Цифрова трансформація державного управління, економіки та суспільства значною мірою залежить не лише від наявності цифрової інфраструктури та відповідних регулювань, а й від цифрової грамотності громадян. Саме тому розвиток цифрових навичок населення є одним із ключових напрямів реалізації цифрової трансформації ЄС.
На рівні ЄС основним нормативним орієнтиром є European Digital Competence Framework (DigComp), розроблений Спільним дослідницьким центром Європейської Комісії. Відповідно до DigComp цифрова компетентність визначається як здатність упевнено, критично та відповідально використовувати цифрові технології для навчання, роботи та участі в суспільному житті. Цей фреймворк виділяє п’ять ключових сфер цифрових навичок: інформаційна грамотність, комунікація і співпраця, створення цифрового контенту, безпека та розв’язання проблем. Саме ця модель сьогодні лежить в основі більшості національних стратегій розвитку цифрових навичок у країнах ЄС.
Водночас доступ до цифрових технологій і рівень цифрових навичок населення залишаються нерівномірними. Для опису цих відмінностей використовується поняття digital divide (цифровий розрив), яке охоплює нерівність у доступі до цифрових технологій, можливостях їх використання та рівні цифрових навичок різних груп населення. У країнах ЦСЄ проблема digital divide має особливе значення через нерівномірність соціально-економічного розвитку та цифровізації. Найчастіше виділяють кілька основних форм цифрового розриву, зокрема віковий, гендерний, освітній та територіальний розрив, а також розрив за рівнем доходів. Від того, наскільки успішно держави зможуть подолати цифровий розрив, значною мірою залежать ефективність їхньої цифрової трансформації та здатність громадян повноцінно брати участь у цифровому суспільстві.
Політика ЄС щодо стратегій розвитку цифрових навичок
Розвиток цифрових навичок є одним із пріоритетів цифрової політики ЄС. На відміну від початкових етапів цифровізації, коли основна увага приділялася розвитку інфраструктури та доступу до інтернету, сучасний підхід ЄС дедалі більше зосереджується на цифровій грамотності населення.
Ключовим стратегічним документом у цій сфері є Digital Compass 2030 (Digital Decade), який визначає цілі цифрового розвитку ЄС до 2030 року. Одним із чотирьох головних напрямів програми є розвиток цифрових навичок. Зокрема, Європейська Комісія поставила за мету, щоб до 2030 року щонайменше 80% населення ЄС володіли базовими цифровими навичками, а кількість фахівців у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ICT specialists) досягла 20 мільйонів осіб.
Для досягнення цих цілей ЄС використовує низку фінансових та освітніх інструментів. Одним із найважливіших є Digital Europe Programme (2021–2027), яка фінансує проєкти з розвитку цифрових навичок, підготовки ІТ-фахівців, створення мереж цифрових інноваційних хабів та програм перекваліфікації працівників. Значна увага приділяється навчанню у сферах штучного інтелекту, кібербезпеки, хмарних технологій та аналізу даних, тобто сферах, де в ЄС спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів.
Ще одним важливим елементом політики ЄС став European Year of Skills 2023–2024, оголошений Європейською Комісією у відповідь на зростаючий дефіцит навичок на європейському ринку праці. Основною метою ініціативи було сприяння підвищенню кваліфікації та перекваліфікації населення відповідно до потреб цифрового та зеленого переходу. Особлива увага приділялася кільком цільовим групам: працівникам, які потребують нових цифрових навичок через автоматизацію робочих процесів, безробітним, молоді, що виходить на ринок праці; а також представникам малого та середнього бізнесу. У межах ініціативи Європейська Комісія координувала сотні заходів по всьому ЄС, включаючи тренінги, ярмарки вакансій, освітні кампанії, програми цифрового навчання та партнерства між університетами, роботодавцями й державними органами. Значна увага приділялася розвитку навичок у сферах штучного інтелекту, аналізу даних, кібербезпеки та хмарних технологій.
Особливу роль у розвитку цифрових навичок відіграє освітня політика. Відповідно до рекомендацій Європейської Комісії, цифрова грамотність розглядаються як базова навичка поряд із читанням, письмом та математикою. Паралельно реалізуються програми навчання дорослого населення, які покликані зменшити цифровий розрив між поколіннями та підтримати адаптацію працівників до змін на ринку праці.
Окремим напрямом є розвиток цифрових навичок у державному секторі. Оскільки цифровізація публічного управління безпосередньо залежить від здатності державних службовців працювати з новими технологіями, країни ЄС активно інвестують у спеціалізовані програми навчання для працівників органів влади. Одним із прикладів є ініціатива Public Sector Tech Watch, яка поширює кращі практики цифровізації державного сектору та підтримує обмін досвідом між державними адміністраціями країн ЄС.
Підходи та практики країн ЦСЄ
Попри спільну нормативну рамку ЄС, країни ЦСЄ демонструють суттєві відмінності у розвитку цифрових навичок населення. Ці відмінності пов’язані не лише з рівнем економічного розвитку, а й з особливостями освітньої політики та ступенем цифрової трансформації.
