Перші дні нової Британії: що змінив Brexit для України та Європи

Великий кінець, на думку прихильників Brexit, – це лише великий початок для формування нового внутрішньополітичного, економічного та зовнішнього порядку денного Британії.

Підписатись на новини "Української призми"

Ганна Шелест, Директорка Програми безпекових студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” для Європейської правди

Нарешті це сталося!

Вихід Великої Британії зі складу ЄС, який відклався майже на рік від запланованого початково 31 березня 2019-го, формально завершився 31 січня 2020 року об 11 вечора за лондонським часом.

Навряд чи всі учасники цього процесу зараз готові осягнути всі наслідки цього рішення. Кількість невизначених та непрогнозованих наслідків буде тільки збільшуватися.

Великий кінець, на думку прихильників Brexit, – це лише великий початок для формування нового внутрішньополітичного, економічного та зовнішнього порядку денного Британії.

Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у своїй вітальній промові вночі теж сказав, що це тільки початок. Але бачення того, про який початок йдеться, в нього і в опонентів Brexit кардинально відрізняються.

Чи буде другий референдум за незалежність Шотландії? Що буде з мирною угодою у Північній Ірландії?

Скільки втратить британський ринок через нові тарифи та митні правила, відсутність угод про зони вільної торгівлі з третіми державами, які треба переукладати, і складнощі з працівниками з європейських країн?

Чи повернуться мільйони британців, які зараз мешкають в інших європейських країнах, чи оберуть отримати друге громадянство?

Чи здобуде Британія глобальну роль, якої прагне, чи послабить власний вплив? Якою буде позиція щодо Ірану, Китаю та інших питань безпекового порядку денного? Цей список можна довго продовжувати.

Перші 11 місяців, поки триватиме перехідний період, населення не побачить значних змін. Більшість регулювань для транспортної та митної сфер, більшість європейських норм та стандартів будуть продовжені.

Але Лондон вже не матиме права голосу в Брюсселі. Минулого тижня 73 британських євродепутати спакували свої речі та віддали перепустки до Європейського парламенту. Їхні місця будуть частково скорочені, частково розподілені серед інших 27 країн.

Така різна реакція

Разюча різниця спостерігалась на останньому засіданні Європейського парламенту, в якому брали участь британські делегати.

Сльози представників Шотландської націоналістичної партії, де більшість населення не підтримує Brexit, прощальний спів усією залою традиційної британської пісні, сотні твітів євродепутатів та чиновників, що двері ЄС залишаються відкритими, і вони сподіваються залишитися друзями, незважаючи на розлучення.

І з іншого боку – провокативна поведінка Найджела Фараджа, лідера партії Brexit, яка не має жодного місця в британському парламенті, але отримала 29 мандатів до Європейського парламенту у травні 2019-го, ставши найбільшою групою однієї партії в ЄП.

Королева довгий час утримувалась від висловлення позиції щодо Brexit. Формально вона не мала права цього робити, але багато британців чекали її думки як морального авторитета, тому шукали будь-які знаки чи натяки щодо її позиції – навіть у кольорах та декорі її капелюшків.

Єлизавета II так і не висловилася відкрито з цього приводу, дозволивши як прихильникам, так і опонентам тлумачити будь-яку заяву на свою користь.

Європейські політики та монархи були менш стриманими. Від короля Нідерландів до президента Європейської ради – усі висловлювали сум та сподівання, що це не стане кінцем партнерства.

Експрезидент Європейської ради Дональд Туск написав:

“Ми були, ми є і ми залишимося Спільнотою. І жоден Brexit цього не змінить”.

Деякі члени британського парламенту, як, наприклад, Девід Леммі, не стримували емоцій – він назвав Brexit шахрайством, використавши чотири синоніми цього слова в одному твіті.

Мер Лондона – міста, яке у 2016-му проголосувало проти Brexit, – і який сам виступав проти, у день виходу ще раз дуже чітко продемонстрував, що, на його думку, може стояти між тими, хто за, і тими, хто проти.

“Велика Британія, можливо, залишає ЄС сьогодні, але Лондон залишається по-справжньому глобальним, європейським місцем, і ми продовжуємо бути маяком для прогресивних ідей, для ліберальних цінностей, для ввічливості та різноманіття. І ми продовжимо вітати людей зі всього світу, незважаючи на їхній колір шкіри, колір паспорта чи кольори їхніх національних прапорів. У часи невизначеності, яка триває, я хочу надіслати повідомлення більше ніж одному мільйону європейців, які обрали наше місто за свій дім. Ви – лондонці”. 

Показово, що свого часу проти виходу, окрім Лондона, проголосували й інші великі міста – Лідс, Ліверпуль, Манчестер, Ньюкасл, а також Шотландія та Північна Ірландія.

Вибори в Шотландії заплановані на наступний рік, і вже постає питання, як націоналісти використають проблеми Brexit. А у разі значної перемоги націоналістів буде важко стримати зростаючі заклики до нового референдуму про незалежність.

Складна ситуація складається і в Північній Ірландії. Саме її кордон з Ірландією залишався найскладнішим питанням переговорів, яке затягнуло розлучення з ЄС. Після майже трирічної політичної кризи всередині Північної Ірландії, коли вона залишалася без уряду, додаються і нові деталі.

