Українська призма: Зовнішня політика 2015Українська призма: Зовнішня політика 2016
Загальна оцінка в 2017 році за реалізацію зовнішньої політики підвищилась. Серед позитивів, які прослідковуються, можна однозначно відзначити активізацію роботи інституцій, які формують та реалізовують зовнішню політику за пріоритетними напрямами. Втім, залишається традиційно низьким рівень стратегічного бачення розвитку зовнішньополітичних напрямів. Тому не дивно, що саме питання стратегічного бачення є одним із головних серед наших рекомендацій.
Завантажити дослідження
Проведення дослідження третій рік поспіль вже надає достатню порівняльну базу для дипломатів, експертів з питань зовнішньої політики з метою формування комплексного розуміння зовнішньої політики, її політичної, інституційної та стратегічної складових. Тішимося, що видання «Українська призма: зовнішня політика 2017» наблизило нас ще на один крок до створення практичного та об’єктивного інструменту оцінювання зовнішньої політики України.
Традиційно у цьому виданні експерти Ради зовнішньої політики «Українська призма» у партнерстві з Регіональним представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні проаналізували деталі формування та реалізації зовнішньої політики в Україні, а також оцінили її успішність відповідно до розробленої шкали.
Щороку ми вдосконалюємо нашу методологію оцінювання, враховуємо результати обговорень, проведених як в Україні, так і за кордоном. Працюючи над оцінкою зовнішньої політики в 2017 році, ми вирішили додати ще декілька важливих географічних та функціональних напрямів. У такий спосіб загальна кількість зовнішньополітичних векторів досягла 50.
Оцінки за регіональну та двосторонню співпрацю України
Політична залученість
У 2017 р. політичний інтерес у сфері зовнішньої політики порівняно з попередніми роками продемонстрував зосередженість політичних гравців на тих пріоритетних напрямах, які були визначені в 2015-2016 рр.
Зовнішньополітичну позицію Президента України було узагальнено у:
- виступі на традиційній Щорічній зустрічі з іноземними послами, акредитованими в Україні (січень),
- а також у Посланні Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році» (вересень).
Зазначені публічні виступи очільника держави дають можливість визначити пріоритетні сфери зовнішньополітичного інтересу. Зокрема, наголошувалось на захисті територіальної цілісності України, європейській інтеграції та приналежності до євроатлантичного цивілізаційного простору.
Створення міжнародної коаліції на підтримку України в боротьбі проти російської агресії також неодноразово згадувалось як пріоритет зовнішньої політики. Європейська підтримка у сфері безпеки була відчутна з боку Австрії, Німеччини, Литви, Польщі, Франції. На порядку денному спільним знаменником виступало збереження санкцій проти Росії, на чому українські політики наголошували на всіх міжнародних майданчиках.
Європейська інтеграція в аналізованому році мала конкретні обриси, які потребували політичної підтримки. Мова йде про введення в дію в повному обсязі Угоди про асоціацію та запровадження безвізового режиму для громадян України з метою поїздок до держав-членів Європейського Союзу. Виконання Угоди про асоціацію в перспективі потребує інших форм стратегічного довгострокового співробітництва.
Відповідно до бачення Президента України, майбутнє членство України в НАТО має пройти етап народного схвалення шляхом референдуму. На сьогодні у зовнішній політиці України євроатлантичний напрямок є серед пріоритетних, як і відповідність стандартам НАТО.
Більшість політичних акторів у 2017 р., як і в попередніх роках, визначало США як ключового партнера та союзника України в політичній, безпековій, економічній та енергетичній сферах.
Традиційно посилений діалог з Японією та Канадою, стратегічні відносини з Туреччиною та Азербайджаном відмічалися, зокрема, і в президентських заявах. Також головою держави було задекларовано інтерес до покращення двосторонніх взаємин із країнами Близького Сходу та Латинської Америки.
Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року є політичним документом, що містить урядові заходи, спрямовані на реалізацію пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. План постулює необхідність наближення національного законодавства до норм ЄС і функціонування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, приведення ЗСУ до стандартів держав-членів НАТО, посилення міжнародної торгівлі та інвестиційної привабливості.
На парламентському рівні вдалося прийняти декілька узгоджених політичних документів, які стосувалися міжнародної проблематики та двосторонніх взаємин. Зокрема, в 2017 р. було прийнято наступні постанови Верховної Ради України, які продемонстрували консолідовану позицію різних фракцій:
- «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та міжнародних організацій щодо засудження ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України»,
- «Про Звернення Верховної Ради України щодо Остаточного звіту Місії Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ зі спостереження за виборами до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 2016 року»
- «Про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо безпекових гарантій».
Крім того, увага приділялась питанням співробітництва з ЄС і НАТО, проблемі прав людини та територіальній цілісності.
Загалом за результатами проведеного аналізу найбільшу політичну увагу протягом 2017 р. отримували наступні напрями: відносини з США, Канадою, країнами-членами ЄС та організацією загалом, Туреччиною, тематика захисту прав людини, а також діяльність України в Раді Європи та ООН.
Загальна оцінка за розділом «4-»
Інституційна співпраця
Інституційна співпраця в 2017 році дещо покращилася за переважною більшістю пріоритетних напрямів зовнішньополітичної діяльності.
У жовтні Кабінетом Міністрів України було оголошено про створення нового Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Нове положення схвалено у рамках реалізації реформи державного управління та затверджено постановою Уряду. Офіс відповідальний за координацію діяльності органів виконавчої влади на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також спрямування політичного та політико-військового діалогу і практичного співробітництва з НАТО та державами-членами. Політичний рівень координації інтеграційних процесів здійснювався Офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також Міністерством закордонних справ України.
Європейська інтеграція залишалася одним із ключових пріоритетів України, проте високу оцінку отримала тільки співпраця з ЄС
Напрям економічної дипломатії був посилений низкою координаційних інституцій. Уже в січні 2017 р. П. Порошенко оголосив про започаткування роботи Національної інвестиційної ради при Президенті України. В серпні було затверджено його Положення, а в жовтні – персональний склад Ради, головою якої став Президент.
До її складу увійшли:
- Прем’єр-міністр України,
- Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі,
- Міністр фінансів,
- Міністр енергетики та вугільної промисловості,
- Міністр інфраструктури,
- Міністр юстиції,
- Голова Верховної Ради, г
- лава та заступник глави АПУ тощо.
Більшість двосторонніх напрямків зовнішньої політики залишались у сфері відповідальності МЗС та дипломатичних установ за кордоном, але динаміка візитів українських посадовців свідчить про активне залучення, зокрема, Міністерства оборони, Міністерства юстиції, Мінінфраструктури, Генеральної прокуратури тощо.
Задля реалізації Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі було створено Раду з міжнародної торгівлі в якості тимчасового консультативно-дорадчого органу КМУ. Рада має сприяти координації дій ЦОВВ у сфері підтримки зростання експорту та спрощення процедур міжнародної торгівлі. Очолив Раду Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економічного розвитку і торгівлі України, а до її складу увійшли заступники профільних міністрів, голови комітетів Верховної Ради та ін. Водночас у 2017 р. не вдалося запустити роботу Експортно-кредитного агентства, незважаючи на наявність таких планів.
