Терезі Мей сьогодні не позаздриш. Людина, яка ще три роки тому виступала проти Brexit, фактично стала його обличчям.
Сказавши два роки тому, після призначення на посаду прем`єр-міністра, що буде виконувати волю виборців на вихід зі складу ЄС, Мей взяла на себе всю подальшу відповідальність не тільки за долю майбутньої угоди, але й пішла ва-банк щодо власного політичного майбутнього.
Ганна Шелест, кандидат політичних наук, головний редактор UA: Ukraine Analytica для “Європейська правда”
член правління Ради зовнішньої політики “Українська призма”
За цей час британські ЗМІ вже декілька разів оголошували імовірну відставку прем`єр-міністра, але мінімальна перемога на позачергових парламентських виборах і жорстка реакція на події в Солсбері врятовували її кар’єру.
А з іншого боку, не так і багато тих, хто реально готовий був взяти на себе тягар переговорів щодо Brexit у якості очільника уряду.
Вотум (не)довіри
12 грудня Тереза Мей опинилася, мабуть, найближче до можливої відставки. Майже місяць її однопартійці збирали підписи, щоб ініціювати засідання комітету партії, який би проголосував за відставку Мей з посади очільника партії. Це призвело б і до автоматичної відставки з поста прем`єр-міністра.
Потрібно було зібрати лише 15% голосів представників Консервативної партії, приблизно 50 осіб, але на це знадобився майже місяць.
В середу ввечері 317 депутатів парламенту від Консервативної партії зробили свій вибір. Мей мала отримати щонайменше 159 голосів однопартійців, щоб зберегти свою посаду. Натомість за неї проголосувало 200 депутатів-однопартійців, а за її відставку – лише 117.
Відставки не буде, однак багато оглядачів вважають це пірровою перемогою, адже більше третини однопартійців не довіряють власному лідеру.
Наслідком стало те, що лідерка консерваторів вже оголосила, що не збирається вести партію на наступні парламентські вибори у 2022 році. Серед імовірних наступників називають міністра внутрішніх справ Саїда Джавіда.
Останнє опитування Daily Mail (серед 753 членів ради партії) віддало йому перше місце, друге посів міністр закордонних справ Джеремі Хант, а от колишній очільник зовнішньополітичного відомства і ярий опонент Мей, Борис Джонсон, залишився далеко позаду, зайнявши сьоме місце.
Проте відповідно до правил партії протягом року тепер не може бути проведене голосування щодо недовіри очільниці партії. Єдиний варіант – якщо вона сама подасть у відставку. Або якщо опоненти з Лейбористської партії закличуть до голосуванню щодо вотуму недовіри до уряду, і це голосування підтримають противники Мей з лав Консервативної партії.
А може залишимось?
Все більше простих людей, активістів та політиків закликають до другого референдуму – дати людям можливість проголосувати, базуючись не на загальних словах про переваги виходу з ЄС, як це було 2016 року, а на конкретних умовах угоди про вихід.
Але другий референдум несе і ризики, бо може лише загострити ті проблеми, які продемонстрував перший – довіра до слів популістів, шалена пропаганда, втручання третіх держав, порожні обіцянки та неготовність британського суспільства до відповідальності, яку воно бере на себе під час референдуму.
Саме тому розпочався і пошук альтернатив.
Наприклад, почали з’являтися заяви відомих британців, що саме ЄС повинен дати Великій Британії другий шанс і залишити вікно можливостей відкритим для відмови від Brexit. Як-от британський історик Тімоті Гартон Еш, який у своїй колонці в Guardian закликав європейців надати Британії допомогу друзів, підкресливши, що він розуміє втому ЄС від 900 днів нереалістичних вимог британських урядовців. На його думку, в стратегічній перспективі Brexit не меншою мірою нашкодить і самому ЄС.
Важливим кроком в рамках справи стала заява генерального адвоката Суду ЄС Кампос Санчес-Бордона, що Велика Британія в односторонньому порядку може скасувати Brexit, якщо відкличе застосування статті 50 Договору про ЄС, яка дозволяє вихід. Вважалося, що судді не встигнуть винести остаточне рішення до 11 грудня – дати затвердження угоди про вихід, що умовно можна вважати останнім терміном, коли Британія могла б відкликати свій намір вийти з Договору про ЄС. Але перенесення дати парламентського розгляду на кінець січня 2019 року може дати новий подих руху проти Brexit.
За декілька днів до голосування щодо недовіри очільнику партії Тереза Мей перенесла голосування у парламенті щодо угоди з ЄС з 11 грудня цього року на 21 січня 2019-го, розуміючи, що за наявних умов підтримки парламентарів вона не отримає.
Варто зазначити, що починаючи з жовтневого з’їзду Консервативної партії змінилася риторика Мей.
Якщо до цього вона наголошувала, що є лише два варіанти – вихід з угодою, про яку вона домовилась, або вихід без угоди взагалі (жорсткий Brexit), то останні місяці вже звучить: “Моя угода або ніякого Brexit”. Однак, на її думку, це якраз найгірший сценарій, бо не відповідає волі британського народу.
Так само, як і другий референдум, для Терези Мей це не можливість перекласти відповідальність на громадян, а політична криза, яка в 2016 році вартувала її попереднику кар’єри.
Тому в Брюсселі цього тижня одним з її аргументів може бути якраз прохання врятувати її від другого референдуму.
Ірландська невизначеність
Вигравши невелику битву всередині країні, Терезі Мей доведеться вже цього тижня прийняти новий виклик у Брюсселі на саміті лідерів країн-членів – вмовити їх піти на поступки щодо рішення про майбутній кордон між Північною Ірландією та Республікою Ірландія.
Більше того, угода про кордон повинна влаштовувати міноритарних партнерів консерваторів у парламенті з уніоністської партії Північної Ірландії.
Водночас європейські представники, і особливо прем’єр-міністр Ірландії, наполягають, що не мають намірів зараз переглядати пункти тимчасової угоди, але заразом готові припинити її в будь-який момент, як тільки буде знайдене повноцінне рішення проблеми. Про відсутність намірів відкривати переговори щодо перегляду угоди заявила напередодні саміту в Брюсселі і канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Єдине, на що вона погоджується – це додаткові гарантії.
Фактично тимчасова угода є частиною великої юридично зобов’язуючої угоди про вихід (585 сторінок документа), і відкривати переговори ще раз ЄС не збирається. Це може призвести до того, що 21 січня буде достатньо голосів тих, хто голосував за недовіру Мей, щоб заблокувати всю угоду про Brexit.
Через непоступливість і категоричність британців в певний момент ЄС сказав: Brexit – це Brexit.
Лідери європейських країн, які прибували до Брюсселю, майже одноголосно заявляли, що раді вотуму довіри Терезі Мей, але це не змінить їхньої позиції щодо угоди.
Незважаючи на бажання зберегти найкращі відносини з Великою Британією і залучати Лондон до багатьох спільних європейських проектів, відчувається, що три роки переговорів значно зіпсували ставлення європейців до британців.
Сага про Brexit все менше нагадує британські серіали, і все більше – бразильську мильну оперу.