Упродовж останнього десятиліття blockchain-технології поступово перестали асоціюватися лише із криптовалютами та почали розглядатися як потенційна інфраструктура для зберігання, перевірки та обміну даними в публічному секторі. У країнах ЄС, зокрема в регіоні ЦСЄ, інтерес до blockchain значною мірою пов’язаний із пошуком інструментів для підвищення прозорості державних процесів, посилення кібербезпеки та зменшення залежності від централізованих систем управління даними.
Blockchain – це різновид distributed ledger technology (DLT), тобто розподіленої системи зберігання даних, у якій інформація записується у вигляді послідовних блоків і одночасно зберігається на кількох вузлах мережі. Ключовою особливістю технології є незмінність записів: після внесення даних їх надзвичайно складно змінити або видалити без порушення цілісності всієї системи. Саме ця властивість пояснює інтерес держав до blockchain як інструменту для захисту державних реєстрів, цифрової ідентифікації або адміністративних транзакцій.
У публічному секторі найчастіше використовуються не public blockchain-системи на кшталт Bitcoin чи Ethereum, а так звані приватні (permissioned) blockchain-рішення. На відміну від public blockchain, де доступ до мережі є відкритим для всіх учасників, permissioned-системи дозволяють державі контролювати доступ до мережі і встановлювати правила управління даними. Саме тому більшість державних blockchain-проєктів у Європі фактично поєднує елементи децентралізації з централізованим державним контролем.
У публічному секторі blockchain може використовуватися в різних сферах. Одним із найбільш поширених напрямів є державні реєстри та системи державного управління, де технологія дозволяє створювати захищені журнали змін і забезпечувати перевірку автентичності даних. Окремі країни також експериментують із використанням blockchain у цифровій ідентифікації, охороні здоров’я та системах державних закупівель. У теорії blockchain може зменшувати ризики корупції або маніпуляцій із даними, оскільки будь-які зміни залишають цифровий слід і можуть бути перевірені.
Роль ЄС у регулюванні blockchain-технології
Попри зростання інтересу до blockchain-технологій у публічному секторі, їх впровадження в ЄС значною мірою залежить від регуляторного середовища. ЄС загалом підтримує розвиток DLT, однак прагне інтегрувати їх у вже наявну систему цифрового регулювання, кібербезпеки та захисту даних.
- Одним із ключових елементів цієї політики є регламент MiCA (Markets in Crypto-Assets Regulation) (2023), який створює єдину нормативну рамку для ринку криптоактивів у ЄС. Хоча MiCA спрямований насамперед на регулювання криптовалют, він також впливає на ширшу blockchain-екосистему, оскільки встановлює вимоги щодо прозорості, управління ризиками та захисту користувачів. Для країн ЦСЄ це особливо важливо, оскільки регіон є одним із найбільш динамічних у сфері fintech та криптовалюти.
- Паралельно ЄС розвиває власну blockchain-інфраструктуру через European Blockchain Services Infrastructure (EBSI), спільну європейську мережу blockchain-сервісів для державного сектору. Проєкт координується European Blockchain Partnership і спрямований на створення транскордонної інфраструктури для цифрової ідентифікації, сертифікатів, адміністративних документів та інших e-government сервісів. На відміну від public blockchain-систем, EBSI базується на permissioned-моделі з контрольованим доступом, що краще відповідає потребам державного сектору.
- Важливу роль також відіграє eIDAS 2.0 (2024), оновлена система регулювання цифрової ідентифікації в ЄС. Вона створює основу для European Digital Identity Wallet і потенційно відкриває простір для інтеграції blockchain-рішень у системи цифрової ідентифікації та перевірки документів. У цьому контексті blockchain розглядається не як окрема технологія, а як елемент ширшої цифрової інфраструктури ЄС.
Водночас впровадження blockchain у публічному секторі стикається з низкою серйозних регуляторних і правових бар’єрів. Однією з головних проблем є суперечність між принципом незмінності blockchain і вимогами GDPR. Оскільки blockchain-записи практично неможливо видалити, виникає конфлікт із “правом на забуття” та іншими нормами захисту персональних даних. Це особливо важливо для державних систем, які працюють із великими обсягами персональної інформації.
Іншою проблемою є невизначений юридичний статус smart contracts (програми або цифрові протоколи, які автоматично виконують певні дії, якщо виконуються заздалегідь визначені умови), які є важливою частиною blockchain-технологій. Хоча smart contracts можуть автоматизувати окремі адміністративні або фінансові процеси, у багатьох країнах ЄС досі немає рішення щодо їх юридичної сили.
Суттєвими залишаються також питання кібербезпеки та управління доступом. Попри те, що blockchain часто позиціонується як “безпечна” технологія, на практиці безпека систем залежить не лише від самої DLT-архітектури, а й від захисту цифрових ключів, централізованих компонентів системи та якості управління мережею. Через це в державному секторі переважають permissioned blockchain-моделі, де держава або група визначених учасників контролює доступ до мережі та механізми валідації. Однак це означає, що багато таких систем фактично залишаються централізованими, лише використовуючи окремі елементи blockchain-архітектури.
Таким чином, регуляторний підхід ЄС до blockchain характеризується намаганням знайти баланс між інноваціями та збереженням високих стандартів безпеки, захисту даних та державного контролю. Саме від здатності поєднати ці елементи значною мірою залежатиме, чи може blockchain перейти від пілотних проєктів до більш системного використання у публічному секторі країн ЦСЄ.