Достатньо активно при Мінекономрозвитку діяли Рада з просування експорту та Офіс з просування експорту, а також Рада експортерів та інвесторів при МЗС. Координації зусиль на національному рівні сприяли засідання української частини двосторонніх міжурядових комісій з торгово-економічного співробітництва та робочі групи з організації проведення двосторонніх економічних форумів.
У червні Кабінетом Міністрів України утворено Міжвідомчу комісію з питань популяризації України у світі, до якої увійшли представники урядових та неурядових структур. З моменту створення комісія встигла провести низку тематичних засідань, присвячених питанню створення бренду України.
Були переобрані громадські ради при міністерствах та відомствах, що дозволило посилити співпрацю профільних міністерств із громадськими організаціями та посилити рівень експертних консультацій. Наприкінці року з метою посилення інструменту публічної та експертної дипломатії МЗС України розробило процедуру відрядження українських незалежних експертів за кордон для участі у тематичних публічних заходах. За підтримки Громадської ради при МЗС України було складено перелік відомих експертних майданчиків, де доцільно забезпечити участь українських представників.
Однак необхідно відмітити і певне розбалансування координаційної діяльності між урядовими структурами та парламентом, що інколи призводило як до внутрішніх дискусій (законопроект №7206 «Купуй українське – плати українцям»), так і до непорозумінь із сусідніми державами (ст. 7 Закону України «Про освіту»).
Вкрай низькою залишалася співпраця між виконавчою та законодавчою гілками влади у питанні імплементації Угоди про асоціацію, результатом чого стало значне відставання від графіку законодавчого забезпечення процесу і виконання угоди.
Відсутність скоординованого підходу, на жаль, була характерною рисою і при розгляді важливого законопроекту «Про дипломатичну службу», який мав перезапустити роботу української дипломатії відповідно до реалій та потреб часу. Робоча група під головуванням заступника голови Комітету у закордонних справах ВРУ Б. Тарасюка з листопада 2016 р. по червень 2017 р. значно доопрацювала первинний проект, підготовлений МЗС. Утім, подальше спрямування цього законопроекту до Президента України загальмувало процес майже на півроку, і закон у першому читанні був прийнятий лише в грудні 2017 р. Особливістю президентської редакції Закону України «Про дипломатичну службу» стало виключення норми про консультації з членами профільного парламентського комітету щодо кандидатур очільників ЗДУ України.
На думку авторів представленого дослідження, серед найбільш скоординованих на національному рівні напрямів реалізації зовнішньої політики можна виокремити відносини з США, ЄС, НАТО, Радою Європи, а також сферу захисту прав людини.
Загальна оцінка за розділом «4-»
Стратегічне бачення
Досі відсутнім є узагальнене концептуальне бачення. Орієнтири зовнішньої політики та міжнародної безпеки України визначені у різних стратегічних документах. До стратегічних документів слід віднести Коаліційну угоду, Стратегію національної безпеки України, Воєнну доктрину України, Стратегію сталого розвитку «Україна — 2020», Угоду про асоціацію з ЄС, Меморандум з МВФ, Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, Національну стратегію у сфері прав людини, Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року, Концепцію популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі.
У 2017 р. було ухвалено низку документів та програм, які можна віднести до рамково-стратегічних або операційних, що були розроблені на виконання існуючих стратегічних приписів.
Одні з найвищих оцінок – за співпрацю України з міжнародними організаціями
У лютому було затверджено Доктрину інформаційної безпеки України, а в липні – Енергетичну стратегію України до 2035 року. Обидва документи частково формують та уточнюють засади формування і реалізації зовнішньої політики та безпеки.
Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затверджений 3 квітня 2017 р., містить низку цілей і заходів у сфері економічної та енергетичної дипломатії, європейської та євроатлантичної інтеграції.
У грудні Урядом було затверджено Експортну стратегію України – Дорожню карту стратегічного розвитку торгівлі 2017 – 2021 рр. План дій з виконання Дорожньої карти визначає 56 завдань та передбачає задіяння близько 40 державних і недержавних інституцій, окремі з яких ще треба буде створити.
Важливим стратегічним документом є Угода про асоціацію між Україною та ЄС, що включає запровадження ПВЗВТ, а також план заходів з імплементації УА. В жовтні Урядом був затверджений план заходів щодо виконання Угоди, який передбачає 2016 завдань і близько 5 тисяч заходів, а також узгоджується з планом пріоритетних дій уряду, стратегічними документами з питань секторальних реформ, включає узгоджені з ЄС дорожні карти.
У контексті євроатлантичної інтеграції необхідно згадати затвердження Концепції вдосконалення інформування громадськості про співробітництво України з НАТО на 2017-2020 роки (лютий).
На рівні операційних документів у червні Кабінетом Міністрів України затверджено План заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі (прийнята в кінці 2016 р.).
На стадії підготовки перебуває Стратегія публічної дипломатії, що готується Управлінням публічної дипломатії МЗС України.
На регіональному та двосторонньому рівні є поодинокі ініціативи, які можуть сприяти формуванню стратегічного чи привілейованого партнерства. Наприклад, певним стратегічним дороговказом відносин України та країн Балтії може вважатись Спільна заява Прем’єр-міністрів України, Естонської Республіки, Латвійської Республіки та Литовської Республіки, ухвалена в квітні 2017 р.
Низка середньострокових міжурядових планів дій на 2017 – 2019 та 2017 – 2020 рр. (Туреччина, Білорусь) вказують на формування декількарічного горизонту планування. Стратегічний характер також прослідковується у тематичній спрямованості Плану дій Україна – КНР щодо реалізації ініціативи спільної побудови «Економічного поясу Великого шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху ХХІ ст.».
Водночас за більшістю досліджуваних напрямів зовнішньополітичної діяльності відсутні будь-які згадки на рівні існуючих стратегічних документів України, а також середньострокові двосторонні документи, які могли б комплексно представити українські цілі та інтереси в міжнародних відносинах за окремо взятим вектором.
Загальна оцінка за розділом «3+»
Діяльність
Традиційно цей індикатор реалізації зовнішньої політики отримує найвищі бали з-поміж інших. Утім, у 2017 р. буде справедливим відзначити активізацію майже всіх українських суб’єктів, що опікувалися зовнішньою політикою.
