 ранку — 41,66%, тобто менш ніж за дві години явка зросла на 23,46%. Неможливо!!! Виборчі пункти порожні!».

Напередодні виборів опозиція закликала кубинців утриматися від голосування. Зокрема на сторінці опозиційного об’єднання – Демократичний фронт (ісп. Frente Democrático) у Twitter з’явилася низка дописів присвячених критиці та бойкотуванню виборів. 

Аналіз публікацій присвячених виборам на Кубі у таких ЗМІ як Infobae, CiberCuba, El Mundo, Reuters, Bloomberg показав, що ключовою тезою став недемократичний характер виборів.

Кубинська активістка Кароліна Барреро сказала Infobae, що, “то було не голосування… це така собі ратифікація закритих списків на вимогу самої партії, яка обирає себе”. До слова, за повідомленнями ЗМІ, щойно у квітні буде сформовано Національну асамблею, Мігель Діас-Канель буде затверджений главою держави.

ЗМІ, які висвітлювали перебіг виборів на Кубі, значну увагу також приділили складному внутрішньому становищу в країні. Американські видання Reuters і Bloomberg акцентували увагу на інфляції, голоді, відключенні електроенергії, дефіциті пального, неврожаї та постійному відтоку кубинців із острова. В той час, як кубинське провладне медіа – Prensa Latina розмістила вітання кубинській владі із перемогою на виборах з боку владних осіб Нікарагуа та Соціалістичної партії Перу. На думку перуанських соціалістів, Куба є прикладом «прямої демократії всупереч буржуазній «демократії», нав’язаної нам можновладцями та імперіалізмом» – цитує їх кубинське ЗМІ. 

Отже, вибори на Кубі, які відбулися 26 березня, складно назвати саме виборами. Це така собі імітація виборчого процесу з метою ратифікації вже попередньо відібраних представників комуністичної партії в очах кубинського суспільства, які із формування Національної асамблеї затвердять Мігеля Діаса-Канеля главою держави.