Успішна цифрова трансформація державного сектору залежить не лише від рівня цифровізації окремих державних секторів, а й від здатності інформаційних систем різних органів влади ефективно взаємодіяти між собою. Саме тому одним із ключових принципів сучасного цифрового врядування є інтероперабельність, яка забезпечує безпечний обмін даними між державними установами та сприяє створенню інтегрованих цифрових сервісів для громадян і бізнесу. Згідно з European Interoperability Framework (EIF), інтероперабельність визначається як здатність організацій взаємодіяти для досягнення спільних цілей шляхом обміну інформацією та знаннями через підтримувані ними бізнес-процеси. У політиці ЄС інтероперабельність розглядається як необхідна передумова розвитку єдиного цифрового ринку, транскордонного надання публічних послуг та ефективної взаємодії між державами-членами.
У ЄС виділяють чотири рівні інтероперабельності. Правова інтероперабельність забезпечує узгодженість законодавства та усуває нормативні бар’єри для обміну даними між державними установами. Організаційна інтероперабельність передбачає координацію бізнес-процесів, розподіл відповідальності між органами влади та узгодження процедур надання державних послуг. Семантична інтероперабельність гарантує однакове трактування інформації різними інформаційними системами завдяки використанню спільних моделей даних, класифікаторів і стандартів. Технічна інтероперабельність охоплює сумісність програмного забезпечення, інформаційних систем, мережевої інфраструктури, інтерфейсів програмування (API), протоколів обміну даними та засобів кібербезпеки. Лише поєднання всіх чотирьох рівнів дає змогу створити повноцінну цифрову екосистему державного управління.
Практичне значення інтероперабельності найбільш чітко проявляється у реалізації принципу “once-only”, який є одним із базових принципів цифрової політики ЄС. Його суть полягає в тому, що громадяни та підприємства повинні надавати державним органам певну інформацію лише один раз, після чого вона може використовуватися іншими уповноваженими установами за згодою особи та відповідно до вимог законодавства. Завдяки цьому скорочується адміністративне навантаження, прискорюється надання державних послуг, зменшується кількість помилок, пов’язаних із повторним введенням інформації, та підвищується якість державного управління.
Крім покращення взаємодії між органами влади, інтероперабельність створює основу для розвитку інших напрямів цифрової трансформації. Саме вона забезпечує ефективне функціонування електронного урядування, цифрової ідентифікації, відкритих даних, електронної охорони здоров’я, електронних державних реєстрів та транскордонних цифрових послуг. Без інтегрованого обміну даними неможливо повноцінно реалізувати такі європейські ініціативи, як EU Digital Identity Wallet, European Health Data Space чи транскордонне надання адміністративних послуг.
Політика ЄС щодо забезпечення інтероперабельності
Формування інтероперабельного цифрового простору є одним із пріоритетів цифрової політики ЄС. Зі зростанням кількості цифрових державних послуг виникла потреба забезпечити ефективний обмін інформацією не лише між органами влади всередині окремих держав, а й між державами-членами. Саме тому ЄС поступово сформував комплексну нормативно-правову та технічну основу, яка визначає спільні принципи, стандарти й механізми взаємодії державних інформаційних систем.
Ключовим документом у цій сфері є European Interoperability Framework (EIF), перша редакція якого була ухвалена у 2010 році, а оновлена версія – у 2017 році. EIF не має обов’язкової юридичної сили, однак є основним методичним документом для держав-членів при розробці національних стратегій цифрового врядування. Він визначає 12 базових принципів цифрового врядування. До них належать субсидіарність і пропорційність, відкритість, прозорість, повторне використання інформації, технологічна нейтральність, орієнтованість на користувача, інклюзивність, безпека, багатомовність, адміністративне спрощення, збереження інформації та оцінка ефективності.
Іншим важливим етапом розвитку європейської політики інтероперабельності стало ухвалення у 2024 році Interoperable Europe Act (Regulation (EU) 2024/903). На відміну від EIF, який має рекомендаційний характер, цей регламент створює обов’язкову правову основу для співпраці держав-членів у сфері інтероперабельності. Документ передбачає створення спільної системи управління (Interoperable Europe Governance), запровадження механізму Interoperable Europe Board, а також проведення оцінок інтероперабельності (Interoperability Assessments) під час розроблення нових цифрових державних сервісів і законодавчих ініціатив. Метою регламенту є забезпечення того, щоб нові цифрові рішення державного сектору були сумісними не лише на національному, а й на європейському рівні.
Практична реалізація політики інтероперабельності підтримується низкою європейських програм та інструментів. Одним із головних джерел фінансування є Digital Europe Programme (DIGITAL), який спрямовує кошти на розвиток цифрової інфраструктури, хмарних технологій, штучного інтелекту, кібербезпеки та інтероперабельних цифрових державних сервісів. Крім фінансування, Європейська комісія підтримує Interoperable Europe Portal, де публікуються спільні стандарти, програмні рішення та рекомендації для органів влади, а також платформу SEMIC (Semantic Interoperability Community), яка розробляє єдині моделі даних, словники та семантичні стандарти для забезпечення сумісності державних інформаційних систем у різних країнах ЄС.
Одним із практичних прикладів транскордонної інтероперабельності є European Blockchain Services Infrastructure (EBSI), спільна європейська блокчейн-інфраструктура, що забезпечує безпечний обмін цифровими документами між державами-членами. На її основі вже впроваджуються сервіси для перевірки цифрових дипломів, професійних кваліфікацій, документів про соціальне забезпечення та інших офіційних даних. Іншим прикладом є EU Digital Identity Wallet, успішне функціонування якого також залежить від інтероперабельності національних систем електронної ідентифікації та державних реєстрів. Таким чином, інтероперабельність поступово стає фундаментом більшості нових цифрових ініціатив ЄС.