В умовах російської агресії проти України особливого значення набула більш ефективна комунікація з ключовими країнами-партнерами України – країнами Північної Америки та ЄС, а також робота в рамках ООН, ОБСЄ, РЄ та співробітництво з НАТО. Серед основних завдань можна виділити наступні: підтримка територіальної цілісності України, засудження збройної агресії проти України, невизнання незаконної анексії Криму, утримання і посилення політики санкцій проти Росії, тиск на її керівництво щодо виконання Мінських домовленостей, захист прав громадян України на окупованих територіях, запровадження операції з підтримки миру під егідою ООН на Донбасі. У цьому контексті варто вказати на високу зовнішньополітичну активність Президента України, який у ході офіційних та робочих візитів до іноземних держав і міжнародних організацій, а також під час прийому іноземних колег в Україні намагався постійно тримати ці питання на порядку денному. Вдалі контакти на найвищому рівні (США, ЄС, Велика Британія, Канада, Туреччина, країни Балтії) доповнювались посиленими контактами голів урядів, зустрічами на міжурядовому рівні, у тому числі по лінії зовнішньополітичних відомств.
У контексті міжнародної безпеки та територіальної цілісності Мінські домовленості залишались основним механізмом вирішення російсько-українського конфлікту. Крім того, українська активність у рамках міжнародних інституцій була спрямована на акцентування уваги міжнародної спільноти до вказаного питання (зокрема, ООН, Міжнародний суд ООН, ОБСЄ, Рада Європи).
У рамках головування України в РБ ООН у лютому 2017 р. вдалося привернути увагу до теми конфліктів у Європі. У багатьох засіданнях РБ ООН у Нью-Йорку брали участь українські високопосадовці. Зокрема, Президент України взяв участь у відкритті 72-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН та у засіданні високого рівня РБ ООН щодо реформування операцій ООН з підтримання миру (вересень). Важливим із точки зору координації зусиль у вирішенні кримського питання стала міжнародна платформа «Друзі деокупації Криму», ініційована Президентом України у 2017 р. під час сесії ГА ООН.
2017 р. у порівнянні з попереднім можна вважати більш потужним та продуктивним у відносинах України з ЄС, адже обопільна увага Києва та Брюсселя один до одного була на високому рівні. Президент України відвідав столицю ЄС двічі (у червні з двостороннім візитом та у листопаді для участі у П’ятому саміті Східного партнерства). Також двічі побував у Брюсселі Прем’єр-міністр України (лютий та грудень). Крім того, значну увагу отримав Саміт Україна – ЄС, що відбувся 12-13 липня 2017 р. у Києві.
Співробітництво України з НАТО відбувалось активними темпами на всіх рівнях. Вкрай важливим стало призначення в липні 2017 р. Глави місії України при НАТО В. Пристайко, що підтвердило серйозність українських намірів щодо стратегії подальшого зближення. Регулярно відбувалися засідання Спільної робочої групи Україна – НАТО з оборонно-технічного співробітництва. Важливим політичним кроком стало проведення Комісії Україна – НАТО в Києві за участі Генерального секретаря НАТО та Президента України (липень). Не менш активним було співробітництво на парламентському рівні.
Діяльність в рамках багатосторонніх ініціатив вже традиційно провисає.
Економічна дипломатія теж набрала обертів. У контексті співпраці з ЄС у рамках імплементації Угоди про асоціацію було проведено низку зустрічей двосторонніх органів: Діалог високого рівня Україна – ЄС щодо горизонтальних питань та окремих секторів промисловості (березень), перше засідання Підкомітету Україна – ЄС з питань торгівлі та сталого розвитку (травень), Четверте засідання Ради асоціації між Україною та ЄС (грудень).
Протягом року тривали переговори щодо укладення угод про вільну торгівлю з Туреччиною та Ізраїлем, було проведено низку двосторонніх (Албанія, Угорщина, Білорусь, Литва, Південна Корея) та міжнародних економічних форумів (Канада, Грузія) за участю керівництва України. Активно йшла робота спільних міжурядових комісій (зокрема, Молдова, Білорусь, В’єтнам, Саудівська Аравія). З окремими партнерами діяльність таких структур поновлена після значної перерви (Польща, Китай), з деякими – домовлено про заснування спільних комісій (Албанія, Катар, Колумбія).
У червні КМУ ухвалило рішення про утворення державної установи «Український інститут». Представництва Українського інституту планувалося відкрити в 2017 р. у чотирьох європейських столицях (у Варшаві, Берліні, Парижі, Римі), однак через складний процес міжінституційного погодження реалізація даного завдання дещо загальмувалася. За ініціативою Управління публічної дипломатії у 2017 р. були здійснені близько 200 різноманітних проектів у сфері публічної та культурної дипломатії.
Окремо доцільно виділити посилення парламентської дипломатії. У травні ВРУ схвалила Рекомендації парламентських слухань «Актуальні питання зовнішньої політики України» (проведені в грудні 2016 року). У жовтні були проведені спільні комітетські слухання комітетів ВРУ за тематикою виконання РНП під егідою Комісії Україна – НАТО та Стратегічного оборонного бюлетеня України. Публічні заходи Комітету у закордонних справах були присвячені питанням вироблення стратегії зовнішньої політики України, енергетичній безпеці, економічної дипломатії та зовнішньополітичного виміру стратегії реінтеграції Донбасу.
Під егідою профільного комітету у закордонних справах діє 90 депутатських груп з міжпарламентських зв’язків з парламентами зарубіжних країн. У 2017 р. парламентарями було ініційовано утворення депутатських груп дружби з Ефіопією, Ісландією, Колумбією, Ліхтенштейном, Македонією, Малайзією, Мальтою, Нігерією, ПАР, Тунісом.
Окремі законодавчі ініціативи призвели до погіршення двосторонніх відносин із низкою сусідніх країн (наприклад, Угорщина, Румунія).
Загалом наше дослідження вказує, що найбільш насиченими офіційними та неофіційними заходами, а також контактами були наступні напрями: Велика Британія, Канада, США, економічна співпраця з Європейським Союзом, Східне партнерство, євроатлантична інтеграція, Литва, Польща, країни Балтії, ООН, Рада Європи, захист прав людини, публічна дипломатія.
Загальна оцінка за розділом «4+»
Результати
2017 р. став роком подальшого розвитку міжнародної підтримки України в протидії російській агресії – санкційні пакети, що включають як персональні, так секторальні обмежувальні заходи щодо Росії та її бізнесової і політичної еліти, були розширені, підсилені та пролонговані на рівні ЄС, США, Канади та інших партнерів України. До річниці анексії Криму Європарламент ухвалив резолюцію «Політичні в’язні у тюрмах Росії та ситуація у Криму».
Результативним для України стало притягнення Росії до відповідальності в міжнародних судових інстанціях. 19 квітня Міжнародний суд ООН оприлюднив перше проміжне рішення у справі «Україна проти Росії». У липні ухвалені на сесії Парламентської Асамблеї ОБСЄ у Мінську документи, зокрема резолюція «Щодо відновлення суверенітету та територіальної цілісності України», вкотре засудили факт російської збройної агресії проти України, тимчасову окупацію Росією АР Крим та м. Севастополь, а також закликали РФ припинити військові дії в Україні.
19 грудня 2017 р. Генеральна асамблея ООН позитивно проголосувала за оновлений проект резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)». Крім того, за ініціативи України вперше в історії Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію про захист критичної інфраструктури від терористичних загроз, співавторами якої стала 41 держава.
