Українська призма: Зовнішня політика 2018 – знову “четвірка з мінусом”

Підписатись на новини "Української призми"

Українська призма: Зовнішня політика 2015 Українська призма: Зовнішня політика 2016 Українська призма: Зовнішня політика 2017

У 2018 році загальна оцінка успішності та реалізації зовнішньої політики України залишилася на тій самій відмітці, що і в 2017 році. Справедливо буде зазначити, що така оцінка є досить високою, й українській владі вдалося утримати темп дипломатичної роботи, який відповідав визначеним пріоритетам співпраці. Індикатор «Діяльність» отримував найвищі бали порівняно з іншими. 

Завантажити дослідження

Четверний рік поспіль ми готуємо огляд, який побудований на чітких вимірюваних індикаторах. Це, по-перше, дозволяє бачити динаміку зовнішньополітичної активності українських владних інституцій за кожним окремим вектором. По-друге, створює можливість порівняти між собою напрями зовнішньої політики і побачити, за рахунок чого або кого є поступ, а де існують перешкоди для розвитку.

Унікальність цього аналітичного продукту полягає у всесторонньому підході до аналізу діяльності всіх акторів, а не лише МЗС, та дослідженні всіх регіонів світу, чого Ви не знайдете у жодній іншій публікації. У представленому щорічнику розглядається політичний інтерес головних українських гравців до окремих напрямів зовнішньої політики, наявні координаційні механізми та стратегічне бачення, а також практична діяльність та досягнуті результати. Пропонований аналіз може стати основою для підготовки Білої книги зовнішньої політики як фундаменту концептуальних документів.

Цього року методологія, яка була розроблена нами у 2015 році і щорічно вдосконалювалась, вже не потребувала коригування. Це стало своєрідним сигналом, що у наших прагненнях до досконалості та всеохоплення ми знайшли підхід, який нині є оптимальним для аналітичного дизайну.

Зовнішня політика України у 2018 В-

Чим темніший колір, тим вища оцінка за співпрацю з країною

  2017 2018
Політичний інтерес / залученість 4- 4-
Інституційна співпраця 4- 4-
Стратегічне бачення 3+ 3+
Діяльність 4+ 4+
Результати 4- 4-
Загальна оцінка В- В-

ПОЛІТИЧНА ЗАЛУЧЕНІСТЬ

Загальна оцінка за розділом – «4 -»

2018 рік став доволі насиченим з огляду на інтерес головних політичних акторів в Україні до зовнішньополітичних питань. Традиційно політичний інтерес був сфокусований на протидії російській агресії, відносинах з основними партнерами і питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції. Можна говорити про стабільно високий інтерес Президента України, Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Голови ВРУ, але водночас зменшення залученості до зовнішньополітичної тематики з боку українських парламентарів.

Зважаючи на те, що стратегія чи концепція зовнішньої політики України й надалі відсутня, головними дороговказами можуть вважатися щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України»,

а також виступи на нарадах керівників закордонних дипломатичних установ України чи на щорічних зустрічах із главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні. У 2018 році мали місце всі три заходи, що дає змогу виокремити певні стратегічні пріоритети Президента П. Порошенка.

На 13-ій нараді керівників закордонних дипломатичних установ України, що відбулася в серпні 2018 року, Президентом України було виокремлено такі пріоритети: утримання та розширення трансатлантичної коаліції на захист України, протидія російській агресії, європейська та євроатлантична інтеграція як шляхи забезпечення безпеки України і як ціннісний вибір, економічна дипломатія та діяльність щодо притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності. Крім того, традиційно звертається увага на стратегічний характер відносин зі США та особливі відносини з Німеччиною та Францією. Відзначав П. Порошенко і необхідність більш активної роботи з сусідніми країнами (Румунія, Словаччина, Болгарія), особливо з тими, у двосторонніх відносинах з якими наявні певні проблеми (Угорщина, Польща, Молдова). До вказаних тем Президент України часто звертався під час своїх численних міжнародних зустрічей і виступів.

Більш розгорнута позиція щодо окремих географічних чи функціональних напрямів зовнішньої політики традиційно представлена в аналітичній доповіді до щорічного Послання Президента України до ВРУ за 2018 рік, однак тут важко стверджувати, якою мірою експертні пропозиції Національного інституту стратегічних досліджень відповідають політичній позиції П. Порошенка.

