Позиційний документ експертних безпекових дебатів Prism Security Debates “Україна – ЄС: перспективи посилення безпекової співпраці”
Геннадій Максак, Марина Ярошевич
- Історія відносин та поточний стан
1.1. Короткий огляд безпекових ініціатив ЄС
Безпековий вимір співпраці тривалий час існував окремо, поза межами самого Європейського Союзу (ЄС), об’єднавши на піку розвитку десять держав[1] у Західноєвропейський Союз (ЗЄС). Основним завданням організації було надання взаємної військової допомоги у разі зовнішньої агресії. Хоча в практичній площині виконання цього положення покладалось, по суті, на Організацію Північноатлантичного договору (НАТО)[2], до якої належали всі держави-члени ЗЄС.
Перший переламний момент у безпековій політиці Союзу стався у 1999 р., коли ЗЄС було вирішено інкорпорувати до ЄС. На перехідному етапі було створено посаду Високого Представника ЄС з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики, яку в 1999-2009 рр. обіймав колишній Генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана.
Діючи деякою мірою за американським зразком, Європейська Рада вперше схвалила Європейську безпекову стратегію (ЄБС) наприкінці 2003 р. та її оновлений варіант у 2008 р. – концептуальний рамковий документ у галузі Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП). ЄБС покривала також питання, об’єднані згодом у 2009 р. в окрему Спільну безпекову і оборонну політику (СБОП) в рамках СЗБП. У ЄБС було проаналізоване безпекове середовище у та навколо ЄС, визначено ключові виклики безпеці (тероризм, розповсюдження зброї масового ураження, регіональні конфлікти, слабкість (вразливість) окремих держав та організована злочинність) та їх можливі політичні наслідки для ЄС.
З метою допомоги державам-членам ЄС досягти національних цілей у галузі безпеки у 2004 р. була створена Європейська оборонна агенція. Відповідно до Лісабонського договору 2009 р., Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики було одночасно призначено Віце-президентом Європейської Комісії та очільником новоствореної Європейської служби зовнішньої дії (ЄСЗД).
СБОП нараховує близько 20 завершених і 17 діючих цивільних та військових місій включаючи Місію Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) та Конcультативну місію ЄС в Україні (EUAM).
Паралельно до військових та цивільних місій ЄС намагається розбудувати т.зв. «всеосяжний підхід», який серед іншого має охоплювати політичні, дипломатичні, юридичні, торгівельні та економічні інструменти, а також сприяти розвитку держав, яким надається допомога.
Із стрімким наростанням небезпек та загроз, у червні 2016 р. на заміну Європейській прийшла Глобальна безпекова стратегія ЄС. Її основна мета – визначити план дій ЄС по відновленню стабільності та покращенню безпекової ситуації.
[1] Бельгія, Велика Британія, Греція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Люксембург, Португалія, Франція
[2] Стаття V Північноатлантичного договору