У травні ухвалено рішення Комітету Міністрів РЄ щодо ситуації в АРК та місті Севастополь (Україна), що визнає відповідальність Росії згідно з міжнародним гуманітарним правом та міжнародним правом у галузі прав людини та містить заклик до влади РФ виконувати свої зобов’язання і припинити репресії. Постійній делегації ВРУ у ПАРЄ вдалося домогтися продовження до кінця 2017 р. введених Асамблеєю санкцій щодо призупинення прав делегації РФ у ПАРЄ.
У ході Парламентської асамблеї ОБСЄ схвалено внесену парламентською делегацією України резолюцію «Відновлення суверенітету та територіальної цілісності України», що містить положення щодо захисту прав людини на окупованих територіях.
2017 р. став доленосним в історії відносин України з ЄС, адже вдалося досягнути як остаточної ратифікації, так і набуття чинності УА, а також запровадження безвізового режиму для громадян України. Проте успіхи було певною мірою затьмарено фінальним текстом декларації саміту Східного партнерства, а також відмовою ЄС надати Україні третій транш кредиту у розмірі 600 млн євро через невиконання нею чотирьох наперед погоджених вимог.
У контексті відносин зі Сполученими Штатами важливим досягненням 2017 р. стало прийняття Закону США «Протидія супротивникам Америки через санкції», а також продовження активної санкційної політики. В безпековій та оборонній сфері за адміністрації Трампа співробітництво з Україною набуло нових форм. Було призначено спеціального представника Державного департаменту США К. Волкера, який відповідає за координацію взаємодії з Україною з метою пришвидшення прогресу в рамках Мінської угоди. Крім того, в межах бюджету США на 2018 р. передбачено 350 млн дол. для надання безпекової допомоги Україні та санкціоновано надання Україні летальних озброєнь оборонного характеру.
Послідовно розвивається співпраця у сфері оборони та безпеки із західними партнерами (США, Велика Британія, Канада, Литва, Польща). Було подовжено британську програму тренувань для армії «Орбітал» до березня 2018 р. За рішеннями Канади до 2019 р. продовжено військову тренувальну місію UNIFIER, а Україна увійшла до переліку країн (Automatic Firearms Country Control List), яким дозволяється продаж або постачання вогнепальної зброї.
Незважаючи на специфічний характер відносин Туреччини і Росії, українсько-турецькі відносини мали позитивну динаміку. Зокрема, у жовтні за посередництва Туреччини Росія звільнила засуджених в анексованому Криму заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Чийгоза та Умерова. Під час візиту Прем’єра-міністр В. Гройсмана турецька сторона надіслала ноту про заборону турецьким суднам відвідувати окупований Крим. Щоправда, порушення не припинились.
Знаковим є проведення у квітні Українсько-Балтійського Форуму Глав Урядів. Спільна підсумкова заява Прем’єр-міністрів України, Естонії, Латвії і Литви від 6 квітня 2017 р. декларує підтримку територіальної цілісності України, засудження агресії Росії проти України, спонукання допомоги Україні, в т.ч. з боку ЄС і НАТО, підтримку євроатлантичного курсу України, ратифікації УА та набуття дії безвізового режиму.
Результатом активної економічної дипломатії став початок дії з 1 серпня зони вільної торгівлі між Україною та Канадою. Також певним успіхом стало рішення Ради ЄС від 28 червня 2017 р. про розширення квот строком на три роки на безмитне ввезення до країн ЄС продукції багатьох важливих секторів вітчизняної економіки.
У травні Україну було офіційно запрошено приєднатися до Конвенції Пан-Євро-Мед. До кінця 2017 р. тривали внутрішньодержавні процедури приєднання, проте, вже з травня Україна брала участь у діяльності робочих органів Конвенції в якості спостерігача.
Обсяг експорту товарів з України у січні – листопаді 2017 р. склав $39,5 млрд і збільшився у порівнянні з минулорічним періодом на $6,8 млрд. Географічно збільшення експорту товарів відбулося до Австралії та Океанії на 304,4%, Америки – на 59,8%, Європи – на 30,4%, СНД – на 15,6%, Азії – на 12,9%, Африки – на 7,5%. При цьому за 11 місяців 2017 р. у зовнішньоторговельному обороті товарів України питома вага головних партнерів була наступною: країни ЄС (41,3%), Китай (8,4%), Туреччина (4,0%) та США (3,6%).
Найбільш результативними в 2017 р. стали такі напрями: США, Велика Британія, Канада, Японія, Литва, політичний діалог з ЄС, євроатлантична інтеграція, Саудівська Аравія та ОАЕ, ООН, Рада Європи та захисту прав людини, отримання безвізу.
Загальна оцінка за розділом «4-»
Співпраця з країнами «Великої сімки»
В+ ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
У 2017 р. стосунки з ВБ залишалися напрочуд активними: цілий ряд візитів, збереження підтримки за всіма ключовими напрямами співпраці, в тому числі України в конфлікті з Росією, безпековій та оборонній співпраці та залучення до процесів внутрішнього реформування. Рух у напрямі визначення стосунків після Брекзіту спостерігався, проте був недостатнім, перейшовши як завдання на 2018 р.
C+ Італія
У 2017 р. уряд Італії продовжила підтримувати євроінтеграційні прагнення України і сприяла досягненню миру на Сході країни, збереженню її територіальної цілісності , посилюючи обмін досвідом щодо протистоянню гібридним агресіям РФ, не визнає анексії Криму. На двосторонньому рівні посилено міжпарламентську та економічну співпрацю. Важливий вимір має безпекова, військово-медична та культурна співпраця.
В+ Канада
У 2017 р. відносини між Україною і Канадою набули подальшого розвитку та відзначались активізацією в економічній і безпеково-оборонній сферах. Важливою для України залишалась незмінна підтримка Канади у протидії російській агресії та її допомога в зміцненні української обороноздатності. Візити високого рівня надали відповідного імпульсу двостороннім відносинам, які можна було охарактеризували як особливе партнерство.
В- Німеччина
У 2017 р. інтенсивність діалогу між Україною та ФРН, у тому числі в рамках Нормандського формату переговорів щодо врегулювання ситуації на сході України, дуже втратила в динаміці. Не в останню чергу причинами цього стали парламентські вибори у ФРН у вересні та складні процеси всередині ЄС. Істотно знизився й рівень результативності у контексті двосторонніх омовленостей та спільних заходів. Рівень фінансової та гуманітарної підтримки України Німеччиною залишився значним. Вперше у повоєнній історії обох країн у Бундестазі відбулися слухання щодо історичної відповідальності Німеччини перед Україною.
