Джерело фото: https://kanaldom.tv/uk/ucheniya-zapad-2021-kak-instrument-ustrasheniya-5-voprosov-s-aleksandrom-musienko/
Військові навчання «Захід 2021» стали більш масштабними, ніж аналогічні маневри 2017 року. Крім того, що Росія запросила до участі в них, крім Білорусі, ще й Вірменію, Індію, Казахстан, Сербію, Таджикистан, Шри-Ланку та Монголію, було суттєво розширено територію навчань та число залучених особового складу та техніки. Ця обставина, а також агресивна риторика про «симетричну відповідь на зростання присутності НАТО на західних кордонах білоруською та російської держав, викликали значне занепокоєння в Україні та країнах Центральної Європи. Які безпекові ризики несли «Захід 2021» та які наслідки вони матимуть для Білорусі та всього регіону? Ми перевірили, як на ці запитання відповідали медіа та аналітичні центри Білорусі, Росії та ЄС. Моніторинг було проведено протягом 9 – 26 вересня.
Більша частина подій військових навчань «Захід 2021» відбувалася на території Росії. Також російська сторона за кількістю залученого особового складу та застосованої техніки зробила найбільший внесок у проведення маневрів. Але це не знайшло пропорційного продовження в інформаційному вимірі. Білоруські медіа були активнішими, ніж російські, у висвітленні «Заходу 2021». Це стосується як обсягу матеріалів на цю тему, так і тривалості уваги до неї. Щоправда, варто зазначити, що головний внесок у такий показник зробили провладні білоруські медіа.
Протягом моніторингового періоду лише два рази аналізовані російські ЗМІ були активнішими за колег із сусідньої країни – 11 вересня та 13 вересня. У першому випадку таке співвідношення пов’язане з малою кількістю матеріалів від білоруських видань, у другому – з публікацією анонсу візиту Володимира Путіна на полігони. Лояльні до влади Білорусі медіа продукували більше новин, коментарів і статей на тему навчань протягом решти часу від старту навчань 9 вересня до їх завершення 17 вересня. У висвітленні ними цих подій також можна відзначити декілька піків. Найбільше новин з’явилося 12 вересня, коли Олександр Лукашенко приїхав на один із полігонів, 9 і 10 вересня – коли відбувалася підготовка до початку чи безпосередньо відкриття навчань, 14 вересня – коли з’явилося чимало аналітичних матеріалів стосовно заяв самопроголошеного лідера Білорусі про купівлю російського озброєння, та 17 вересня – про завершення маневрів.
Загалом за моніторинговий період ми виявили: 66 матеріалів про «Захід 2021» у провладних білоруських медіа, 59 – у лояльних до влади ЗМІ Росії, 20 – у незалежних виданнях Білорусі, 7 – серед матеріалів незалежних російських медіа, 4 – у текстах білоруських незалежних аналітичних центрів, 4 – в порядку денному європейських інформаційних ресурсів і 3 – аналітичних центрів з ЄС. Досліджувані нами аналітичні центри Росії про ці події не писали. У середньому на одному провладному порталі Білорусі за цей час щодня виходило 2,3 публікації про військові навчання, російському лояльному до влади виданні – 1,3, білоруському незалежному медіа – 0,7. Середнє щоденне число публікацій про ці події на сайтах незалежних аналітичних центрів Білорусі – 0,1, незалежних медіа Росії – 0,1.
Природно, що більшість матеріалів білоруських медіа про «Захід 2021», незалежно від рівня лояльності до влади, становлять новини та інформаційні огляди. Проте якщо ми говоримо про провладні ресурси, то в багатьох випадках навіть такі матеріали містили позитивну оцінку подій, не кажучи вже про коментарі чи статті. Найчастіше таке трактування було пов’язано з озвученим Олександром Лукашенком наміром закупити озброєння з Росії, демонстрацією зразків військової техніки в дії чи взаємодією білоруських і російських підрозділів. Загалом серед усіх проаналізованих матеріалів провладних медіа Білорусі про зазначені навчання 69,7% містили нейтральну оцінку подій, а 30,3% – позитивну. У незалежних білоруських виданнях за моніторинговий період можна було спостерігати майже дзеркальну ситуацію. Там серед віднайдених матеріалів про «Захід 2021» ¾ – містили нейтральну оцінку, а ¼ – негативну. Щоправда, у більшості випадків тут ставлення редакцій до висвітлюваних подій було передано через коментарі чи аналітичні тексти, а не новини.
