Як працює і де буксує українська економічна дипломатія у відносинах з сусідами?

Політична риторика vs економічний раціоналізм: що визначає порядок денний відносин України з сусідами?

Підписатись на новини "Української призми"

За підтримки Міжнародного фонду “Відродження” в рамках програми розвитку аналітичних центрів ми дослідили стан двосторонніх економічних відносин з державами-сусідами України, а також регіональними ініціативами та підготували рекомендації щодо підвищення ефективності інструментів економічної дипломатії:

 

 

 

Попри політичні суперечки з окремими державами економічний вимір відносин зберігає своє значення та набуває нової актуальності.Як Україні у повній мірі скористатися з того, що наявність спільних економічних інтересів дозволяє успішно співіснувати та взаємодіяти з різноспрямованими політичними пріоритетами держав, і скористатися інструментами економічної дипломатії для в якості “цементу” для забезпечення як національної безпеки, так і міжнародної стабільності?

Природно, що МЗС ставить цей напрям за пріоритетний, і створив Департамент економічної дипломатії. У співпраці із цим Департаментом і планується й дане дослідження.

Метою дослідження є оцінка стану двосторонніх економічних відносин з державами-сусідами України: Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Румунією, Республікою Молдова, Болгарією, Туреччиною та Грузією, а також регіональними ініціативами та вироблення рекомендацій щодо посилення економічної взаємодії та підвищення ефективності інструментів економічної дипломатії у відносинах із цими державами.

Методологія дослідження базується на комбінуванні теоретичних та емпіричних, кількісних і якісних методів. Задля виявлення сили та напряму впливу двосторонніх форм інституційної співпраці у економічній сфері на динаміку та якість торгівлі, показники взаємних інвестиційних потоків, буде проведено аналітичне стиснення значних масивів відкритих даних з використанням відповідних статистичних інструментів (абсолютних та відносних величин, динамічних рядів, кореляційно-регресійного аналізу). 

 

 

 

Економічна дипломатія у сусідстві

Інструменти міждержавної економічної взаємодії та їх ефективність 

З усіма дослідженими державами Україна має спеціальні інструменти взаємодії на економічну тематику. Однак їх частота істотно різниться: якщо з Туреччиною, Білоруссю, Польщею та Грузією засідання комісій відбудувалися відносно регулярно, то з рештою сусідів зустрічі є рідкими (Українсько-Румунська Спільна комісія з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва за 13 років офіційного існування збиралася двічі, роками тривають перерви у засіданнях Міжурядової українсько-молдовської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва),  або ж перебувають на тривалій паузі (Болгарія – з 2010 р., Словаччина – з 2013 р.). Змістовне наповнення зустрічей загалом відповідало пріоритетам двостороннього співробітництва, але ключові домовленості досягнуті під час засідань не завжди знаходили втілення. 

 

Двосторонні документи, що формують зміст двосторонніх економічних відносин

Щодо договірної бази, яка покликана формувати основу для розвитку стратегічного партнерства між Україною та сусідніми державами, то найбільше відповідають реаліям порядку денного двосторонніх відносин міжнародні документи, підписані Україною з Грузією та Білоруссю.

 З рештою сусідів у документальному оформленні торговельно-економічного, інвестиційного та секторального співробітництва  можна виділити такі проблемні аспекти: 

– часткова втрата актуальності основоположних договорів про співпрацю та необхідність їх оновлення (наприклад, з Польщею більшість двосторонніх документів з економічної тематики частково втратили свою актуальність та потребують оновлення. З Болгарією оновлення договірної бази останніми роками не відбувалось);

– залишається неукладеним ряд значущих для міжурядових угод (наприклад, щодо судноплавства, податкових питань з Румунією, або угода про розвиток міжнародного транспортного коридору Балтійське море – Чорне море – Каспійське море з Молдовою). Окремо слід згадати Угоду про зону вільної торгівлі з Туреччиною, яка 9 років перебуває на переговорній стадії через чутливі для країн аспекти (АПК для Туреччини, промисловий для України).

Гіпертрофоване зміщення фокусу до окремих секторальних питань та брак уваги до решти напрямів співпраці (так, укладені протягом останніх років українсько-польські договори стосуються в основному військово-технічної співпраці). На цьому тлі слід відзначити позитивний українсько-словацький досвід. Останнім часом при оновленні  українсько-словацької договірно-правової бази сторони піднімали не тільки традиційні енергетичні питання, але й домовилися працювати над підтримкою малого і середнього підприємництва, охороною інтелектуальної власності, розвивати співробітництво в митній сфері.

