Велика стратегія малих альянсів

Імплементація Стратегії зовнішньополітичної діяльності України потребує коригування у частині малих альянсів.

Підписатись на новини "Української призми"

«Велика стратегія малих альянсів»  залишається актуальною, а регіональні формати продовжують демонструвати активність. Наразі постає необхідність дати оцінку їх дієвості за нових обставин, визначити пріоритетні альянси та наповнити їх діяльність змістом, що відповідає поточним викликам, калібрувати цілі та плани щодо їх імплементації відповідно до наявної міжнародної ситуації.

АВТОРИ:

  1. Сергій Герасимчук, Заступник виконавчого директора, Директор програми Регіональних ініціатив та сусідства, Рада зовнішньої політики «Українська призма» 
  2. Михайло Драпак, Директор програми Європейських студій, Рада зовнішньої політики «Українська призма» 

 

  • Пристосовуючись до мінливого світу, Велика Стратегія малих альянсів залишатиметься релевантним і ефективним підходом до формування міжнародних відносин, за умови її адаптації до новітніх викликів.
  • Динамічний розвиток Люблінського Трикутника вимагає пріоритету щодо співпраці в галузі безпеки та інфраструктури й логістики, а також підвищення публічної присутності Трикутника.
  • Успіх тристоронніх форматів Україна-Румунія-Республіка Молдова, Україна-Польща-Велика Британія та Асоційоване Тріо, залежить від ініціювання експертних та політичних дискусій, виявлення спільних знаменників, а також фокусування на спільних пріоритетах партнерських держав.

 

ЗМІСТ

  1. ВСТУП
  2. АКТИВНІСТЬ МАЛИХ АЛЬЯНСІВ ТА ДОПОМОГА УКРАЇНІ
  3. РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВСТУП

У серпні 2021 року набула чинності нова Стратегія зовнішньополітичної діяльності України. Документом передбачено, що «задля покращення міжнародного безпекового середовища зовнішньополітичні зусилля буде спрямовано на максимальне використання наявних регіональних форматів (Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Бухарестська дев’ятка, Вишеградська група, Люблінський трикутник, Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, Організація Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС), Веймарський трикутник тощо) для стабілізації безпекової ситуації в регіоні через участь України у спільних безпекових та оборонних ініціативах». Перспективними напрямами було визначено такі: розвиток тристороннього співробітництва між Україною, Республікою Польща і Литовською Республікою у форматах Люблінського трикутника, Міжпарламентської асамблеї Україна – Польща – Литва та військового компонента (спільної литовсько-польсько-української бригади (ЛИТПОЛУКРБРИГ); встановлення стратегічного партнерства з Румунією з огляду на роль цієї держави в ЄС, НАТО та її міцні позиції у системі регіональної безпеки Чорноморського регіону, зокрема її енергетичної складової; започаткування тісної взаємодії у форматах «трикутників» Україна – Республіка Польща – Румунія, Україна – Румунія – Республіка Молдова для формування спільного порядку денного з актуальних питань у сферах зовнішньої політики, безпеки, оборони, економіки, регіонального співробітництва. Також серед пріоритетів було вказано Туреччину. Зокрема, йшлося, що «пріоритетне значення у розбудові стратегічного партнерства з Турецькою Республікою матиме підтримання політичного діалогу на рівні глав держав, зокрема у форматі Стратегічної ради високого рівня між Україною і Турецькою Республікою, а також розвиток нового механізму політико-безпекових консультацій на рівні міністрів закордонних справ і міністрів оборони (формат «Квадрига»)». 

Документ також окремо згадував про необхідність подальшого розвитку відносин зі Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії та стратегічне партнерство з Республікою Польща в європейському, євроатлантичному, регіональному та двосторонньому вимірах На початку лютого 2022 року ці пріоритети знайшли втілення у формуванні нового трикутника України, Польщі та Великої Британії. Коментуючи започаткування формату, Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначив, що цей формат є частиною стратегії малих альянсів як проактивної зовнішньої політики України, згаданої у Стратегії зовнішньополітичної діяльності України. Міністр також зауважив, що «Україна не може чекати безпеки та процвітання десь у майбутньому, коли стане членом ЄС і НАТО. Тому у такий спосіб вже сьогодні намагається досягти практичного зміцнення, гуртуючи дружні та близькі за духом країни у малі альянси».2 

Із цим твердженням загалом погодилися й опитані Радою зовнішньої політики «Українська призма» експерти3, які вважають, що ключем до успіху малих альянсів, як і будь-якого іншого багатостороннього проєкту, є наявність спільних інтересів та спільного бачення щодо їх імплементації. При цьому експерти відзначають, що величина та адекватність поставлених цілей є вирішальними для успіху чи провалу кожного конкретного проєкту. 

24 лютого 2022 року міжнародна політична ситуація суттєво змінилась. Російська навала в Україні стала тригером коригування пріоритетів. 28 лютого 2022 року Україна подала заявку на вступ до Євросоюзу, а 23 червня лідери 27 країн-членів ЄС ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. 30 вересня 2022 р. Україна подала заявку на вступ до НАТО. Ці рішення відповідають очікуванням громадян України. Згідно з опитуванням4, організованим Радою зовнішньої політики «Українська призма» у партнерстві з представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, у жовтні 2022 року 91% українців підтримували вступ України до ЄС. При цьому 60% вважали, що Україна має стати членом ЄС упродовж одного року. 90% українців підтримували вступ України до НАТО, з них 63% вважали, що це має статися впродовж одного року. 

Водночас «Велика стратегія малих альянсів» також залишається актуальною, а регіональні формати продовжують демонструвати активність. Тож наразі постає необхідність дати оцінку їх дієвості за нових обставин, визначити пріоритетні альянси та наповнити їх діяльність змістом, що відповідає поточним викликам, калібрувати цілі та плани щодо їх імплементації відповідно до наявної міжнародної ситуації.