Для голландців “українське питання” – не найголовніше. Скоріш за все, влада просто намагається зашкодити Євросоюзу
Марина Ярошевич з Брюсселя для видання Бізнес
12 квітня 2016 року були оприлюднені остаточні результати референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію Україна-ЄС.
Для України є дві новини: хороша і, звісно, погана. Почнемо з поганої, розрив у 22,8 % між «за» і проти» став неочікувано високим, а отже, складним для ігнорування владою Нідерландів. Дались взнаки очевидні суспільні настрої.
Гарна звістка: явка склала всього 32,3 % – несуттєве перевищення. Це означає, що участь у плебісциті взяли лише 4,15 із 12,86 млн громадян, які мали на це право. Тобто, для переважної більшості голландського населення “українське питання” виявилось або неактуальним, або нерелевантним.
Відкритими залишаються питання: по-перше, чи слід інтерпретувати результати проведеного референдуму; по-друге, чи потрібне подальше впровадження і вдосконалення законодавства щодо референдуму, проведеного у Нідерландах, яке має високу вартість механізму «прямої демократії» і сумнівність отриманих результатів.
Також багато питань викликає факт підміни понять у ході збору підписів, а саме бажання ініціаторів референдуму за будь-якої нагоди нашкодити ЄС, використавши «українське питання», яке не є найголовнішим для пересічних голландців.
Звідки гроші на збір підписів?
Важливим є і походження коштів на фінансування кампанії зі збору підписів, а саме використання ресурсів праворадикальної британської партії, очолюваної Найджелом Фаражем, а також збору електронних підписів, що за деякими даними, мають російських слід.
Маємо цілий «букет» процесуальних порушень. Але залишимо це тим, хто розглядатиме оскарження, подані до 18 квітня, і зосередимось на фактах.
У результаті маємо досить неприємну, а головне – безпрецедентну ситуацію. Йдеться про переоцінку владою Нідерландів ратифікації Угоди на догоду власним громадянам, а також про політичний шантаж, що може відбуватися як всередині країни, так і на рівні ЄС.
На внутрішньополітичній арені, без сумніву, праворадикальна Партія за Свободу Герта Вілдерса намагатиметься максимально скористатися ситуацією і набрати політичні бали напередодні парламентських виборів у березні 2017-го року. Слід очікувати, що їхня партія разом із соціалістами всіляко роздуватимуть це питання, не даючи можливості правлячій коаліції знайти взаємоприйнятний для всіх сторін компроміс.
На рівні ЄС це може спричинити:
- блокування Нідерландами рішення щодо надання Україні безвізового режиму,
- вимагання прийняти додаткової декларації щодо «не вступу України до ЄС»;
- або ще гірше – розділення Угоди про асоціацію на політичну і економічну частини із подальшим внесенням змін та повторною ратифікацією усіма державами-членами ЄС.
Приховані небезпеки для України
Для України попри привабливість перегляду деяких положень Угоди, які застаріли з моменту завершення переговорів, а також продовження її тимчасової дії, небезпек від результатів референдуму більше, ніж потенційних здобутків.
Україні слід готуватися до продовження активної дипломатичної боротьби як у Гаазі, так і у Брюсселі, адже підтримка України Заходом напряму залежить від процесу реформ у самій країні. Іншими словами, в України немає вибору, окрім, як вести боротьбу одночасно на декілька фронтах, включаючи й Російську Федерацію, що продовжує дошкуляти політично, економічно, інформаційно, а головне, військово.
Перемога нашої держави на зовнішньо-, так і внутрішньополітичній арені у цих складних умовах можлива лише при дотриманні основних принципів: послідовності, професійності та наполегливості. Боротьба триває.