Щотижнева рубрика питань на відповідей від #FutureNATO, проекту Atlantic Council напередодні Варшавсього саміту НАТО в партнерстві з “Українською призмою”.
Джон Е. Хербст, директор Євразійського центру Діну Патрічіу, Atlantic Council, колишній посол США в Україні
Запитання: Що було б ідеальним «пакетом підтримки» з боку НАТО для України?
Хербст: Ідеальна підтримка для України мала б включати в себе щонайменше мільярд доларів на рік військової підтримки Україні. Така підтримка мала б включати в себе і навчання українських військових, які наразі вже тривають. Проте, до неї треба докласти обладнання та оборонні озброєння, які могли б допомогти Україні мінімізувати власні втрати та заподіяти втрат ворогу, якби той спробував завоювати більші території. Серед такого обладнання – контрбатарейні радари – США вже передали два минулого року. До цього можна було б додати обладнання для безпечного зв’язку, а також найкращі з дронів. Можна було б додати і протитанкові ракети. Однак, оскільки рішення в Альянсі ухвалюються консенсусом, то такий перелік навряд чи буде затверджений, проте його надання змогли б забезпечити США та інші члени НАТО. Мета – знизити болісність для України та підвищити для Росії, аби втримати Кремль від подальшої агресії
З: Якими будуть ключові рішення ухвалені під час саміту НАТО у Варшаві для України?
Хербст: У Варшаві, вірогідно, буде ухвалено важливі рішення, які мали бути ухвалені ще раніше, щодо посилення військової присутності у державах Балтії та інших східних членах Альянсу. Це добре і для України. У Варшаві, безперечно, Альянс висловить підтримку Україні і, вірогідно, погодиться продовжити чи й посилити програми навчань та виконання спільних програм. Проте, не погодиться надати Україні План дій щодо членства, що було предметом обговорення на попередніх самітах
З: Що на даний момент видається головними недоліками стратегії НАТО щодо України?
Хербст: Захід, включно з НАТО, повільно реагував на виклик ревізіоністської політики пана Путіна. Зараз ситуація виправляється завдяки найновішим членам Альянсу. Тепер коректно говорити про стримування Росії, а не про «запевнення у підтримці» союзників. Проте, такої підтримки для України замало. НАТО через окремих членів має надати Україні описане вище обладнання і обговорити реалістичні шляхи того, як зробити Україну ближчою до Альянсу.
Сергій Герасимчук, заступник голови Ради зовнішньої політики “Українська призма”
З: Що було б ідеальним «пакетом підтримки» з боку НАТО для України?
Герасимчук: Кажучи про ідеальний «пакет», незалежно від того наскільки він реалістичний в нинішніх обставинах, він мав би включати в себе План дій щодо членства та чітку перспективу такого членства для України. Зокрема й тому, що нині існує значна громадська підтримка для такого кроку. Такий крок унеможливив би подальші спекуляції щодо зони виключних інтересів Росії, необхідності створення буферних зон, ліній розподілу у Європі. Якби Україна отримала статус кандидата на вступ до НАТО, це розглядалось би також як винагорода за участь України в операціях НАТО і сприймалось би як визнання ролі України в якості контрибутора безпеки. Щоправда, такий сценарій наразі не є реалістичним.
З: Чи повинен такий пакет включати надання «летальної допомоги»?
Герасимчук: Надання летальної допомоги могло б спричинити подальшу російську агресію. Щонайменше, такий варіант розвитку подій часто згадується у числених медіа репортажах та оцінках експертів як основна причина занепокоєння західноєвропейських політиків. Щоправда, з іншого боку, надання летальної допомоги на символічному рівні стало б демонстрацією солідарності НАТО з Україною. Поза тим, це був би чіткий сигнал про те, що НАТО може і готове стримувати Росію і може бути не лише оборонним блоком, але й інструментом глобальної безпеки та стабільності. На даний момент НАТО не продемонструвало таких сигналів. Відтак, Росія прожовжує шукати можливості аби забезпечити свою виключну роль на територіях, що належать до Європейського сусідства і подекуди навіть окремі члени Альянсу ставлять під сумнів солідарність НАТО та вірогідність виконання зобов’язань за Статтею 5.
З: Якими будуть ключові рішення ухвалені під час саміту НАТО у Варшаві для України?
Герасимчук: В Україні відомо, що приймаюча країна Варшавського саміту – Польща підтримує Київ у його спробах стримати російську агресію. В Києві ми віримо в те, що результатом зусиль Польщі, Балтійських держав, членів НАТО з ЦСЄ та Румунії стане пропозиція нових формул безпеки та співробітництва для України та Грузії і ми сподіваємось, що інші впливові держави Альянсу не саботуватимуть ці зусилля.
Формула поглибленої співпраці НАТО + Україна та Грузія, а також долучення України та Грузії до Чорноморської флотилії НАТО – ініціативи запропонованої Румунією – це ті результати, на які дуже сподівається Київ. Звісно, з української точки зору цього замало, проте – це краще ніж нічого. Якщо так станеться, то це стане доказом того, що НАТО сприймає Грузію та Україну як надійних партнерів. Це також доведе, що НАТО має амбіцію віднайти себе у якості орієнтованого на зобов’язання альянсу демократій і не деградує до рівня замкнутої групи переляканих націй.
4: Що на даний момент видається головними недоліками стратегії НАТО щодо України?
Герасимчук: Після Холодної війни настала ейфорія. Ідеалісти вірили в теорію демократичного миру. В таких умовах Альянс робив усе для залучення традиційного конкурента – Росії. Ідея, як видається тепер, полягала в тому, щоб перетворити Російську Федерацію у демократію і таким чином зробити з неї нового демократичного союзника. Проте, ані щедрі інвестиції, ані програми з розвитку демократії, ані навіть нехтування інтересами Грузії та України на догоду російським інтересам, як це сталось в Бухаресті у 2008 році, не допомогли Заходу досягти «залучення Росії». В той же час, українська амбіція зробити свій внесок у регіональну безпеку і стати державою-членом була знехтувана у тіні Російської Федерації. Тепер час переглянути такий підхід і Варшавський саміт є для цього чудовою нагодою.