A- США
2017 р. розпочався своєрідним режимом очікування, якою буде позиція новообраного президента США Д. Трампа по відношенню до України загалом і в контексті українсько-російського конфлікту зокрема. Щоб не допустити посунення важливості «українського питання» на другий план для нової адміністрації США, українська сторона акумулювала інституційну співпрацю та активність в американському напрямі. Як результат, 2017 рік був позначений значною інтенсивністю діалогу між державами. Зусилля української дипломатії були спрямовані, в першу чергу, на продовження санкцій проти Російської Федерації, збереження гарантій безпеки та отримання оборонної зброї. Центральною темою під час зустрічей на найвищому рівні залишалася підтримка суверенітету та територіальної цілісності України.
C+ Франція
2017 р. продемонстрував, що незважаючи на зниження довіри до українських політичних еліт, міжнародна підтримка України зберігається. Попри небезпідставні побоювання, територіальна цілісність української держави не стала об’єктом компромісів ключових світових гравців, «велика угода» поміж західними партнерами та путінською Росією «за рахунок» України не склалася. На відміну від попереднього року, загроза зняття або послаблення санкцій проти Росії значним чином була нівельована. Навпаки, протягом 2017 р. санкційний пакет було розширено та підсилено, а в міжнародному пакеті допомоги Україні з’явилися нові військово-стратегічні компоненти. Надзвичайно важливою залишається роль міжнародних організацій у консолідації міжнародної підтримки України.
В Японія
Політичний інтерес України щодо Японії значно зріс у 2017 р., однак це не вплинуло на покращення інституційної співпраці чи вдосконалення стратегічного бачення. Україна надалі визначає Японію пріоритетним партнером, однак у якості донора з можливістю збільшення своєї інвестиційної привабливості в енергоефективних проектах, використанні відновлюваних джерел енергії, розвитку медичної сфери, тощо.
Європейська інтеграція
В+ Європейський Союз
Політичний діалог A-
2017 р. у стосунках України з ЄС відкрилось нове дихання завдяки набуттю чинності Угоди про асоціацію та запровадження безвізового режиму. Під кінець року, проте, стосунки були частково підірвані через відмову ЄС надавати третій, останній транш кредиту розміром 600 млн євро у зв’язку з невиконанням Україною взятих на себе зобов’язань. Попри назагал позитивну оцінку, помітним стає деяка втома та розчарування стагнацією реформ в Україні і, як наслідок, небажання держав-членів ЄС платити високу ціну за розрив стосунків з Російською Федерацією через запроваджені раніше санкції.
Економічна співпраця A-
У 2017 р. не відбулось кардинальних змін у сфері економічного співробітництва з ЄС. Ані Саміт Україна – ЄС, ані Саміт Східного Партнерства не принесли проривних результатів. У той же час нарешті втупила в силу Угода про Асоціацію з ЄС. Продовжується поступальний процес зближення з регуляторним середовищем ЄС, який викликає критику через недостатню швидкість та рівень здійснених трансформацій. Посилюється переорієнтація української торгівлі на європейський вектор при відсутності змін у сфері залучення інвестицій.
Безвізовий діалог B+
Головною політичною подією для українців, а водночас і основним досягненням зовнішньої політики у 2017 р. можна вважати початок дії безвізового режиму з країнами Шенгенського простору. Однак попри його успішний старт, уже наприкінці року баланс відповідальності між громадянами України та державним керівництвом за дотримання правил безвізу та механізму його тимчасового призупинення було порушено представниками влади. Якщо громадяни України дотримувались умов безвізу, то спроби влади послабити незалежність антикорупційних інституцій разом із невиконанням антикорупційних зобов’язань викликали хвилю застережень та занепокоєння ЄС та його окремих держав-членів щодо регресу реформ, розпочатих у рамках візової лібералізації. Вказана ситуація знову поставила на порядок денний питання поствізового моніторингу дотримання Україною Плану дій з візової лібералізації.
B- Східне партнерство
Східне партнерство у 2017 р. привернуло більшу увагу, ніж у попередньому році, що було пов’язано, насамперед, із проведенням V Саміту у Брюсселі. Саміту передувала широка дискусія щодо «20 очікуваних досягнень до 2020 року», які увійшли до підсумкової декларації і стали своєрідною середньостроковою дорожньою картою. Амбіції України щодо посилення СхП залишились нереалізованими. Попри заклик Європарламенту до створення поглибленого формату «Східне партнерство Плюс» та ініціювання т. зв. «Плану Маршала» для України, в СхП не відбулось суттєвих змін, що посилює скептицизм щодо його життєздатності та спроможності протистояти існуючим викликам.
C- Європейське енергетичне співтовариство
У 2017 р. за напрямом економічної дипломатії було досягнуто певних позитивних зрушень порівняно з попереднім роком. Продовжилась робота з інституційної розбудови, а також посилено стратегічне бачення – прийнято Національну експортну стратегію України. Уряд поряд із розвитком європейського напрямку проводив цілеспрямовану політику із запровадження або відновлення торгово-економічної та інвестиційної кооперації з Китаєм, Індією, країнами Західних Балкан та Близького Сходу. Окремі інструменти економічної дипломатії отримали політичну підтримку з боку Президента України та Прем’єр-міністра України. У 2017 р. загальний обсяг експорту незначно зріс, що може свідчити про вихід із фази різкого спаду, яка тривала від 2013-2014 рр. Утім, поки показники експертної активності все ще занизькі, щоб говорити про вихід на докризовий рівень.
Євроатлантична інтеграція
A- Євроатлантична інтеграція
Питання співробітництва з НАТО залишалось ключовим у зовнішній та безпековій політиці України у 2017 р. Важливим кроком стало законодавче закріплення майбутнього членства України в НАТО, розробка Річної національної програми за новими стандартами. Активна діяльність на всіх рівнях – президентському, міністерському та депутатському, а також постійні контакти на найвищому рівні і незмінна підтримка з боку Альянсу є сталою тенденцією.
Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії
B Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії
2017 р. продемонстрував, що незважаючи на зниження довіри до українських політичних еліт, міжнародна підтримка України зберігається. Попри небезпідставні побоювання, територіальна цілісність української держави не стала об’єктом компромісів ключових світових гравців, «велика угода» поміж західними партнерами та путінською Росією «за рахунок» України не склалася. На відміну від попереднього року, загроза зняття або послаблення санкцій проти Росії значним чином була нівельована. Навпаки, протягом 2017 р. санкційний пакет було розширено та підсилено, а в міжнародному пакеті допомоги Україні з’явилися нові військово-стратегічні компоненти. Надзвичайно важливою залишається роль міжнародних організацій у консолідації міжнародної підтримки України.
Економічна дипломатія
B- Економічна дипломатія
У 2017 р. за напрямом економічної дипломатії було досягнуто певних позитивних зрушень порівняно з попереднім роком. Продовжилась робота з інституційної розбудови, а також посилено стратегічне бачення – прийнято Національну експортну стратегію України. Уряд поряд із розвитком європейського напрямку проводив цілеспрямовану політику із запровадження або відновлення торгово-економічної та інвестиційної кооперації з Китаєм, Індією, країнами Західних Балкан та Близького Сходу. Окремі інструменти економічної дипломатії отримали політичнупідтримку з боку Президента України та Прем’єр-міністра України. У 2017 р. загальний обсяг експорту незначно зріс, що може свідчити про вихід із фази різкого спаду, яка тривала від 2013- 2014 рр. Утім, поки показники експертної активності все ще занизькі, щоб говорити про вихід на докризовий рівень.