Попри це, забезпечення інтероперабельності залишається складним завданням для багатьох держав-членів. До основних викликів належать модернізація застарілих інформаційних систем, забезпечення сумісності між різними технологічними платформами, захист персональних даних відповідно до вимог GDPR, кібербезпека, а також необхідність узгодження єдиних технічних і семантичних стандартів між державами.
Підходи та практики країн ЦСЄ
Рівень розвитку інтероперабельності державних інформаційних систем у країнах ЦСЄ є неоднорідним.
Естонія
Естонія є визнаним європейським лідером у сфері інтероперабельності державних інформаційних систем. Основою естонської цифрової моделі є платформа X-Road, створена у 2001 році, яка забезпечує безпечний децентралізований обмін даними між державними реєстрами та інформаційними системами без необхідності створення єдиної централізованої бази даних, а також реалізує принцип “once-only”. Через цю платформу взаємодіють сотні державних і приватних інформаційних систем, а сама технологія також використовується у Фінляндії, Ісландії та низці інших країн. Особливістю естонської моделі є те, що інтероперабельність була впроваджена ще на початку 2000-х років і від самого початку стала фундаментальним принципом побудови цифрової держави. Завдяки ранньому та комплексному впровадженню платформи X-Road Естонії вдалося інтегрувати більшість державних реєстрів і інформаційних систем, створивши основу для розвитку електронного урядування, цифрової ідентифікації, електронної охорони здоров’я та інших цифрових сервісів.
Литва та Латвія
Литва та Латвія належать до країн із високим рівнем розвитку інтероперабельності, де міжвідомчий обмін даними здійснюється через національні інтеграційні платформи, що забезпечують взаємодію державних інформаційних систем та надання електронних послуг. У Литві ключову роль відіграє платформа Valstybės informacinių išteklių sąveikumo platforma (VIISP), яка забезпечує електронний обмін даними між державними інформаційними системами та підтримує функціонування електронних адміністративних послуг. Завдяки VIISP державні установи можуть автоматично отримувати необхідну інформацію з інших реєстрів без повторного звернення до громадян. У Латвії аналогічні функції виконує Valsts informācijas sistēmu savietotājs (VISS), державна платформа інтеграції інформаційних систем, яка лежить в основі роботи порталу державних послуг Latvija.lv.
Польща
Польща також активно розвиває інтероперабельність у межах модернізації державного управління. Одним із ключових компонентів є платформа Węzeł Krajowy, яка забезпечує взаємодію між національними системами електронної ідентифікації та державними цифровими сервісами. Водночас застосунок mObywatel інтегрує дані з різних державних реєстрів, надаючи громадянам доступ до цифрових документів і адміністративних послуг через єдину платформу. Польща також поступово впроваджує принцип “once-only”, розширюючи взаємодію між державними інформаційними системами та вдосконалюючи інтеграцію реєстрів відповідно до вимог ЄС.
Угорщина
Угорщина використовує більш централізовану модель інтероперабельності. ЇЇ основою є державна платформа Központi Kormányzati Szolgáltatási Busz (KKSZB), яка забезпечує стандартизований електронний обмін даними між державними інформаційними системами через єдину інтеграційну інфраструктуру, що координується центральними органами влади. Такий підхід дозволяє уніфікувати цифрові сервіси, спростити адміністрування інформаційних систем і забезпечити єдині технічні стандарти для державних установ. Водночас порівняно з моделями країн Балтії та Польщі він передбачає меншу автономність окремих державних реєстрів.
Румунія
Румунія лише нещодавно перейшла до системного розвитку інтероперабельності державних інформаційних систем. У 2022 році було ухвалено Закон про інтероперабельність (Law No. 242/2022), який створив правову основу для створення платформи National Interoperability Platform (PNI). Вона все ще перебуває у стані розробки, яка фінансується, зокрема, коштами Recovery and Resilience Facility (RRF) і має забезпечити інтеграцію державних реєстрів, автоматизований обмін інформацією між органами влади та реалізацію принципу “once-only”.
Болгарія
Болгарія також перебуває на етапі поступового розвитку інтероперабельності відповідно до європейських вимог. Ключовим елементом цифрової інфраструктури є State Hybrid Private Cloud, яка забезпечує функціонування державних цифрових сервісів і підтримує взаємодію між державними установами. Крім того, країна розвиває RegiX, національну платформу міжвідомчого електронного обміну даними, що дозволяє державним органам автоматично отримувати інформацію з державних реєстрів. Проте розвиток інтероперабельності стримується застарілими інформаційними системами, нерівномірною цифровізацією окремих органів влади та потребою у подальшій стандартизації державних даних.
Таким чином, країни Балтії демонструють найбільш зрілі моделі інтероперабельності, де інтеграція державних інформаційних систем стала фундаментом електронного урядування та цифрової економіки. Польща наближається до цієї моделі шляхом поступової інтеграції державних реєстрів і цифрових сервісів. Натомість Румунія та Болгарія лише формують сучасні механізми міжвідомчої взаємодії за підтримки різних програм ЄС, тоді як Угорщина реалізує власний централізований підхід, орієнтований на посилений державний контроль над цифровою інфраструктурою.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».