Естонія традиційно вважається одним із лідерів цифрової трансформації в Європі, що відображається також і на рівні цифрових навичок населення. Важливу роль у розвитку цифрової грамотності в Естонії відіграє широка цифровізація системи освіти, одним із ключових елементів якої є Estonian Education Information System (EHIS). Це національна цифрова база даних у сфері освіти, створена у 2004 році Міністерством освіти і досліджень Естонії. EHIS об’єднує інформацію про учнів, студентів, викладачів, навчальні заклади, освітні програми та результати навчання в єдиній цифровій системі. Завдяки інтеграції з іншими державними інформаційними системами Естонії EHIS дозволяє автоматизувати значну частину освітніх та адміністративних процедур. Водночас система створює основу для персоналізованого навчання та ефективного впровадження цифрової освіти у навчальний процес завдяки постійному забезпеченню обміну даними між освітніми установами та державними органами. Паралельно з розвитком цифрової інфраструктури Естонія реалізує програму ProgeTiger, започатковану у 2012 році Фондом інформаційних технологій в освіті (HITSA). Програма спрямована на інтеграцію програмування, робототехніки та цифрової грамотності в дошкільну, шкільну та позашкільну освіту. Вона забезпечує підготовку вчителів, фінансування цифрового обладнання та розробку навчальних матеріалів, що дозволило зробити цифрові навички невід’ємною частиною освітньої системи країни з раннього віку.
Литва реалізує комплексний підхід до розвитку цифрових навичок, поєднуючи довгострокові державні стратегії з практичними ініціативами. Основою державної політики є State Digitization Development Programme 2021–2030, затверджена урядом у 2021 році. Одним із її ключових завдань є підвищення цифрових навичок населення, особливо серед соціально вразливих груп та літніх людей. Найбільш масштабною ініціативою стала програма Connected Lithuania, яка розпочалася у 2018 році. Її метою було скорочення цифрового розриву шляхом безкоштовного навчання населення з використання цифрових технологій та електронних сервісів. У межах проєкту проводилися курси цифрової грамотності, навчання користуванню електронними державними послугами, інтернет-банкінгом, системами електронної охорони здоров’я та інструментами онлайн-комунікації. За офіційними даними, у заходах Connected Lithuania взяли участь понад 500 тисяч осіб, а понад 100 тисяч громадян пройшли спеціалізовані тренінги. Крім цього, у 2024 році було запущено платформу KURSUOK, спрямовану на навчання дорослих. Через неї громадяни можуть обирати курси підвищення кваліфікації, зокрема у сфері цифрових технологій, та отримувати державне фінансування на навчання до 500 євро.
У Польщі розвиток цифрових навичок також є одним із пріоритетів державної цифрової політики. Основою цієї діяльності є Program Rozwoju Kompetencji Cyfrowych 2030 (Програма розвитку цифрових компетентностей до 2030 року), офіційно затверджена урядом у 2023 році. Її метою є забезпечення можливостей для розвитку цифрових навичок на всіх етапах життя. Програма охоплює п’ять основних напрямів: розвиток цифрової освіти, забезпечення доступу до цифрового навчання для всіх громадян, підтримку цифрових компетентностей працівників, розвиток висококваліфікованих ІТ-спеціалістів та вдосконалення державного управління у сфері цифрових навичок. До 2030 року уряд планує залучити до різних форм цифрового навчання понад 1,5 млн громадян, зокрема близько 270 тис. вчителів, 77 тис. державних службовців, 124 тис. працівників органів місцевого самоврядування та понад 24 тис. молодих ІТ-спеціалістів.
Хоча Угорщина має порівняно високий рівень цифрових навичок населення для регіону, тут особливо помітними залишаються віковий та територіальний цифровий розрив. Для покращення ситуації держава реалізує Digital Success Programme (Digitális Jólét Program – DJP), яка спрямована на розвиток цифрових навичок населення, підтримку цифрової освіти та розширення доступу до цифрових послуг. У межах програми створювалися мережі цифрових освітніх центрів, курси для літніх людей та проєкти цифрової інклюзії.
Найбільші труднощі в сфері цифрових навичок населення спостерігаються в Румунії та Болгарії. Згідно з даними Євростату, ці країни протягом останніх років стабільно належать до групи держав із найнижчим рівнем базових цифрових навичок у ЄС. Проблема пов’язана не лише з якістю цифрової освіти, а й із глибшими соціально-економічними факторами, включаючи високий рівень бідності, територіальний цифровий розрив та обмежений доступ до програм навчання дорослих. У відповідь на ці виклики обидві країни реалізують програми цифрової освіти за підтримки фондів ЄС, однак результати залишаються нерівномірними, особливо в сільських регіонах. У Румунії одним із ключових проєктів є SMART-Edu та Національна стратегія цифрової освіти 2021–2027, яка передбачає модернізацію шкіл, підготовку вчителів та розвиток цифрових компетентностей учнів відповідно до європейської рамки DigComp. У Болгарії важливу роль у розвитку цифрових компетентностей відіграє Digital National Alliance (DNA), національна коаліція в межах європейської ініціативи Digital Skills and Jobs Coalition. Заснована у 2014 році, вона об’єднує державні установи, університети, громадські організації та технологічні компанії для реалізації програм цифрової освіти, підготовки ІТ-фахівців і підвищення цифрової грамотності населення.
Таким чином, можна виділити дві основні моделі розвитку цифрових навичок в країнах ЦСЄ. Перша, характерна для Естонії та частково Литви, базується на довгостроковій інтеграції цифрових навичок у систему освіти та державного управління. Друга, яку можна спостерігати в Польщі, Угорщині, а також частково в Румунії та Болгарії, більше орієнтована на окремі програми цифрової інклюзії та підвищення кваліфікації населення. Досвід регіону демонструє, що найбільш ефективними є підходи, які поєднують розвиток цифрової освіти, навчання дорослих, підтримку цифрової інфраструктури та цілеспрямовану політику подолання цифрового розриву між різними соціальними групами.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».