ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА У РЕГІОНАЛЬНИХ ТА ГЛОБАЛЬНИХ МІЖНАРОДНИХ ПРОЦЕСА

Латиноамериканський тематичний огляд. Випуск 4. 
Кінець березня –перша декада квітня 2023 року

Підписатись на новини "Української призми"

Підготували

  • керівник проекту Наталія Шевченко,
  • Стажер Анастасія Косенко,
  • Стажер Іван Фечко

 

Візит Президента Аргентини – Альберто Фернандеса до США: ключові меседжі та «українське питання»

Наприкінці березня відбувся візит Президента Аргентини Альберто Фернандеса до США, який включав низку зустрічей. У Нью-Йорку у Раді Америк він мав зустріч із близько 40 бізнесменами, керівниками, інвесторами та аналітиками в Волл-стріт, з якими обговорив економічні перспективи своєї країни. 28 березня Президент Аргентини зустрівся із Генеральним секретарем ООН – Антоніо Гутерішем, під час якої «передав прохання аргентинського уряду відновити процес перемовин для того, аби якнайшвидше знайти мирне вирішення суперечки про суверенітет щодо Мальвінських островів».

Надалі аргентинська офіційна делегація вирушила до Вашингтону для зустрічі із Президентом Сполучених Штатів Америки – Джозефом Байденом, яка відбулася 29 березня. Однак напередодні, 28 березня, міністр закордонних справ Аргентини – Сантьяго Кафієро взяв участь у відеоконференції, скликаній держсекретарем США Ентоні Блінкеном щодо України. У ній також взяв участь Президент України Володимир Зеленський. С. Кафієро став єдиним міністром закордонних справ, який представляв латиноамериканський регіон. На своїй сторінці у Twitter він зазначив: «Ми прагнемо зробити внесок у зменшення страждань українського народу. Справедливий і міцний мир буде можливий лише за умови дотримання принципів, закріплених у Статуті Організації Об’єднаних Націй».

Візит аргентинської делегації до Білого дому включав спочатку приватну зустріч між Дж. Байденом та А. Фернандесом, а потім – зустріч у розширеному форматі за участі представників урядів обох країн. Аргентинську сторону представляли, зокрема: міністр закордонних справ – Сантьяго Кафієро, міністр економіки – Серхіо Масса, міністр безпеки – Анібаль Фернандес та інші. Ключові питання, які обговорювалися під час зустрічей – це геополітичний порядок денний, в контексті якого розглядалася війна в Україні, курс двосторонніх відносин і сфери «взаємного національного інтересу» та економічна криза в Аргентині.

Головним меседжем цієї зустрічі стала підтримка Аргентини Сполученими Штатами у різних міжнародних кредитних організаціях та МВФ.

Нині це дуже болюче питання для Аргентини, яка потерпає від перманентної економічної кризи. Останнім часом вона загострилася на тлі сильної посухи, яка, як відзначають латиноамериканські медіа, стала найсильнішою з 1929 року. Варто згадати, що в цьому році в Аргентині проходитимуть президентські вибори, тому для Альберто Фернандеса, як потенційного кандидата, важливо було знайти фінансові джерела, які б дозволили досягти певної стабільності в економіці країни на цей період. 

Щодо війни в Україні, яка стала одним із предметів  обговорення, політики озвучили своє бачення під час підсумкової прес-конференції. Зокрема, Дж. Байден подякував за позицію Аргентини в ООН щодо засудження російської агресії проти України. Президент Аргентини у свою чергу наголосив на проблемах у світовій економіці, які спричинило російське вторгнення, і відмітив, що «ми маємо наполегливо працювати разом, об’єднувати зусилля, щоб ця війна закінчилася, щоб вона перестала забирати людські життя, а світова економіка відновилася». Подібну за змістом тезу А. Фернандес ще раз озвучив на прес-конференції в аргентинському посольстві, яка відбулася після його візвідин Білого дому. 

Таким чином, саме економічна складова стала провідною в обговоренні під час візиту Альберто Фернандеса до США, а склад аргентинської делегації засвідчив важливість та потребу американської підтримки для Аргентини на нинішньому етапі. В цьому контексті для аргентинської сторони візит увінчався певним успіхом, оскільки, за словами А. Фернандеса, він почув від Дж. Байдена запевнення у тому, що аргентинці можуть розраховувати на підтримку американського уряду у супроводі їхніх інтересів у різних міжнародних кредитних організаціях та, особливо, МВФ.