Порівняно з Президентом, позиція Прем’єр-міністра України В. Гройсмана була не така виражена, проте в політичних заявах та виступах зберігалась схожа пріоритетність інтересів України на зовнішньополітичній арені. Зокрема, акцент було зроблено на міжнародній солідарності у протидії російській агресії, європейській інтеграції, розвитку міжнародної торгівлі й освоєнні нових ринків, залучення макрофінансової та гуманітарної допомоги на відновлення постраждалих територій і проведення реформ. На рівні уряду найбільш активними в артикуляції політичних інтересів залишались Перший віце-прем’єр-міністр України С. Кубів, а також віце-прем’єри І. Климпуш-Цинцадзе та Г. Зубко.

Верховна Рада України також активно брала участь у формуванні зовнішньополітичного порядку денного. Як свідчить аналіз відповідних заяв, звернень, парламентських публічних заходів, народні депутати більше уваги приділяли таким темам: протидія російській агресії, захист прав людини, енергетична безпека, протидія втручанню Росії в українські вибори, а також врегулювання українсько-польських відносин. Проявом спільного політичного інтересу можна сприймати ухвалення у першому читанні 331 голосами законопроекту щодо закріплення в Конституції стратегічного курсу на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.

Найактивнішими парламентськими виразниками інтересів у зовнішньополітичній площині були Голова ВРУ А. Парубій, Перша заступниця Голови ВРУ І. Геращенко, заступниця Голови ВРУ О. Сироїд, Голова Комітету ВРУ у закордонних справах Г. Гопко, а також члени комітету В. Ар’єв, С. Заліщук, Б. Тарасюк.

У 2018 році окремі політики вже розпочали свої неофіційні передвиборчі президентські і парламентські кампанії.

Наприклад, Ю. Тимошенко презентувала програму «Новий курс України», в якій пропонувалося її бачення зовнішньополітичного курсу. Зокрема, пропонується зміна переговорного формату «Нормандська четвірка» на «Будапешт плюс» за участю США, Великої Британії та Росії, а також Франції, Китаю, Німеччини та ЄС. Серед стратегічних пріоритетів залишаються набуття членства в НАТО та ЄС, а також посилення санкцій проти Росії. Хоча інші потенційні кандидати в президентських перегонах теж вже заявляли про свої амбіції, мало хто з них запропонував програмне бачення зовнішньополітичної візії.

Загалом серед напрямів представленого дослідження найбільший політичний інтерес був проявлений до держав Балтії, Канади, Німеччини, Польщі, США, Туреччини, ЄС, НАТО, Ради Європи. Найменшою увагою політичних гравців користувались Іран, енергетичні відносини з Росією, регіони Латинської Америки та Центральної Азії, питання зміни клімату та міжнародної безпеки (поза проблемою російської агресії в Україні).

 

ІНСТИТУЦІЙНА СПІВПРАЦЯ

Загальна оцінка за розділом – «4 -»

Координація зусиль між українськими інституціями, які задіяні до формування та реалізації зовнішньої політики, має свої особливості та вже усталені форми. Подекуди такі міжінституційні ініціативи не достатньо висвітлюються у ЗМІ, що може створювати враження відсутності системної роботи. Крім того, часто відбувається ad hoc міжінституційна співпраця як реакція на конкретні події, а не системна робота з метою вироблення прогнозованої та збалансованої зовнішньої політики за певним напрямом.

У 2018 році найбільш системним і змістовним заходом можна назвати 13-ту Нараду керівників закордонних дипломатичних установ України (серпень 2018). Протягом декількох днів очільники українських ЗДУ мали змогу обговорити кращі практики та нові інструменти дипломатії з представниками інших державних та неурядових інституцій, почути нові пріоритети й операційні завдання на середньострокову та довгострокову перспективу. У 2018 році крім традиційних засідань різного рівня та навчальних заходів перший день наради за участю Президента П. Порошенка був проведений на Сході України в м. Авдіївка, де українські дипломати мали можливість зустрітись із командуванням Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ, що дало краще розуміння ситуації для подальшого її роз’яснення за кордоном та формування міжнародної підтримки України.

Традиційно високим ступенем координації супроводжується напрям європейської та євроатлантичної інтеграції.

Урядовий офіс європейської та євроатлантичної інтеграції, а також відповідні структурні підрозділи у міністерствах і відомствах створюють для цього необхідне інституційне підґрунтя. У царині імплементації УА для оптимізації міжінститиційної координації прийнята Дорожня карта законодавчого забезпечення виконання УА на 2018-2019 роки, що містить перелік із 57 законодавчих актів, які потребують ухвалення ВРУ за сферами їх відповідності до розділів УА. Хоча рівень імплементації у 2018 році поліпшився у порівнянні з 2017, у тому числі і на рівні ВРУ, він все ще залишаться доволі низьким.