Розставляючи головні акценти в оцінюванні «Заходу 2021», білоруські медіа, залежно від рівня лояльності до самопроголошеної влади, робили різні, часом протилежні висновки. Розпочнемо з головних застережень, які з’являлися на вебресурсах цієї категорії. Лише автори опозиційних білоруських медіа за моніторинговий період висловлювали міркування про ризики військових навчань, що проходили на території Білорусі. У таких випадках вони найчастіше звертали увагу на можливість посилення військового впливу Росії на державу та висловлювали занепокоєння через масштабність «Заходу 2021» загалом. Так у статті Ярослава Стешика для «Белсату» від 10 вересня наведено коментар директора інституту «Політична сфера» Андрія Казакевича: «Залежність Білорусі від Росії у військовій сфері збільшується. Росте російська присутність на території Білорусі. І білоруська армія все більше інтегрується з армією Росії».
Варто відзначити огляд подій довкола військових навчань сайту Naviny.by від 10 вересня, інформаційним приводом якого є коментар міністра національної оборони Литви Арвідаса Анушаускаса: «Характер масштабних білорусько-російських навчань зберігає «певну агресію». Він підкреслив, що Литва готова до різних сценаріїв подій, але про можливий напад говорити не доводиться». Також у цьому контексті можна навести цитату зі статті вже загаданого Ярослава Стешика для «Белсата» від 14 вересня: «Одні з наймасштабніших маневрів останніх років – 200 тисяч осіб беруть участь офіційно – відзначені ще й рідкісним рівнем агресивної риторики. «На нас із вами лежить величезна відповідальність. Так, ми перемогли бліцкриг, ми протистоїмо гібридним атакам. І успішно. Але зараз потрібно об’єднати не тільки здорову частину, але й тих, хто захитався під вантажем учорашніх атак», – висловився Олександр Лукашенко». З огляду на останні дві цитати, можемо говорити, що білоруські опозиційні медіа вбачають у військових навчаннях певний знак від самопроголошеної влади в Мінську. Його призначено як зовнішнім, так і внутрішнім опонентам. З точки зору організаторів навчань, принаймні, їх білоруського крила, «Захід 2021» має вказувати адресатам на марність чи небезпеку протистояння з ними.
Що стосується прогнозів щодо впливу військових навчань на білорусько-російські відносини та співпрацю, самостійність Мінська та безпеку в регіоні, то автори чи коментатори провладних медіа Білорусі найчастіше говорили, що «Захід 2021» не принесе ніяких загроз іншим державам. Попри це, так само часто вони зазначали, що потенційним «агресорам» слід побоюватися мілітарного співробітництва Білорусі та Росії, а також що навчання є симетричною відповіддю на дії країн НАТО. Наприклад в огляді, підготовленому Іллєю Красовським для «Беларусь Сегодня» 10 вересня, вказано: «Стратегічні навчання «Захід 2021» мають винятково оборонний характер, підтверджують курс нашої країни на зміцнення регіональної безпеки. За замислом майбутніх навчань розроблено один із ймовірних варіантів розвитку військово-політичних обставин із загостренням міжнародних суперечностей до рівня, здатного привести до агресії проти Союзної держави». Також можна згадати коментар російського військового експерта Олександра Жиліна, опублікований 18 вересня виданням Sputnik.by: «Ми з Білоруссю проводимо навчання на своїй території в рамках Союзної держави. Ми б їх не проводили, якби НАТО не приповзло до наших кордонів, якби ударні американські комплекси не стояли б біля Калінінграда та напряму не загрожували б нам».