 

Кореляція між двосторонніми міжурядовими контактами з економічної тематики та двосторонньою торгівлею товарами та послугами, взаємними інвестиціями

Міжурядовими контактами з економічної тематики по різному впливали на двосторонню торгівлю та інвестиції. Найбільш очевидний позитивний вплив спостерігався відносно Білорусі. До початку кризи у двосторонніх відносинах України та Білорусі заходи економічної дипломатії, на кшталт Форуму регіонів, неодноразово доводили свою ефективність у пожвавленні їх торговельно-економічних відносин. Щодо Туреччини двосторонні міжурядові контакти мали середній ступінь зв’язку з показниками українсько-турецької торгівлі та вхідних турецьких інвестицій, але не корелювали з їх якісним виміром: тренди двосторонньої торгівлі складаються не на користь України, зони зосередження турецьких капіталовкладень не відповідають українським пріоритетам.

 З сусідами з числа ЄС (Словаччиною, Румунією, Польщею та Болгарією), тренди двосторонньої торгівлі та взаємних інвестицій формувалися під більше під впливом УА / ГВЗВТ, аніж цілеспрямовано інструментами макроекономічної дипломатії. Попри активності та участь високопосадовців у всесвітніх, регіональних та галузевих економічних форумах наміри щодо нарощування та поглиблення торгівлі й інвестицій із сусідніми державами залишилися в основному на рівні усних домовленостей. У ході обговорень інвестиційної співпраці не вистачало бачення пріоритетних національних проектів та обговорення конкретних інвестиційних пропозицій. Як результат технологічний зріз торгівлі з цими країнами складається не на користь України і потребує коригування з урахуванням національних економічних інтересів.

 

Імплементація Експортної стратегії України 

В Експортній стратегії України тільки половина сусідніх країн згадуються як ринки у фокусі – це Туреччина, Молдова, Білорусь та Грузія. З іншими державами, стратегія вибудовування торговельно-економічного співробітництва або не представлена взагалі (Румунія), або має точковий характер (Словаччина), або їй бракує акцентів  на перспективних напрямах співпраці (Польща та Болгарія). У більшості випадків вітчизняним виробникам не вистачало системного лобіювання на ринках сусідніх держав. Основними каналами обміну інформацією щодо потенційних партнерів/інвесторів слугували ініціативи бізнес-кіл. У випадках з Білоруссю, Туреччиною, Польщею, Болгарією вони відбувалися за підтримки вищих державних кіл та під патронатом дипломатичних установ. Натомість активній та інституційно оформленій взаємодії між бізнес-колами Молдови та України не вистачало підтримки на державному рівні. Брак дипломатичної комунікації на мікроекономічному рівні створює інформаційний вакуум між діловими колами Румунії та України. Рідше проходили обговорення питань економічного характеру під час зустрічей  українських дипломатів з представниками ділових кіл сусідніх держав.

 

Найперспективніші та найуразливіші напрями двосторонньої економічної співпраці

Дослідження показало, що Україна має широкий перелік перспективних напрямів економічної співпраці з сусідніми державами, здатних покращити технологічний зріз українського експорту та підвищити його додану вартість. Вигідним з точки зору задіяння виробничого потенціалу та модернізації української промисловості є військово-технічне співробітництво з Туреччиною. Можливості для українсько-румунської співпраці містяться у митній та антикорупційній сферах, секторі автомобілебудування, креативних індустрій, сфері контрейлерних перевезень, традиційній та альтернативній енергетиці. Зі Словаччиною привабливими є проєкти з розвитку альтернативної енергетики, енергоефективності, розбудови еколого орієнтованої інфраструктури для агропромислового сектора, виробничої кооперації у машинобудуванні, створення мультимодальних логістичних центрів. З Молдовою варто працювати над інтегрованим управлінням кордонами та розвитком транспортної сфери. Щодо Польщі маємо очікування розвивати спільне виробництво озброєння,  нішевий сегмент агропромислової продукції, налагодити поставки електроенергії на заміщення польської вугільної енергетики, а також спільні розвідку та видобуток природного газу. Нереалізовані резерви для кооперації з Болгарією приховані у військово-технічній галузі, машинобудуванні для АПК. Потенціал для розширення двостороннього співробітництва з Грузією охоплює енергетику, транспорт, будівництво, туризм, сільське господарство, харчову промисловість.

Однак можливості для капіталізації виробничого потенціалу України в контексті співпраці із сусідами не фігурували серед тематичних напрямів засідань уряду як Гончарука, так і нинішнього Прем’єр-міністра.  Було анонсовано, але так і не представлено урядові, програми з підтримки промисловості та експортно орієнтованих галузей. У ряді випадків залишаються неврахованими вразливі напрями двосторонньої співпраці. З Туреччиною – це є енергетика (у т.ч. відновлювальна), сфера послуг (туризм) та промисловість (машинобудування, виробництво текстилю, одягу і взуття). З Польщею – маємо обмеження транзитного потенціалу українських автоперевізників,  проблеми інтегрованого управління кордонами та спільного планування просторового розвитку прикордонних територій. З Румунією залишається конкуренція за транзитні вантажопотоки у дунайському коридорі. Зі Словаччиною розгортанню перспективних напрямів співпраці перешкоджає недовіра до українського інституційного та регуляторного середовища. З Молдовою маємо проблеми щодо торгівлі продуктами харчування та окремими промисловими виробами з позицій протекціоністських заходів з обох сторін, а також енергетичні проєкти. “Застигли” у часі ряд транспортних ініціатив з Болгарією, співпраця з нею в рамках Чорноморських проєктів підважується її інтересом на Балканах та залежністю від Росії.