Практики та підходи країн ЦСЄ
Країни ЦСЄ демонструють неоднорідний рівень впровадження blockchain у публічному секторі: від системного використання на рівні державної інфраструктури до окремих пілотних проєктів. Загальною рисою регіону є те, що blockchain переважно застосовується не як повністю децентралізована технологія, а як інструмент підвищення безпеки, аудиту та довіри до державних цифрових систем, найчастіше у форматі permissioned-рішень.
Естонія є найбільш системним прикладом використання blockchain у державному секторі серед країн ЦСЄ. Тут технологія інтегрована не як окремий продукт, а як частина архітектури e-governance та кібербезпеки. Ключовим рішенням є KSI Blockchain (Keyless Signature Infrastructure), який використовується для забезпечення цілісності державних даних, включно з медичними записами, судовими реєстрами та адміністративними базами. Особливість естонської моделі полягає в тому, що blockchain використовується не для зберігання даних, а для їхнього захисту через механізми криптографічного хешування та перевірки змін. Це дозволяє виявляти будь-яке несанкціоноване втручання в державні реєстри. Підхід Естонії часто описується як “security-by-design” у державному управлінні, де blockchain є частиною ширшої цифрової екосистеми X-Road.
Особливо цікавим кейсом є використання blockchain-інфраструктури для підтримки програми e-Residency. Згідно з даними Interoperable Europe, національна blockchain-інфраструктура Естонії була інтегрована в систему e-Residency для забезпечення безпечної цифрової ідентифікації та транскордонного доступу до державних послуг. Це дозволяє перевіряти автентичність цифрових ідентичностей та бізнес-документів у розподіленому середовищі, підвищуючи рівень довіри до повністю дистанційних адміністративних процедур.
Литва застосовує blockchain менш централізовано, ніж Естонія, але активно розвиває його у фінансовому та регуляторному середовищі. Найвідомішою ініціативою є LBChain – blockchain-платформа, створена Банком Литви разом із технологічними партнерами для тестування fintech-рішень і цифрових фінансових сервісів. LBChain функціонує як regulatory sandbox, де приватні компанії можуть тестувати blockchain-рішення під наглядом регулятора. Це дозволяє поєднувати інновації з контролем ризиків і поступово інтегрувати нові технології у фінансову систему.
Польща застосовує blockchain переважно у форматі пілотних проєктів та інноваційних ініціатив у межах цифровізації держави. Важливу роль відіграє GovTech Polska, яка підтримує тестування нових технологій у державному секторі, включно з blockchain-рішеннями для адміністративних процесів та цифрової ідентифікації. У країні розробляються окремі blockchain-проєкти у сфері державних реєстрів, документообігу та фінансових сервісів, однак системної інтеграції на рівні всієї державної інфраструктури поки що немає.
Одним із найбільш конкретних прикладів є впровадження ChainDoc у муніципалітеті Торуня. У 2018 році Торунський Центр спільних послуг (TCUW), який обслуговує фінансові, бухгалтерські та податкові процеси для муніципальних установ, запровадив blockchain-рішення для захисту електронного документообігу. Система ChainDoc (Atende) використовується для верифікації та криптографічної перевірки документів. Це дозволяє фіксувати кожен документ у вигляді хешу в blockchain, що робить будь-які подальші зміни або підробки малоймовірними.
Водночас є країни, де технології blockchain у публічному секторі або взагалі не набули системного застосування, або залишаються на рівні розробки пілотних ініціатив без інтеграції в державну інфраструктуру. До цієї групи можна віднести Румунію, Угорщину та Болгарію, де окремі експерименти з blockchain здебільшого реалізуються у співпраці з приватним сектором або в межах міжнародних проєктів.
У Румунії одним із ключових прикладів є проєкт EBSI4RO (Connecting Romania through Blockchain), який передбачає інтеграцію країни в EBSI та пілотне використання blockchain для цифрових освітніх документів. У Болгарії blockchain-ініціативи також реалізуються переважно в межах європейських програм цифрової інфраструктури, зокрема через участь у EBSI. Одним із конкретних кейсів є розгортання національних EBSI-вузлів та тестування застосунків для цифрової ідентифікації та документальної верифікації. Це частина ширшої європейської ініціативи, яка фінансується через Connecting Europe Facility (CEF) і спрямована на розвиток транскордонних blockchain-сервісів у публічному секторі. В Угорщині теж відбулося розгортання EBSI через національних партнерів, зокрема Blockchain Competence Center та GS1 Hungary, які у 2020 році були залучені до створення першого вузла EBSI та тестування кейсів для публічного сектору, включно з перевіркою документів і транскордонними цифровими сервісами. В Угорщині одним із найбільш показових проєктів є ініціатива у сфері цифрового зберігання дипломів та освітніх сертифікатів, яка передбачає використання blockchain для створення безпечної та уніфікованої системи верифікації освітніх документів на рівні ЄС. Згідно з Gábor Dénes University, розроблювана система має забезпечити зберігання, перевірку та транскордонний доступ до дипломів у режимі реального часу, усуваючи необхідність тривалих адміністративних процедур традиційної верифікації.
Таким чином, blockchain-технології у публічному секторі країн ЦСЄ перебувають на ранній стадії розвитку та характеризуються значною неоднорідністю впровадження. Найбільш системну модель демонструє Естонія, де blockchain інтегрований у кіберінфраструктуру держави як інструмент захисту даних і забезпечення цілісності e-governance. Литва та Польща розвивають переважно експериментально-екосистемний підхід, де технологія тестується у фінансових, адміністративних та муніципальних сервісах, але без повної інституційної інтеграції. Угорщина, Румунія та Болгарія залишаються у групі країн із фрагментарним або пілотним використанням blockchain, де його роль обмежується окремими інноваційними проєктами та участю в європейських ініціативах, зокрема EBSI.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».