Опозиційні ж білоруські видання найчастіше вказували на ту роль, яку цьогорічні навчання «Захід 2021» можуть відіграти в інтенсивності та характері інтеграції Білорусі та Росії. Майже в усіх випадках йшлося про небезпеку посилення російської військової присутності у сусідній країні та про загальне зростання впливу Москви на Мінськ. Наприклад, коментар військового експерта Олександра Алесіна для «Белсата» від 10 вересня містить оцінку планів створити російські бойові навчальні центри на території Білорусі: «Поки незрозумілим залишається юридичний статус навчальних бойових центрів. Але це насправді розширення військової присутності росіян на нашій території, адже це вже не просто якась академія, а безпосередньо бойові підрозділи. До того ж політики заявили, що російські винищувачі охоронятимуть і наш кордон. А от кому вони підпорядковуватимуться – поки не зрозуміло. Те ж стосується й підрозділу протиповітряної оборони, військовослужбовці якого прибули до Гродна».
Водночас у цьому контексті варто відзначити й те, що подекуди опозиційні медіа Білорусі, говорячи про посилення військової присутності Росії на білоруській території, пов’язували це з неможливістю Олександра Лукашенка повноцінно впливати на внутрішньополітичні процеси та його неспроможністю вести незалежну зовнішню політику. Наприклад, коментар політолога Андрія Казакевича щодо заяви самопроголошеного президента Білорусі щодо відповіді на санкції ЄС на полігоні «Заходу 2021, опублікований 13 вересня на «Хартыя 97» містить таке спостереження: «Мені здається, це дуже добре відбиває політичну порожнечу Олександра Лукашенка та неможливість сформулювати якусь концепцію. Це бажання залишитися у своїй реальності, де він може нав’язувати волю не тільки всередині країни, але й за кордоном».
Як можна виснувати з наведених вище даних, фахівці незалежних аналітичних центрів Білорусі не було надто активними у коментуванні зазначених військових навчань. Серед чотирьох виявлених нами матеріалів у цій категорії про «Захід 2021» половина містила нейтральну оцінку подій, половина – критичну. Їх автори висловлювали застереження щодо можливого посилення військового впливу Росії на Білорусь і щодо можливого посилення міжнародної ізоляції Мінська. Наприклад, Леонід Спаткай в коментарі, опублікованому 16 вересня на сайті Belarus Security Blog, в контексті купівлі білоруською стороною російського озброєння зауважує: «Тільки от за які кошти Білорусь зможе придбати C-500, коли й C-400 їй явно «не по кишені»? Очевидно, що в реалізації цієї пропозиції для Росії важливий не фінансовий бік і навіть не політичний, а військовий. Адже згідно із «союзним договором» Білорусь та Росія обмінюються розвідданими, тому розміщення радіолокаційних станцій далекої дії комплексу C-500 біля кордонів Білорусі з країнами НАТО дозволить Росії взяти під контроль всю територію Латвії, Литви, Польщі, значну частину території Німеччини та України. Це стратегічна перевага, яку складно оцінити в грошах».
Також слід відзначити загальний огляд найважливіших подій серпня 2021 року від команди Belarus Security Blog. Він містить застереження, що вересневі військові навчання можуть погіршити й без того скомпрометоване безпекове реноме Мінська в регіоні: «Таким чином, всі країни ЄС / НАТО, які межують з Білоруссю, ввели особливі правові режими з огляду на загрози їх прикордонній безпеці з білоруського боку. Білоруський режим остаточно перетворюється для Заходу з малоприємного контрагента на джерело загроз». Так само доцільно було б підкреслити ще одну висловлену аналітиками думку, що вказує на особливу обставину «Заходу 2021»: «…вперше офіційно Кремль фактично приєднує білорусько-російське навчання до того, яке традиційно одночасно проходить на території Росії. І від якого офіційний Мінськ старанно відгороджувався раніше: є білорусько-російський «Захід», а є окремий російський «Захід». Російська сторона поставила Мінськ перед фактом, що події «Заходу» на білоруській території – лише епізод більш масштабного «Заходу», який пройде в Росії. Варто відзначити, що нічого з публічних заяв з білоруського боку не давало підстав вважати, що там не тільки згодні з подібною трансформацією раніше двостороннього навчання, але навіть обізнані щодо намірів Росії «приватизувати» знакову для білоруського режиму подію».