Окремо слід зупинитися на співпраці у багатосторонніх регіональних форматах (Ініціатива Тримор’я, ГУАМ, ОЧЕС). Якщо порівнювати ці три формати, найбільш реалістичними наразі є відносини з ГУАМ, адже діалог між Україною та Ініціативою трьох морів перебуває у зародковому стані, а розстановка політичних сил в ОЧЕС грає не на користь української економічної дипломатії. 

Попри регулярність та послідовність міждержавних контактів з економічних питань, а також той факт що ряд важливих документів з розвитку торгівлі було підписано за головування України, динаміка торгівлі та інвестицій в межах ГУАМ з українського боку не відрізняється позитивними змінами на перспективу. Левова частка економічних питань ГУАМ перебуває у площині макроекономічної дипломатії, що обумовлює прогалини у комунікації з підприємницькими колами, ускладнює вирішення торговельних та логістичних питань на місцях, нівелює потенціал відносин B2G та B2B. Дві флагманські ініціативи (зона вільної торгівлі та транспортний коридор), що мають належне документальне оформлення донині не отримали адекватних механізмів практичного втілення. До перспективних напрямів співпраці належать високотехнологічне та екологічне аграрне виробництво, цифровізація торгівлі та енергетика.

Для отримання відчутних вигод від реалізації проєктів у сфері енергетики, транспорту та цифровізації в рамках Тримор’я, Україні бракує ініціативи та візії щодо посилення своєї присутності в Ініціативі. 

Через Російський чинник участь українських представників в офіційних заходах ОЧЕС є здебільшого формальною. З цих же причин під загрозою зриву знаходяться ключові транспортні проєкти ОЧЕС, а також блокується актуальна для України співпраця щодо розвитку блакитної та циркулярної економіки, сталого розвитку АПК, альтернативної енергетики, інституційної та галузевої цифровізації. 

Рекомендації
  1. Уряду та ВРУ: 
  • важливо розробити та дотримуватися спільної стратегії зовнішньоекономічної комунікації із країнами-сусідами та в рамках багатосторонніх регіональних форматів. Для предметного обговорення перспективних напрямів інвестування варто визначатися із переліком пріоритетних національних проектів, охоплених державною підтримкою. Окремим акцентом у переговорах має бути узгодження механізму екстреної взаємодії з сусідніми державами з метою координації дій на випадок введення двосторонніх торговельних обмежень у зв’язку з епідеміями та іншими надзвичайними ситуаціями; 
  • розставити пріоритети і сформувати позиції щодо нарощування торговельно-економічних та інвестиційних відносин з країнами-сусідами. Активна та системна робота має бути проведена не тільки з національними владними інституціями, але й в цілому з ЄС задля оновлення Угоди про асоціацію як чинника нарощування торгівлі з західними сусідами; а також на рівні регіональних та субрегіональних форматів співпраці (зокрема, розробка концепції посилення залученості українського бізнесу до проєктів ОЧЕС, у т.ч. через розширення кредитування ЧБТР; підписання Протоколу про встановлення країни походження товарів між державами-учасницями ГУАМ; проведення аналітичної ревізії проєктів Ініціативи трьох морів зі створенням портфоліо проєктів із зазначенням потенційних виконавців проєктних робіт з числа українських підприємств; використання інвестиційних можливостей стратегії “Тріо 2030” у рамках Східного партнерства);

2. Міністерству закордонних справ та Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства важливо відновити засідання міжурядових торговельно-економічних комісій з країнами-сусідами з урахуванням очікувань українського бізнесу та потенційних зон зростання торгівлі та інвестицій.

3. Для підвищення ефективності дій центральних органів виконавчої влади та інших установ і організацій у сфері підтримки експорту важливо перезапустити Раду з міжнародної торгівлі. Реалізацію завдань Ради за відповідними напрямами замість розгалуження за робочими групами варто організувати шляхом винесення відповідних питань на порядок денний її засідань із залученням профільних експертів. Для врівноваження позицій відповідальних міністерств координатором Ради доцільно призначити Секретаріат КМУ.

 

Серія онлайн дискусій: Тиждень економічної дипломатії

Економічна дипломатія: чи відповідають інструменти реаліям сусідства? Білоруський кейс 

 

Як працює і де буксує економічна дипломатія у відносинах з сусідами: Грузія, Молдова та ГУАМ 

 

Ukraine’s Economic Diplomacy on the Western Flank: Poland, Slovakia, Romania, and Three Seas Initiative 

 

The Black Sea: Sea of Economic Opportunities for Ukraine?


 

 

Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».  Думки та позиції викладені в матеріалі не обов’язково відображають погляди МФВ та Посольства Швеції.