 

Центральна Америка у фокусі інтересів Китайської Республіки (Тайвань): візит Цай Інвень до регіону та розірвання дипломатичних відносин із Гондурасом

Китайська Народна Республіка (КНР) у своїх намаганнях ізолювати Тайвань продовжує діяти все більш наполегливо в Латинській Америці, шляхом надання позик та інвестиційних пакетів в обмін на припинення офіційних контактів з Китайською Республікою. 15 березня Президентка Гондурасу – Ксіомара Кастро написала на своїй сторінці у Twitter, що уряд країни взяв курс на встановлення офіційних відносин із КНР. 16 березня на одному з офіційних американських веб-ресурсів з’явилася інформація про те, що спеціальний радник з питань Америк – Крістофер Дж. Додд відвідає Панаму та Гондурас в період з 17 по 21 березня. Згідно офіційної інформації  програма поїздки до Гондурасу включала зустріч з офіційними особами та представниками приватного сектору. Англомовне медіа The Taipei Times пише, що візит американського представника був продиктований саме занепокоєнням влади у Вашингтоні щодо розриву відносин Гондурасу із Тайванем та перехід до співпраці із КНР.

26 березня в ЗМІ з’явилася інформація, що Гондурас розірвав дипломатичні відносини з Китайською Республікою та встановив офіційні відносини з КНР. В документі про встановлення дипломатичних відносин з Китайською Народною Республікою, уряд Гондурасу відмітив, що визнає існування лише одного Китаю, і уряд КНР є єдиним легітимним урядом Китаю, а Тайвань визначається як невід’ємна частина китайської території. Того ж дня на своїй сторінці у Twitter Цай Інвень опублікувала документ про розрив дипломатичних відносин з Республікою Гондурас, в якому було зазначено про те, що «Тайвань не буде брати участь у безглуздих змаганнях «доларової дипломатії» із Китаєм»

Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву  зазначив, що уряд Кастро попросив у них мільярди доларів величезної економічної допомоги та порівняв фінансові розміри на програми допомоги, надані Тайванем і Китаєм.

Цей факт ще раз підкреслив дієвість «кредитно-фінансового методу» комуністичної влади у Пекіні у своїх намірах ізолювати Тайвань. 

Припинення дипломатичних контактів з Гондурасом очевидно підштовхнуло тайванську владу здійснити візит до Центральної Америки для посилення співпраці з іншими своїми союзниками регіону – Гватемалою та Белізом. 31 березня Цай Інвень прибула до Гватемали, де провела зустрічі з керівництвом країни. Тайванська президентка відмітила, що її співвітчизники інвестували в низку секторів гватемальської економіки, зокрема в будівництво та харчову промисловість, що мало позитивний ефект для економічного зростання та створення нових робочих місць. Президент Гватемали – Алехандро Джаматтеї в свою чергу підтвердив визнання Гватемалою суверенітету Китайської Республіки (Тайвань). Окрім того, в рамках візиту до Гватемали Цай Інвень відвідала сільську лікарню побудовану на тайванські кошти. 

Беліз, який також відвідала тайванська Президентка, слідом за Гватемалою підтвердив свої дипломатичні відносини з Тайванем. «Разом ми можемо просувати наші спільні цінності, такі як демократія, право народу на самовизначення та повага до міжнародного права», – сказав Джонні Брісеньо, прем’єр-міністр Белізу перед Національною асамблеєю. Окрім того, він перерахував низку проектів, які фінансує Тайвань, включаючи програми сільського господарства та ключову інфраструктуру країни, таку як лікарні. 

Таким чином, візит Цай Інвень продемонстрував важливість для Китайської Республіки зберегти офіційних партнерів в Центральній Америці. Проте рішення Гондурасу розірвати дипломатичні відносини з Китайською Республікою засвідчує зростання впливу КНР в регіоні, і на цьому тлі постає питання, як довго Гватемала та Беліз зможуть утримуватися від офіційних контактів із комуністичною владою у Пекіні.

 

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКИХ ІНТЕРЕСІВ

«Немає такого злочину, який би не скоїла росія!…»

ВИСТУП Президента України В. Зеленського у Конгресі Республіки Чилі 4 квітня 2023 року

Центральною подією початку квітня в українсько-латиноамериканських відносинах став виступ Президента України В. Зеленського перед Конгресом Чилі. Захід проходив у режимі відеоконференції і на нього зібралися представники обох палат.