Що ж до прогнозів розвитку безпекової та політичної ситуації після «Заходу 2021», то незалежні аналітичні центри Білорусі у виявлених матеріалах найчастіше говорили про ймовірне нарощування Росією військової присутності в їхній країні, а також про втрату суб’єктності Мінська в цьому контексті. Наприклад, анонімний коментар від команди Belarus in Focus, переопублікований на Belarus Security Blog 14 вересня так оцінює масштаби «Заходу 2021» та плани Росії та Білорусі після них: «Очевидно, що в Мінську не могли не розуміти, як зазначені дії та заяви будуть сприйняті Заходом і Україною. Але потреба в розв’язанні більш значущих питань білорусько-російських відносин змусила білоруський режим пожертвувати військовою автономією (або її зовнішніми проявами) на користь Кремля. Тим більше, що цю жертву розглядають як тимчасова, що її після зміни зовнішньополітичної ситуації можна буде відіграти назад. Проблема в тому, що зовнішніми регіональними акторами ситуація, що склалася, може бути сприйнята як остаточний вибір. А отже й здатність білоруського режиму виступати як суб’єкт регіональної політики буде серйозно обмежено».
З іншого боку, тут необхідно згадати єдиний коментар – військового аналітика Єгора Лебедока, опублікований 14 вересня на thinktanks.by –, який висловлює скептичну оцінку постійного розміщення російських військ у Білорусі. Проте він говорить про посилення військового впливу Москви іншими способами: «Основне побоювання, що перманентно циркулює ще з навчань «Захід 2017» – це те, що російські війська залишаться на території Білорусі. Це дуже малоймовірно. Росія домоглася розширення своєї військової присутності в Білорусі внаслідок постановки на бойове чергування російських комплексів С-400 в Гродно, а також розміщення російських літаків з пілотами на авіабазі в Барановичах (літаки також заступили на бойове чергування). Є прогрес в підписанні інтеграційних карт. Тобто для Росії немає особливого сенсу ще більше нагнітати ситуацію, принаймні протягом найближчих місяців».
Якщо говорити про характер висвітлення зазначених військових навчань російськими медіа, то слід сказати, що більшість із них не цікавило питання наслідків «Заходу 2021» для Білорусі. Це не означає, що вони не приділили уваги «білоруському компоненту». Усі аналізовані російські видання писали або про те, що навчання є міждержавними, або наводили заяви Олександра Лукашенка про закупівлю озброєння з Росії. Проте автори жодного з них не дивилися на те, про які тенденції в подальшій внутрішній та зовнішній політиці білоруського режиму можуть свідчити події «Заходу 2021». Виняток становить матеріал, опублікований в «Новой газете» 14 вересня. Його автор – військовий експерт Павло Фельгенгауер – представляє власний погляд на те, які висновки можна зробити за цими навчаннями. Зокрема він прогнозує неуникність зростання впливу Росії на сусідню країну: «Оборону Білорусі побудовано за мобілізаційно-міліційним принципом: малу призовну армію мирного часу повинні посилити понад 300 000 підготовлених резервістів, із них 120 000 – ополченці територіальної оборони. Так дешевше виходить. Але тепер проводити якусь істотну мобілізацію Лукашенкові небезпечно – це означає роздавати зброю народу, де щонайменше половина ненавидить диктатора. Режим Лукашенка тепер відверто слабкий, неспроможний фінансово, економічно, політично, у військовому сенсі та все менше навсправжки кому-небудь цікавий».