Двосторонні відносини
B- Білорусь
У 2017 р. українсько-білоруські відносини продемонстрували всю свою гібридність. Разом з активізацією контактів на високому рівні і посилення міжурядової співпраці кількість недружніх актів з боку офіційного Мінська теж зросла в рази. Лише особисті непублічні запевнення О. Лукашенка щодо «білоруського нейтралітету» під час зустрічей з П. Порошенком дозволили утримати офіційний Київ від жорсткої симетричної реакції на окремі публічні випади та провокації. На цьому тлі «економізація» відносин стала традиційною формою співіснування двох сусідніх країн.
B- Грузія
У 2017 р. як зовнішня політика України щодо Грузії, так і українсько-грузинські двосторонні відносини зазнали нового поштовху і почали рухатись у спільному напрямку. Завдяки активній співпраці з широкого кола питань обидві країни підтвердили свою прихильність розвитку двосторонніх відносин у напрямі європейської та євроатлантичної інтеграції.
C+ Ізраїль
У 2017 р. взаємодія з Ізраїлем була спрямована переважно на реалізацію потенціалу міжгалузевого співробітництва у напрямі створення ЗВТ (що залишається пріоритетним завданням), а також у медичній, освітній, правовій та культурній сферах. Попри заяви української сторони про стратегічний характер відносин з Ізраїлем, такий статус документально не закріплено. Спостерігалася активна діяльність на міжурядовому та міжпарламентському рівнях, але загальний ступінь політичної зацікавленості – візуально нижчий, ніж минулого року. Залишається великий потенціал використання ізраїльського досвіду у розвитку економіки, військової галузі та системи державного управління в умовах постійної загрози національній безпеці.
D+ Іран
Попри невисокий рівень офіційно задекларованого інтересу до Ірану, Україна проводила досить активну політику щодо розвитку двосторонніх відносин з ним, хоча результати поки залишаються досить скромними. Певні досягнення були пов’язанні зі сферою транспорту, крім того, Україна отримала обіцянку щодо поставок іранської нафти. Однак поки прориву у відносинах з Іраном не сталося попри сподівання.
B- Китайська Народна Республіка
У 2017 р. інтенсифікувалася співпраця України з КНР. Пожвавилось обговорення можливості участі України в проектах ініціативи «Один пояс, один шлях». Також Україну відвідав Віце-прем’єр Державної Ради КНР, та окреслилась перспектива поглиблення економічного співробітництва. Разом з тим відкритим лишається питання безвізового режиму та ЗВТ України з Китаєм.
B+ Литва
У 2017 р. Україна та Литва інтенсифікували двосторонню співпрацю. Литва продовжує підтримувати Україну як у двосторонніх відносинах, так і на рівні Європейського Союзу, будучи максимально однозначною у підтримці територіальної цілісності та суверенітету України, а також санкцій проти Росії. У відповідь на звернення українського уряду Литва надавала військову (озброєння, яке не відповідає стандартам НАТО), гуманітарну та іншу допомогу (лікування українських солдат, техніка). В Україні Литву називали «адвокатом європейських прагнень України», «другом» та «стратегічним партнером», що було підтверджено реальними діями з боку Литви. Проблемним моментом, що наражає на критику України в контексті підтримки її євроінтеграційних прагнень Литвою, як і в минулому році, залишилася антикорупційна реформа.
C+ Молдова
Відбулась інтенсифікація двосторонніх відносин та досягнуто помітного прогресу в економічній співпраці, політичному діалозі, форматі «5+2» з врегулювання Придністровського конфлікту. Проте зберігається недостатній рівень інституційної співпраці, а також через проросійські позиції президента Молдови неможливий діалог Україна – Молдова на рівні глав держав.
B- Польща
Стосунки Польщі і України у 2017 р. визначала принципова дихотомія: нарощування темпів і обсягів співпраці на всіх рівнях (безпекова співпраця, підтримка на міжнародних форумах, енергетика, сприяння реформам та гуманітарна допомога), величезна кількість контактів у різних форматах і водночас подальше загострення конфлікту в розрізі історичної політики.
B- Румунія
Зберігається позитивна динаміка у двосторонніх відносинах передусім на рівні силових та правоохоронних структур. Помітно посилилась інституційна співпраця, що дозволило відновити роботу міжурядових комісій. За умови врегулювання спірних питань щодо мовних положень Закону України «Про освіту» можна очікувати досягнення ще більшого поступу у двосторонніх відносинах.
B- Словаччина
Відносини з Словаччиною є необтяженими будь-якими серйозними проблемними питаннями, що суттєво відрізняє цю країну від інших українських партнерів у «Вишеградській четвірці». Українська дипломатія ще має капіталізувати цей факт, як і зростаючий вплив Словаччини у загальноєвропейських процесах. Попри на сприятливі стартові умови, співпраця продовжує страждати від відсутності «великих тем» на двосторонньому порядку денному (за виключенням реверсу газу) в умовах фрагментарного інтересу країн одна до одної.
B+ Туреччина
Аналіз турецького напрямку зовнішньої політики України свідчить, що існує політичний інтерес щодо співпраці з Туреччиною та адекватне усвідомлення її ролі в сучасних міжнародних процесах. Українсько-турецькі відносини продовжують бути активними та покривати широкий спектр сфер – від економічної до військово-політичної. Але поточній діяльності бракує стратегічного бачення, зв’язки є часто поверховими та формальними, а «вікна можливостей» використовуються недостатньо.
C- Угорщина
2017 р. показав, як неналежна увага України до співпраці з Угорщиною може призвести до серйозної кризи у взаємовідносинах. Угорщина продовжила свою політику щодо України, акцентуючи свою увагу на відстоюванні інтересів угорської меншини в Закарпатській обл. У свою чергу, українські урядовці не спромоглися спрацювати на випередження і мусили реагувати вже на наслідки кризи. Головним досягненням українсько-угорських відносин стало дотримання Угорщиною офіційної позиції щодо збереження санкцій проти РФ, а також сприяння впровадженню безвізового режиму між Україною та ЄС.
C+ Російська Федерація
Політичні відносини C+
2017 р. не приніс принципових змін в україно-російських політичних відносинах, гібридна агресія РФ щодо України перетворилася на один із вимірів російської політики. Не знайшовши впливової політичної сили в українській політиці, котра здатна була би виконувати функцію політичного партнерства, російська влада намагалася застосовувати делегітимаційні стратегії щодо української держави через підтримку «проросійських» політиків у західних країнах-партнерах України. Двосторонні міждержавні стосунки будуть залишатися на критично низькому рівні без перспективи змін принаймні в середньостроковій перспективі.