З метою виконання положень Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки при Віце-прем’єр-міністрі з питань європейської та євроатлантичної інтеграції створена відповідна Координаційна рада, у т.ч. за участі профільних НУО.

У жовтні Указом Президента України №298/2018 «Про річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО» запропоновано новий порядок формування та оцінювання РНП, спрямований на краще планування з боку різних органів влади, задіяних у процес реалізації програми.

Значну увагу урядових структур і парламенту привертає захід із популяризації за кордоном реформ, що здійснюються в Україні. Організована українською стороною спільно з європейськими партнерами Друга міжнародна конференція з питань реформ в Україні відбулася 27 червня 2018 року у м. Копенгаген (Данія). Слід відзначити підготовку конференції та участь у ній широкої урядової делегації на чолі з Прем’єр-міністром України В. Гройсманом.

Ще одним гарним прикладом міжінституційної співпраці стала організація Форуму регіонів України та Білорусі у жовтні 2018 року в м. Гомель (Білорусь),

що позначилась активною інституційною співпрацею між МЗС та іншими центральними і регіональними органами влади. Офіційна українська делегація на форумі перевищила 700 осіб й включала повноважних представників міністерств і відомств, керівництво 17 областей та низки українських компаній.

Традиційним форматом координаційних зустрічей виступали засідання українських частин (делегацій) у спільних двосторонніх робочих групах чи консультаційних комітетах перед засіданнями у міжнародному форматі. Зазвичай такі зустрічі проходять напередодні засідань міжурядових двосторонніх змішаних комісій з питань торговельно-економічного співробітництва, які передбачають доволі широкий міжгалузевий порядок денний.

У контексті економічної дипломатії на базі консультативно-дорадчого органу «Офіс з просування експорту» при МЕРТ України була створена державна установа «Офіс з просування експорту України», яка з грудня 2018 року розпочала самостійну роботу з підтримки українського бізнесу та просування українського експорту. Однак, до кінця року так і не запрацювало Експортно-кредитне Агентство (рішення про його створення було ухвалене 7 лютого 2018 року) через відмову ВРУ підтримати виділення коштів на випуск перших його акцій. Це потенційно завадило просуванню інтересів українського бізнесу в окремих регіонах світу.

Було проведено декілька засідань Міжвідомчої комісії з питань популяризації України при МІП України. Важливим досягненням можна вважати ухвалення рішення щодо єдиного бренду України «UKRAINE NOW» (затверджено на засіданні КМУ від 10 травня 2018 року). Водночас координація діяльності у сфері публічної дипломатії є недостатньою, все ще переважає проведення відокремлених заходів та існування паралельних треків донесення інформації західним партнерам, замість презентації спільних проектів.

У 2018 році активно почала діяти програма МЗС України щодо відрядження українських незалежних експертів за кордон для участі у тематичних публічних заходах. У співпраці МЗС із Громадською радою при МЗС України було проведено три візити іноземних журналістів до України, а також ініційовано низку двосторонніх експертних форумів.

19 грудня вступив у силу новий закон «Про дипломатичну службу України», норми якого також впливають на окремі аспекти побудови міжінституційної співпраці та координації позицій. Так, відповідно до норм закону Надзвичайний і Повноважний Посол України є найвищим офіційним представником України за кордоном, який також здійснює керівництво та контроль щодо усіх посадових осіб, які відвідують його країну перебування з офіційною метою. У такий спосіб зроблено спробу вирішити хронічну проблему візитів делегацій без скоординованих позицій і чітких технічних завдань, що подекуди значно ускладнює комунікацію з міжнародними партнерами. Нова редакція закону також розширила економічну складову дипломатичної діяльності України, додавши до основних функцій органів дипломатичної служби забезпечення та координацію діяльності з торговельно-економічних питань, що здійснюється закордонними дипломатичними установами України. Також закон регулює проходження працівниками інших державних органів дипломатичної служби в органах дипломатичної служби.

Попри прогресивність норм нового закону процес його розробки та прийняття продемонстрував протистояння між гілками влади щодо його окремих положень. 5 квітня ВРУ ухвалила закон, проте Президент застосував право вето та повернув його на повторний розгляд. Основними каменем спотикання була стаття 14, що передбачає обов’язкове проведення консультацій у профільному комітеті ВРУ для внесення Міністром закордонних справ подання Президентові про призначення надзвичайних і повноважних послів України, постійного представника при міжнародній організації, представників України та глав місій України при міжнародних організаціях. 7 червня ВРУ ухвалила редакцію закону з урахуванням зауважень Президента, який вбачав у зазначеній нормі посягання на власні конституційні повноваження. Компромісом стало підписання П. Порошенком Указу №168/2018, який замість консультацій пропонує запровадити представлення кандидатур для призначення на вищеозначені посади у комітеті ВРУ, до сфери відповідальності якого належать питання дипломатичної служби.