Якщо говорити про загальну оцінку «Заходу 2021», то за моніторинговий період в 6 із 7 випадків незалежні російські медіа представляли нейтральну оцінку цієї події. Лише в одному випадку видання «Росбалт», наводячи коментар заступника командувача Операцією об’єднаних сил в Україні Анатолія Шевченка, ретранслювало критичну оцінку військових навчань як загрози безпеці в цьому регіоні.
Що стосується російських провладних медіа, то в цьому випадку ми маємо набагато більше даних для аналізу. Більша частина їхніх новин, оглядів, коментарів і статей про «Захід 2021» містили нейтральну оцінку подій – 83%. В 11,9% матеріалів ці події було оцінено позитивно. У висвітленні військових навчань російські провладні ЗМІ здебільшого концентрувалися на тих маневрах, що відбувалися в Росії, або на демонструванні російської техніки чи дій російських підрозділів. Тема Білорусі майже в усіх випадках була згадана в контексті заяви Олександра Лукашенка про намір закупити озброєння в Росії чи слів білоруського міністра оборони з самопроголошеного уряду Віктора Хреніна із церемонії закриття навчань. Відповідно, застереження щодо ризиків чи критичні оцінки «Заходу 2021» з’являлися в цих виданнях лише за ретранслювання коментарів зовнішніх акторів. Так було у випадку наведення заяви міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби чи міністра оборони Норвегії Франка Бакке-Йенсена. Таких публікацій було лише 3 – 5,1% від усіх спостережених. В решті випадків російські провладні видання не наводили критичних оцінок «Заходу 2021» від російських стейкхолдерів або їхні власні автори не висловлювали таких міркувань.
Якщо говорити про загальну оцінку військових навчань чи висновків за ними, то найчастіше автори та коментатори лояльних до влади Росії медіа твердили про мирний характер «Заходу 2021» та відсутність небезпек для будь-якої держави. Водночас так само часто вони говорили, що ці військові навчання – демонстрація готовності обох країн до відповіді на агресію, на яку можуть наважитися «ворожі» сусіди та провідні світові антагоністи Росії. Наприклад, 9 вересня «Российская газета» навела коментар начальника департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони Республіки Білорусь Олега Воїнова: «…військовий начальник підкреслив, що Білорусь прагне зниження конфліктного потенціалу Східної Європи, проводячи миролюбну та відкриту політику. Про це можна судити й з оборонної тематики маневрів, уточнив Воїнов, зробивши акцент на тому, що «військово-політичні обставини у світі загалом і в європейському регіоні зокрема загрожують загостренням наявних та виникненням нових військових загроз». А видання «Известия» 11 вересня опублікувало статтю Антона Лаврова та Олексія Рамма, де автори навели коментар російського військового експерта Владислава Шуригіна: «Раз на чотири роки у нас в кожному військовому окрузі проводять стратегічні навчання. Тепер прийшла черга перевірки в Західному. Больові точки тут добре відомі. Росія тренуватиме оборону Калінінградської області та захист нашого найближчого союзника – Білорусі – від зовнішніх загроз. Не секрет, що це насамперед НАТО, активність якого в регіоні стабільно зростає».
У цьому контексті варто також згадати про статтю Володимира Расулова, опубліковану на «Комерсанті» 13 вересня, що серед інших містить коментар політичного оглядача БелаПАНа Олександра Класковського щодо заяви Олександра Лукашенка про необхідність закупити нове російське озброєння зокрема через загрозу наступу з території України: «Лукашенко дуже ображався, що Україна теж ввела блокаду, припинила авіасполучення з Білоруссю – до того часу Мінськ добре заробляв на рейсах. Ця заява Лукашенка викликана не тим, що він боїться нальотів української авіації. Він надсилає Зеленському сигнал, мовляв, не перегинайте палицю, а краще думайте, як нам налагодити відносини, інакше мало не здасться».