Економічні відносини C-
Зовнішня політика щодо економічного співробітництва з РФ у 2017 р. залишається невизначеною. Дії України, як і раніше, здебільшого полягають у реагуванні на застосування фінансово-економічних важелів впливу з боку РФ. Незважаючи на посилення конфронтації, дискримінаційну політику та її негативні наслідки, РФ залишається найбільшим торговельним партнером і продовжує відігравати важливу роль для української економіки.
Енергетичні відносини C
У 2017 р. Україна не імпортувала російський газ з огляду на продовження розгляду справ у Стокгольмському арбітражі та можливостей закупівлі достатньої кількості на спотових площадках в ЄС. Транспортна блокада мінімізувала постачання вугілля з РФ, мали місце технологічні перетоки електроенергії, продовжує скорочуватися постачання ядерного палива та технологічна співпраця.Натомість зростає залежність від імпорту нафтопродуктів через бездіяльність із створення стратегічних запасів, збільшується вплив монополістів від «Опозиційного блоку», які виступають за розширення співпраці з РФ. Україна змогла у співпраці з міжнародними партнерами стримати реалізацію газогону «Північний потік ІІ», однак РФ розпочала реалізацію проекту «Турецький потік», що загрожує зміною режиму транзиту російського газу як мінімум у напрямку Балкан та Туреччини.
Регіональна співпраця
C АТР
2017 р. позначився певним пожвавленням візитів на рівні керівництва МЗС до країн регіону та двосторонніми домовленостями у сфері юстиції, торговельного та сільськогосподарського співробітництва, можливостей співробітництва у сфері ВПК. Найбільша увага приділялась Австралії, Тайланду та Індонезії. Водночас політичний інтерес до країн регіону є вкрай низьким. Окремо стояло питання ядерної програми Південної Кореї, що було предметом українських заяв на міжнародних майданчиках.
C Близький Схід
У 2017 р. взаємодія України з країнами Близького Сходу зберегла минулорічні темпи, про що свідчить низка візитів до країн регіону, включаючи візити на найвищому рівні, та угоди, укладені за результатами цього. Варто відзначити вищий рівень взаємодії з низкою країн регіону, а саме Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром, Кувейтом, Іраком. Зниження політичного інтересу до регіону не дозволяє створити зовнішньополітичну стратегію на цьому напрямку для виходу на новий рівень відносин. Політичний вимір взаємодії стосується широких питань безпеки та носить декларативний характер.
C- Західні Балкани
Протягом 2017 р. увага України до регіону Західних Балкан не підвищувалась і залишалась диференційованою залежно від членства країн у ЄС і НАТО та їх ставлення до Росії. Протидія агресії РФ на міжнародному рівні та економічні перспективи стали ключовими напрямами співпраці України з країнами регіону. Було підписано та ратифіковано досить велику кількість документів, які створюють базу для подальшого розвитку відносини.
B+ Країни Балтії
У 2017 р. увага України до країн Балтії зросла, про що свідчать неодноразові зустрічі високого рівня та повідомлення, якими обмінювалися глави держав щодо проведення Україною реформ та врегулювання конфлікту на сході країни. Насамперед, співпраця відбувалася у військовій, гуманітарній та економічній сферах. Особливу увагу було приділено інтеграції України до ЄС, у т.ч. питанням безвізового режиму та ратифікації УА, а також утвердженню санкцій проти РФ. Україна меншою мірою будувала відносини із регіоном комплексно, більше фокусуючись на двосторонніх відносинах із кожною з країн окремо.
C+ Північнa Європa
2017 рік став роком поступового зростання усвідомлення важливості регіону Північної Європи з точки зору, зокрема, безпекової політики України та впровадження європейських реформ. Країни регіону впевнено підтримували Київ у питаннях територіальної цілісності України та протидії військовій агресії Росії, у тому числі, в міжнародних організаціях. Спостерігалося пожвавлення політичного діалогу та торговельно-економічного співробітництва з усіма країнами регіону, окрім Ісландії. Сферами активізації співробітництва стали енергетика, енергоефективність, боротьба з корупцією. Водночас стратегічне бачення цього регіону і системний підхід до співпраці з ним є.
D+ Латинська Америка
Незважаючи на помітну активізацію двосторонньої співпраці з країнами регіону у 2017 році, все ще спостерігається повільне усвідомлення українських інтересів у цьому регіоні, визначення ключових партнерів і перспективних сфер та напрямів діяльності. Як і в попередні роки, потенціал Латинської Америки виявився недооціненим з боку українських владних інституцій. Це позначилося як на вкрай повільному зростанні показників українського експорту, так і на іміджевих втратах (наприклад, вже вдруге спостерігаємо відсутність міжнародної підтримки України в питанні протидії агресії РФ з боку владних еліт, зокрема, Аргентини, Бразилії, Мексики і Перу, про що свідчать попередні результати голосування в комітеті ГА ООН за запропоновану цьогоріч Україною резолюцію «Становище з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (Україна)».
C- Південна Азія
У 2017 р. Україна почала проводити більш прагматичну лінію у співпраці з партнерами у Південній Азії. Зокрема, з’явилося розуміння, що не варто очікувати залучення цих держав до активної протидії російській агресії, натомість слід зосередитися на відтворенні іміджу України та економічному співробітництві. Співпраця з Індією та Бангладеш сфокусована на розвитку взаємовигідної торговельно-економічної співпраці, контактів у галузі освіти, туризму, військово-технічному співробітництві. Відбулися певні зрушення в правовому регулюванні співробітництва, почастішали контакти на міжлюдському рівні. Водночас у 2017 р. фактично відсутнє співробітництво з іншими країнами регіону – Непалом, Бутаном, Шрі-Ланкою та Пакистаном.
D+ Субсахарська Африка
Вище керівництво України демонструє зацікавленість у пошуку шляхів розширення можливостей співробітництва з державами Субсахарської Африки. Проте обсяг заходів, що вживаються для посилення українських позицій у регіоні, лишається недостатнім. Африканський напрямок – поза увагою державних документів, що мають стратегічний характер, отже, послідовна політика щодо регіону відсутня. Основою двосторонніх відносин виступає переважно торговельно-економічне співробітництво. Хоча обсяги товарообігу між Україною та африканськими державами зростають, це є недостатнім для переходу відносин на новий якісний рівень.
D- Центральна Азія
Відсутність прямого географічного доступу України до регіону, внутрішньополітичний і геополітичний порядок денний країн Центральної Азії та агресивна зовнішня політика РФ щодо України продовжують стримувати українську присутність у Центральній Азії. Наразі зберігається тенденція до консервації та подальшого згортання співробітництва у двосторонніх міждержавних відносинах України із країнами регіону.
C+ Вишеградська група
У 2017 р. співпраця України з Вишеградською групою будувалась переважно на двосторонніх відносинах з країнами-членами. Продовжилась інституційна співпраця у різних сферах, але мав місце і цілий ряд проблемних питань, зокрема у відносинах з Польщею та Угорщиною. Частково це відобразилося і на рівні регіональної співпраці з В4, де в 2017 р. почергово головували Варшава та Будапешт. Утім, загальна політична підтримка перспективи членства України, надання безвізового режиму з боку Вишеградської групи залишились незмінними, як і збереження санкцій ЄС проти Росії.