Нагадаємо, активізація українсько-чилійських відносин припала на кінець весни – літо 2022 року: у травні Україну відвідала парламентська делегація у складі кількох депутатів Національного Конгресу, у липні відбулася відеозустріч між Президентами наших держав, а у серпні Президент В. Зеленський звернувся онлайн до авдиторії, яка зібралася у Католицькому Папському університеті. 

У своєму емоційному 10-хвилинному виступі голова Української держави не тільки  розповів про українські реалії військового часу на прикладі с. Ягідне Чернігівської області, у якому упродовж березня 2022 року  російські окупанти влаштували концентраційний табір у шкільному підвалі, але він зумів апелювати до історичної пам’яті чилійців. Цьогоріч виповнюється 50-та річниця військового перевороту у Чилі, який супроводжувався численними жертвами серед населення, придушенням демократичних прав та свобод, примусовим утриманням у таборах та тортурами. Тож, не дивно, що у декого із присутніх на очі наверталися сльози, що потрапило у об’єктиви фото- та відеокамер, бо, як зазначив під час свого виступу Президент України «Життя усюди має однакову цінність!». 

У своєму виступі В. Зеленський закцентував увагу на кількох моментах: по-перше, розвінчування ностальгії, яка ще спостерігається у регіоні Латинської Америки, за часами відносин із СРСР чи нинішньою росією, яка вибудовувала собі позитивний імідж від 1991 року. Цей міф розвінчується хоча б на прикладах концтабору у с. Ягідному та насильницької депортації українських дітей і спробах знищення їхньої ідентичності через асиміляцію й усиновлення за живих батьків. Це є злочином, за який Міжнародний кримінальний суд вже виніс вирок російському диктатору. По-друге, Україна звертається по допомогу до світу, у тому числі і по зброю, аби захистити своїх громадян та звільнити окуповані населені пункти нашої держави.

З цією метою ми формуємо глобальну коаліцію держав, які допомагають боронити незалежність України, та пропонуємо українську ФОРМУЛУ МИРУ, яка «здатна повернути безпеку Україні, а усій Європі, усьому світу – стабільність, порушену російським фашизмом».

По-третє,  ми маємо чітко проявити солідарність у тому, що не можуть бути нормою у нинішньому світі ні війна, яку веде росія проти України, ні катівні, ні фільтраційні чи концентраційні табори, «ні сама росія, якою вона нині стала…держава – фашист, держава – терорист, держава – ЗЛО». Президент України В. Зеленський щиро подякував Республіці Чилі за постійну підтримку  під час голосування за резолюції в ООН, за гуманітарну ініціативу щодо допомоги в розмінуванні території України та закликав Чилі приєднатися «до стабілізаційних зусиль й стати лідером від вашого континенту».

Виступ Президента України перед Конгресом Республіки Чилі проігнорували депутати від провладної сили самого чилійського Президента Г. Боріча – Коаліції «Широкий Фронт» /ісп. Frente Amplio/ та Комуністична партія Чилі. Позицію чилійських комуністів озвучила депутатка від цієї партії Кармен Хертс /Carmen Hertz/, яка наслідуючи російський наратив заявила, що війна в Україні призвела до війни між НАТО та рф, і також звинуватила українського Президента у сповідуванні «мілітариської логіки». А от позиція Дієго Ібаньєза /Diego Ibáñez Cotroneo/, члена Партії соціальної конвергенції /Convergencia Social (CS)/, яка входить до провладної коаліції «Широкий Фронт», базувалася на тому, що, мовляв, виступ В. Зеленського, який уособлює президентську владу і хоче виступити перед законодавчими зборами, порушує принцип паритетності, за яким, спілкування можливе між рівнозначними органами /гілками влади/ «міждержавні питання залежать від президентів». Отже можемо констатувати, що російська агресія проти суверенної України не тільки порушує глобальну безпеку, вона також привносить елемент турбулентності у нинішню відносну політичну стабільність латиноамериканських суспільств.  

 

ЦЕНТРАЛЬНА АМЕРИКА У ФОКУСІ УВАГИ: САЛЬВАДОР

Останніми тижнями шпальти провідних медіа світу облетіли дуже оригінальні за змістом фото з сальвадорської мега-в’язниці, де охоронці в жорсткій формі змушують пересуватися сотні напівголих татуйованих чоловіків у кайданах. Такі резонансні знімки дають нагоду звернути нашу увагу в даному дайджесті на найменшу країну Центральної Америки, яка ще донедавна вважалась однією з найнебезпечніших у світі, та її молодого президента Букеле.