Що стосується матеріалів медіа та аналітичних центрів із Європейського Союзу, то лише у 2 із 7 вивчених ЗМІ та у 2 із 8 досліджених think tanks ми виявили контент, присвячений «Заходу 2021». Усі 7 віднайдених публікацій нейтрально описували чи оцінювали військові навчання. Водночас у деяких з них можна було побачити стримані застереження щодо посилення військової присутності Росії в Білорусі, свідченням яких може бути проведення масштабних спільних маневрів. Так Тоні Весоловскі в статті для Radio Free Europe 9 вересня зауважує: «Колись побоюючись дозволити Росії розмістити авіабазу на білоруській території, Лукашенко дедалі більше прагне зміцнити зв’язки [з Москвою], оскільки він зіштовхується з міжнародною ізоляцією, що наростає». А автор литовського Центру дослідження Східної Європи Ґражвидас Ясутіс у публікації від 14 вересня зауважує: «…військова інтеграція двох держав [Білорусі та Росії] посилюється, і політика Литви зіштовхується з ціннісною дилемою – тиск на чинний режим заохочує Білорусь рухатися далі до сфери впливу Російської Федерації, але коригування політики та поступки можуть означати політичне визнання чинного режиму. В короткостроковій перспективі рекомендовано розробити механізми для реагування, прозорості та обміну військовою інформацією. В довгостроковій перспективі рекомендовано сфокусуватися на трансформації білоруського безпекового сектору, що може виступити проти включення держави до орбіти Росії та за альтернативну політику».
Найчастішими оцінками ситуації довкола «Заходу 2021» та прогнозами щодо подальшого розвитку ситуації від європейських медіа та аналітичних центрів була міркування про ймовірне подальше посилення військової присутності Росії в Білорусі та про зростання безпекових ризиків для сусідніх країн. Так у вже згаданій статті для Radio Free Europe Тоні Весоловскі наводить коментар білоруського військового експерта Єгора Лебедока: «Заснування спільного військово-навчального центру в Гродно є чітким показником того, що Росія сподівається на розширення військової присутності в Білорусі». Також в цьому контексті слід згадати коментар експерта Центру аналізу європейської політики (CEPA) Матьє Булеґа від 20 вересня щодо висновків, які можна зробити з військових навчань: «Оскільки зовнішньополітичні можливості Білорусі сильно обмежені Заходом, «Захід 2021» знову закріпив військове значення Союзної держави та посилення військової інтеграції – якщо не «злиття» – між Росією та Білоруссю». Інша аналітикиня CEPA Даля Банкаускайте в коментарі від 17 вересня говорить про те, що «навчання були розроблені як інструмент для кращої інтеграції білоруських збройних сил до збройних сил Росії». Також вона стверджує, що «більше не під питанням є те, що Росія невідворотно захопила Білорусь економічно, військово та політично». Водночас аналітикиня зауважує, що попри всі ці тенденції, країни Балтії повинні почуватися безпечно – адже є відчуття серед цих країн, що «їхня безпека та безпека значно посилилися завдяки новим оборонним потужностям та посиленню солідарності й співпраці між регіональними та трансатлантичними союзниками».
З наведених даних, цитат і висновків можна виокремити деякі важливі для України спостереження. Для початку, слід згадати трансльовані білоруськими та російськими провладними медіа месиджі про «Захід 2021» як симетричну відповідь країнам НАТО, про зростання загроз з боку українського кордону та про можливість застосування сили під час погіршення ситуації в регіоні. Ці послання є недвозначним сигналом про зростання готовності білоруського режиму (самостійно чи з подання Москви) до силових кроків у відносинах з Києвом чи країнами НАТО. Про це ж свідчать висновки незалежних медіа та аналітичних центрів Білорусі, Росії та ЄС з особливостей цих військових навчань. Насамперед йдеться про ймовірне посилення військової присутності Москви у сусідній країні. За таких умов Білорусь може стати реальним плацдармом для агресивних дій Росії, зокрема у безпосередньому військовому вияві. У цьому випадку Україні слід чіткіше пропрацювати можливості захисту від різного роду атак з білоруського напрямку та координувати свої дії з найближчими сусідами, які є членами НАТО. Позитивним сигналом є коментарі експертів аналітичних центрів ЄС, що на Заході ретельно спостерігають за перебігом військової співпраці Москви та Мінська.