Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора, Директор програми Регіональних ініціатив та сусідства Ради зовнішньої політики “Українська призма” для “Дзеркало тижня”
В останній день лютого, перебуваючи в Молдові, голова Європейської Ради Шарль Мішель заявив, що перемога Маї Санду на президентських виборах у листопаді 2020 року відкрила вікно можливостей для тісніших відносин між Молдовою та Європейським Союзом. Однак наскільки широко відчиниться саме вікно, залежатиме від молдовських партнерів. Мая Санду своєю чергою наголосила, що громадяни Молдови прагнуть очищення від корупції, реформи — незворотні, а втілити їх можна через дострокові парламентські вибори. Вже 2 березня Санду зробила заяву, що розпуск парламенту відбудеться 23 березня.
Власне, тема дострокових виборів була наскрізною у президентській кампанії Маї Санду минулого року. Це природно, адже Молдова — парламентська республіка. До 2016 року і президента там обирали в парламенті. Понад те, з 2009-го по 2012 рік країна взагалі жила без президента: парламентські сили не могли обрати консенсусну фігуру. Нині, коли правила змінилися і президента обирають із прямим мандатом, навіть усенародно обраний президент може втілити свої передвиборні обіцянки лише тоді, коли спиратиметься на більшість у парламенті. Такої більшості в Маї Санду немає, і достроковими виборами вона намагається вирішити цю проблему.
«Не бийте птаха на злеті»
Відразу після виборів складалося враження, що домогтися розпуску парламенту буде неважко. Опонентів Маї Санду деморалізувала її переконлива перемога, адже свого опонента Ігоря Додона вона випередила на 15,9%. Невдовзі прем’єр-міністр Іон Кіку подав у відставку. Неспроможність законодавчого органу обрати нового прем’єра мала стати підставою для розпуску парламенту, а вже в його новому складі прибічники Маї Санду сподівалися сформувати нову більшість, ключовою складовою якої мала б стати пропрезидентська партія «Дія та солідарність». Відповідно до такого сценарію Мая Санду внесла в парламент на посаду голови Кабміну кандидатуру Наталії Гавріліци, за яку не проголосував жоден із депутатів. Наступним кроком мало б стати повторне внесення тієї самої кандидатури і після ще одного провального голосування — запуск процедури дострокових виборів. Однак опоненти Маї Санду оговталися від поразки, провели консультації з колегами з Москви (туди Ігор Додон навідався в день голосування за Наталію Гавріліцу) і вирішили зламати плани президентки. Конституційний суд Молдови заборонив повторно вносити кандидатуру Гавріліци, а Партія соціалістів Республіки Молдова об’єднала зусилля з партією «Шор» і висунула свого кандидата — Маріану Дурлештяну. Вносити цю кандидатку Мая Санду відмовилась. Або перевибори парламенту, або імпічмент президенту — поставила питання руба президентка Молдови. Декоративним лідером держави вона бути не хоче, та й не може, адже невиконання обіцянок стало б для Маї Санду політичним самогубством.
З таким підходом лідерка Молдови грає у «пан або пропав», — дострокові парламентські вибори посилять її позиції і доведуть як громадянам Молдови, так і всьому світові рішучість Маї Санду і її готовність впроваджувати обіцяні реформи. Імпічмент малоймовірний, — його на загальнонаціональному референдумі мали б підтримати більше громадян, ніж ті, хто віддав свої голоси за президентку. Проте якщо імпічмент усе ж таки відбудеться, то він поховає як політичні перспективи самої Санду, так і європейські перспективи Республіки Молдова. Фактично, це стане реваншем проросійських соціалістів.
Ніж у спину від партнера
Цікава у нинішній молдовській політичній грі роль недавнього соратника Маї Санду — Андрея Нестасе. Разом політики протистояли спершу молдовському олігарху і фактичному господарю Молдови Владу Плахотнюку (який нині перебуває в міжнародному розшуку), потім — президентові Ігорю Додону. Однак нині Андрей Нестасе вирішив поставити власні інтереси вище за спільні й заявив, що теж готовий поборотися за прем’єрське крісло. А отже, окрім Маріани Дурлештяну, на політичному небосхилі Молдови виник ще один кандидат у прем’єри, себто — ще одна потенційна перепона на шляху Маї Санду до дострокових парламентських виборів.
До речі, Андрей Нестасе ніколи не був зручним партнером. У блоці ACUM, куди входили як «Платформа Гідність і правда», очолювана ним, так і «Дія та солідарність» Маї Санду, постійно виникали суперечки з приводу першості лідерів. Попри помітно більшу електоральну привабливість Маї Санду, Нестасе завжди прагнув грати першу скрипку — очолити уряд, балотуватися в президенти, і ось знову колишній партнер «стромляє ніж у спину» президентці.
Примітно, що свою неоднозначність Андрей Нестасе продемонстрував і у відносинах з Україною. Адже коли в ПАРЄ відбувалося голосування за повернення російської делегації, Нестасе як делегат від Молдови голосував за це рішення.
Можливо, вже тоді усвідомивши, що перебування в тіні проєвропейської Маї Санду позбавляє його політичних шансів, політик вирішив розкласти яйця в різні кошики.
Непевні результати: за кого гратиме Ренато Усатий?
Уже скоро політична інтрига в Молдові сягне своєї кульмінації й розв’язки. 23 березня парламент буде розпущено. Звісно, соціалісти Ігоря Додона оскаржуватимуть таке рішення, і поки що до кінця незрозуміло, чи погодиться Конституційний суд Молдови з рішенням Маї Санду. Адже він досить однозначно роз’яснив, що коли парламент висуває кандидатів у прем’єри, то вносити їх на голосування — обов’язок президента.
Проте навіть якщо все піде за планом президентки і її команди — зрештою на їхньому боці виборці та Європейський Союз, — чи докорінно зміниться політичний ландшафт у парламенті Молдови після дострокових виборів? Нині «Дія та справедливість» — лідер політичних рейтингів. Однак гарантій формування монобільшості в новому парламенті немає, — тож президентській силі доведеться будувати коаліцію. Вочевидь, Партія соціалістів Республіки Молдова та партія «Шор» як перспективні партнери не розглядаються. Лишається тільки одна наразі «прохідна» політсила — «Наша партія» Ренато Усатого. Цей неоднозначний політик зі шлейфом скандалів, кримінальних справ і партнерства з російською ЛДПР напередодні другого туру президентських виборів підтримав Маю Санду, і в її оточенні не виключають, що його партія ввійде до нової урядової коаліції. Проте наскільки дієздатною буде така коаліція і чи не гальмуватиме проєвропейський рух Молдови Ренато Усатий — питання відкрите, а відтак відкритим лишається й питання, стане Мая Санду «залізною леді» чи «королевою без повноважень» у Республіці Молдова?
Український інтерес
З обранням Маї Санду відносини між Україною та Республікою Молдова істотно поліпшилися. Відновився президентський діалог, і свій перший закордонний візит новообрана президентка здійснила до Києва. Лідери держав обговорили чимало планів — від спільної боротьби з корупцією та контрабандою до спільних зусиль на шляху євроінтеграції. Вірогідність втілення цих задумів залежить від того, чи поталанить Маї Санду побороти своїх опонентів. Тож і в Україні за перебігом подій у сусідній Молдові стежать з увагою та надією на перемогу проєвропейських сил.