C Чорноморський регіон
У 2017 р., як і роком раніше, Чорноморський регіон продовжував розглядатися майже виключно в безпековій площині усіма центрами прийняття зовнішньополітичних рішень в Україні. Цілком природно, що в 2017 р. реалізація зовнішньої політики України в Чорноморському регіоні більшою мірою була пов’язана з вирішенням питань на більш високому, ніж регіональний рівень. Перш за все, це стосується пошуку позарегіональних механізмів протистояння російській агресії. В умовах тривалої окупації Криму та збройної напруги на Сході країни певна увага Україною була приділена подальшим крокам зближення з НАТО та її членами з числа чорноморських країн та намаганням більш тісніше співпрацювати в системі ОЧЕС, де Україна головувала з 1 липня по 31 грудня 2017 р.
Міжнародні організації
B+ ООН
Другий рік непостійного членства України в Раді Безпеки ООН продовжився активною роботою як щодо залучення ООН до проблем всередині України (в першу чергу, щодо розгортання миротворчої місії), так і щодо вирішення кризових ситуацій в інших куточках світу. Україні вдалося не тільки тримати українське питання на постійному порядку денному інституцій ООН, а й досягти позитивного результату щодо прийняття важливих резолюцій ГА ООН стосовно Криму та щодо захисту критичної інфраструктури РБ ООН.
A- Рада Європи
У порівнянні з 2016 р. діяльність України в Раді Європи, була не так проактивною, а швидше носила характер відповіді на проблемні моменти (наприклад, наслідки ухвалення Закону України «Про освіту», використаний країнами-сусідами в якості тригера у двосторонніх відносинах). Водночас завдяки консолідованій позиції української делегації впродовж весняної сесії Парламентської Асамблеї РЄ вдалось активізувати дискусії щодо зловживання повноваженнями з боку керівного складу ПА та змін до регламенту інституції, що можна розглядати як проактивний підхід. У плановому режимі проходила реалізація плану дій Ради Європи для України на 2015-2017 рр.
B- ОБСЄ
Співпраця України з ОБСЄ у 2017 р. була відзначена високим рівнем контактів, візитів та взаємодії на рівні ключових інституцій ОБСЄ. Після обрання голів ключових інститутів (Генеральний секретар, Верховний комісар з питань нацменшин, Представник з питань свободи медіа, Директор БДІПЛ) відбулись їх візити в Україну. Як і в попередні роки, зберігався високий рівень двосторонньої співпраці по лінії Спеціальної моніторингової місії, участі представників України в Тристоронній Контактній Групі з врегулювання конфлікту на Донбасі. Через причини, незалежні від України, залишається неповним виконання мандату Спеціальної моніторингової місії, здійснення нею моніторингу вздовж всієї лінії україно-російської ділянки кордону і тимчасово окупованого Криму. ОБСЄ активно використовувалася як політичний майданчик для порушення питань російської агресії проти України та консолідації підтримки України.
Ініціативи багатостороннього характеру
A- Захист прав людини
У 2017 р. активність МЗС України та профільних інституцій, зосереджених на забезпеченні дотримання Україною її міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав людини, залишалася на високому рівні. На новий рівень вийшла активізація питання дотримання прав людини на окупованих територіях України та в анексованому Криму, зокрема за рахунок підвищення активності МЗС із залученням Міжнародного суду ООН. Основними механізмами, які використовувалися для просування питання дотримання прав людини в Україні, залишались майданчики ООН, Ради Європи, ОБСЄ.
C Зміна клімату
У 2017 р. Україна активізувала роботу в екологічній сфері і змогла виконати частину зобов’язань за Угодою про асоціацію та міжнародними конвенціями. У грудні введено в дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який має стати ключовим інструментом для попередження та запобігання шкоди довкіллю від реалізації нових масштабних проектів. Уряд схвалив Єдиний реєстр оцінки впливу на довкілля, Концепцію та План заходів реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 р. Мінекології розробляє Стратегію низьковуглецевого розвитку на виконання Паризької кліматичної угоди. Прийняття низки законів в енергетичному секторі матиме прямий вплив на скорочення викидів парникових газів та внесок України в боротьбу із змінами клімату. При цьому Україна протягом 2017 р. не скористалася можливостями щодо пошуку та залучення екологічних (зелених) інвестицій з глобального фінансового ринку, а відповідні міжвідомчі робочі групи в Мінекології та Держенергоефективності переважно займалися внутрішнім ринком у розрізі Кіотського протоколу та екологічним податком для промисловості.
C Нерозповсюдження ядерної зброї
У 2017 р. зовнішня політика України в сфері нерозповсюдження не зазнала змін. Україна продовжила курс на виконання взятих міжнародних зобов’язань у рамках режиму нерозповсюдження. Особлива увага була приділена питанням експортного контролю та посиленню механізму безпекових гарантій.
C+ Питання міжнародної безпеки
У 2017 р. Україна фактично продовжила концентрацію своєї діяльності щодо питань міжнародної безпеки в рамках своєї активності в якості непостійного члена Радбезу ООН. Обіцянки щодо збільшення українського представництва в операціях з підтримки миру під егідою ООН та НАТО, дані попереднього року, не були виконані. Зменшилась кількість жінок, які брали участь у таких операціях. Конфлікти на Африканському континенті, Придністров’я та КНДР залишалися ледь не єдиними темами політичного інтересу у сфері міжнародної безпеки.
Публічна дипломатія
B+ Публічна дипломатія
2017 рік став фактично революційним у контексті інституалізації сфери публічної дипломатії та ухвалення відповідних нормативних документів, у тому числі стратегічного характеру. Прийнята Доктрина інформаційної безпеки України, затверджений План заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі, ухвалене рішення про створення Українського інституту. Надзвичайну активність та ефективність у 2017 р. продемонструвало Управління публічної дипломатії МЗС, за ініціативою якого були запущені (та здебільшого реалізовані) близько 200 різноманітних проектів у сфері публічної та культурної дипломатії. Водночас ключовою проблемою традиційно лишається брак належного державного фінансування даної сфери.
C+ Закордонне українство
Увага України до закордонного українства дещо зросла в контексті зовнішньої агресії та задекларованих намірів розвиватися в євроінтеграційному напрямі, про що свідчать зустрічі керівництва країни з представниками української діаспори, а також ухвалення урядом Державної програми співпраці з закордонними українцями у 2017-2020 рр. Формування сталих ефективних комунікацій з українською діаспорою та використання її потенціалу для популяризації України й українців, просуванні їх інтересів у світі є ключовими у цьому напрямі. Проте широкий політичний інтерес до співпраці із закордонними українцями наразі відсутній, дане питання переважно окреслюється лише у загальних рисах у переліку із багатьма іншими завданнями, що не дозволяє виділити даний напрям як пріоритетний.