Син палестинського мігранта Наїб Букеле завдяки активній кампанії у соціальних мережах став президентом Сальвадору (або CEO країни, як він сам про себе каже) у 2019 р., перервавши тридцятирічну гегемонію двох основних партій країни – правого Націоналістичного республіканського союзу та лівого Фронту національного визволення Марті. Колишній мер столиці одразу розпочав свою каденцію з впровадження сучасних інновацій.

Попри застереження МВФ та Світового банку, у 2021 р. Сальвадор став першою країною світу, де біткоїни були легалізовані як платіжний засіб, а нещодавно він оголосив про розробку законопроєкту, який скасує будь-які податки на технологічні інновації.

Така політика, за задумом адміністрації президента, має перетворити центральноамериканську країну на ключовий технологічний хаб Латинської Америки. 

На жаль, у питанні підтримки України Сальвадор не відзначається такою ж прогресивністю. На відміну від більшості держав латиноамериканського регіону, Сальвадор утримався від підтримки резолюцій Генасамблеї ООН про засудження російського вторгнення як у 2022, так і у 2023 році, опинившись в компанії таких країн, як Куба, Венесуела, Нікарагуа та Болівія. Нейтральна позиція, звичайно, вже краще, ніж риторика Букеле, ще часів його мерства, коли він у 2014 р., писав що в «Україні фашисти розстрілюють проросійське населення», але все ж для нашої дипломатії залишається багато роботи, аби донести до Букеле українську позицію та відкрити очі на російські злочини. Тим паче, Росія не становить значної частки в експорті Сальвадору та не приносить жодних інвестицій в цю країну, тому їх позиція є чисто політичним питанням, можливо пов’язаним з напруженими відносинами між Букеле та Байденом, а також спробою догодити Китаю.

Втім найбільшою проблемою найменшої центральноамериканської держави був високий рівень злочинності.

У 2015 р. на 100 000 громадян припадало 100 вбивств, що робило Сальвадор найнебезпечнішою країною регіону.

З початку свого президентства Букеле почав активно боротися з організованою злочинністю. Після ескалації протистоянь у березні минулого року, коли протягом трьох днів було вбито 80 громадян, влада оголосила «війну проти банд» та схвалила запровадження в країні надзвичайного стану, який призупинив ряд конституційних прав, таких як право затриманих на захист, максимальний термін ув’язнення у 72 години тощо. Після запровадження режиму надзвичайного стану Сальвадор перетворився на країну з найвищим рівнем ув’язнень у світі: 66 тис. арештів за рік при тому, що пенітенціарна система країни була розрахована лише на 30 тис. осіб. Якраз через це в країні і було побудовано мегав’язницю суворого режиму з сучасними технологіями для запобігань втеч з місткістю у 40 тис людей, так званий «Центр стримування тероризму (CECOT)».

Які ж результати таких безпрецедентних заходів? Згідно слів самого Букеле, Сальвадор вже перетворився на найбезпечнішу країну Латинської Америки. Статистичні дані дійсно вказують, що рівень вбивств за 2022 р. знизився до 7,8 на 100 тисяч населення, а перші місяці 2023 року демонструють ще кращу тенденцію ( в січні всього 2 на 100 тис). У той же час, громадські організації та міжнародні спостерігачі звертають увагу на порушення прав людини, а опозиція критикує владу за відсутність прозорості у впровадженні надзвичайного статусу та побудові мегав’язниці. Тим не менше, що стосується думки суспільства, то тут Букеле може похизуватися рекордним серед латиноамериканських лідерів рівнем схвалення – 91%! Популярність Букеле як несистемного, молодого та рішучого лідера вже вийшла за межі країни та перетворила його на нового кумира мільйонів латиноамериканців.

Головне питання лише в тому, чи зможе молодий лідер побороти всі проблеми та перетворити Сальвадор на технологічний центр світу, чи стане диктатором та черговим розчаруванням для народу? Тим більше певні тривожні ознаки авторитарності вже є, варто лиш згадати звільнення незалежного генпрокурора та верховних суддів з подальшим рішенням Верховного суду про можливість для Букеле переобратися на другий термін всупереч Конституції 1983 р.