Уніоністи, які підтримали правлячу Консервативну партію і Brexit, різко втрачають популярність у місцевого населення, яке проти виходу.

Нова Угода чи нові угоди?

Тепер у Лондона і Брюсселя є 11 місяців, щоб узгодити нову угоду.

Прем’єр-міністр Британії налаштований рішуче, в той час як європейські представники набагато скептичніші. Багато оглядачів зазначали, що угоди треба досягти до липня, щоб її встигли затвердити до кінця року.

Тобто фактично часу набагато менше, ніж анонсований грудень 2020 року.

За результатами 2018 року, 49% британської торгівлі припадає на ЄС, 11% – на країни, з якими є торговельні угоди, і 40% – на весь інший світ. Результатів 2019 року ще немає, але певна зміна буде присутня, оскільки торік набрали чинності європейські угоди з Сінгапуром та Японією.

Борис Джонсон вже заявив, що, окрім угоди з ЄС, його головні пріоритети – це США та Японія.

А що стосується ЄС, то Лондон хотів би мати “канадський варіант” угоди.

“Канадський варіант” – це безтарифна торгівля більшістю категорій товарів, але це не буде стосуватися експорту/імпорту послуг, частка яких у створенні робочих місць у Британії складає майже 80%.

Серйозною перепоною будуть питання рибальства, оскільки майже 50% риби виловлювалось у британських водах, в той час як британські рибаки мали приблизно 20% від цієї половини. Поки що Лондон не збирається вільно пускати інших для рибальства у свої води, що вже викликало невдоволення в інших країнах ЄС.

Лише у понеділок Борис Джонсон виступить зі своїм баченням нової угоди, але за інформацією, яка вже є, варто очікувати, що він наполягатиме на відмові від юрисдикції Європейського суду, спрощенні екологічних норм, правил щодо гігієни харчових продуктів та прав робітників.

Його ірландський колега вже зауважив, що теоретично угода без тарифів і квот на торгівлю можлива, але тоді доведеться погоджуватися на певні спільні правила гри, наприклад щодо державної підтримки окремих сфер або правил конкуренції.

Конкуренція або партнерство з ЄС як основа для угоди стануть важливим показником майбутньої політики Лондона. Найджел Фарадж вже активно на всіх каналах говорить про те, що ЄС боїться конкуренції Британії, і саме цим Сполучене Королівство і повинно стати – сильним конкурентом ЄС.

Україна не стала чекати, коли закінчиться перехідний період, поки діють європейські правила торгівлі з Британією, і ще торік розпочала переговори про розширення угоди про зону вільної торгівлі.

Якщо Грузія та Молдова фактично скопіювали угоди з ЄС, то Україна пішла іншим шляхом.

Британський ринок – великий, а власними силами всі потреби у тому ж самому продовольстві британці закрити не можуть, тому в Британії набагато менше протекціонізму, ніж в інших державах ЄС. Тому Київ зробив ставку на розробці нової угоди з Лондоном, а головне – переконав Британію знайти час на такі переговори. 

Безпека під загрозою

Однак якщо про торговельні угоди говорять давно й активно, то ще одна важлива сфера залишається під питанням – безпека.

І тут ми не кажемо про суто військову співпрацю, яке продовжиться в рамках НАТО.

До 3 лютого 2020 року Британія мала доступ до всієї бази даних ЄС, від поліції до прикордонників, мала можливість автоматично і оперативно обмінюватися інформацію і отримувати дані у всіх питаннях, включаючи ті, які знаходились у базах Шенгенської зони.

На відміну від інших сфер, тут не відбулось пролонгації на перехідний період. Такі бази, як запити щодо розшукуваних, поки ще залишаються в доступі, але це може змінитися в будь-який момент, оскільки певні країни ЄС мають особливі правила щодо того, як вони діляться інформацією з нечленами.

Деякі британські газети навіть вийшли із заголовками, що від Brexit виграють терористи та росіяни.

Британці також втратили місце в Європолі.

Залишається і питання британських громадян в інших країнах ЄС. Близько мільйона британців, наприклад, живуть в Іспанії.

Їхній статус тепер незрозумілий. Не визначено, що буде потрібно, щоб оновлювати статус постійного проживання, вести бізнес чи мати легальну роботу.

При цьому вони не мають права голосу, оскільки не можуть голосувати ані в Іспанії, ані в Британії.

Глобальна роль

На міжнародній арені теж з’явиться ціла купа питань, з яких Лондону треба буде визначати свою позицію.

Китай та Іран – лише перші в списку питань, щодо яких, наприклад, позиції ЄС та США значно відрізняються. Чи візьме Британія чиюсь сторону?

Вже оголошено про Стратегію глобальної Британії. Але тепер міністрам доведеться визначити, що саме вкладається в цю концепцію.

Борис Джонсон вже дав вказівку провести “внутрішнє ревю” британської безпекової, оборонної та зовнішньої політики, яке має бути готове ближче до кінця року.

Але як влучно зазначив один з оглядачів BBC, перш ніж стати глобальною силою, будьте впевненими, що ви маєте силу вдома.