Загалом експерти визначили, що найбільш скоординовано зовнішня політика України реалізовувалась за такими напрямами: Білорусь, Велика Британія, Литва, економічна співпраця з ЄС, євроатлантична інтеграція, публічна дипломатія. Брак внутрішньоукраїнської співпраці спостерігався у зовнішній політиці щодо Субсахарської Африки, енергетичних відносин з Росією, Ірану.

 

СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ

Загальна оцінка за розділом – «3+»

У 2018 році в Україні поповнилась база стратегічних документів, які визначають систему зовнішньополітичних координат держави, а також формують належний інструментарій для протидії російській агресії. Позитивом, з одного боку, стало формування концепцій і стратегій за окремими напрямами зовнішньої політики. З іншого боку, на офіційному рівні так і не було зроблено практичного кроку щодо напрацювання уніфікованого документу стратегічного рівня у сфері зовнішньої політики.

Станом на початок 2018 року до системи стратегічних документів, які серед іншого визначають пріоритети та задачі у сфері зовнішньої політики, можна було віднести такі: Стратегію національної безпеки України, Воєнну доктрину України, Стратегію сталого розвитку «Україна — 2020», Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, Меморандум з МВФ, Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, Доктрину інформаційної безпеки України, Енергетичну стратегію України до 2035 року, Експортну стратегію України – Дорожню карту стратегічного розвитку торгівлі 2017 – 2021 рр., Національну стратегію у сфері прав людини, Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року, Концепцію популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі, Стратегію миротворчої діяльності України, Річну національну програму Україна-НАТО тощо. Набір цілей і заходів у сфері економічної та енергетичної дипломатії, європейської та євроатлантичної інтеграції містить також Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року.

У 2018 році важливим кроком стала ініціатива Президента України щодо закріплення в Конституції України стратегічного курсу на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.

У листопаді після позитивного висновку Конституційного суду України ВРУ 331 голосом в першому читанні підтримала законопроект № 9037 «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)».

Магістральним стратегічним документом на середньострокову перспективу у відносинах України та ЄС залишається Угода про асоціацію. Утім, у грудні 2018 року Рада асоціації вперше прийняла рішення про можливість перегляду УА в окремих секторах, що загалом відкриває для України нові горизонти у просуванні на шляху європейської інтеграції.

Указ Президента «Про річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО» від жовтня 2018 року запроваджує нові підходи до постановки цілей і задач, їх виконання та звітування, що може свідчити про спроби стратегічного переосмислення шляхів просування євроатлантичної інтеграції.

У лютому Комітетом міністрів Ради Європи був ухвалений План дій РЄ для України на 2018-2021 роки. Символічно, що в ньому вперше згадується, що виконання завдань за цим Планом дій також сприятиме досягненню цілей, визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Ключовими партнерами РЄ з української сторони є центральні та місцеві органи державної влади і неурядові організації.

У лютому МЕРТ розпочало другий етап розробки Експортної стратегії України – Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі 2017-2021 років, у рамках якого будуть розроблені секторальні та крос-секторальні експортні стратегії. Вони включатимуть поточний аналіз кожного перспективного сектору, перелік перешкод і рішення для їх усунення. У червні було схвалено Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року, якою серед іншого передбачається збільшення присутності України на світових ринках, активне просування на зовнішній ринок нових та модернізованих видів озброєння і військової техніки українського виробництва. Питання допомоги українських дипломатів у просуванні продукції українського ОПК порушувалось Президентом України під час наради з керівниками ЗДУ в серпні.

У травні КМУ схвалив Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року. Пріоритетом на найближчі роки є протидія антиукраїнській пропаганді та утвердження позитивного іміджу України у світі. Визначені завдання планується здійснити шляхом надання фінансової підтримки громадам діаспори (за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів України).

Доволі незрозумілою є ситуація з виконанням Плану заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі, який був прийнятий ще у 2017 році. Інформації про виконання плану немає ані у відкритому доступі, ані у звітах профільного МІП за 2018 рік. Також не була завершена робота над Стратегією публічної дипломатії, яка була анонсована Управлінням публічної дипломатії МЗС України у 2017 році.

На жаль, більшість географічних та функціональних напрямів зовнішньої політики так і залишились без середньострокових планів чи згадок у стратегічних документах,

що негативно вливає на вироблення та реалізацію ефективної і результативної політики.

Найбільш стратегічно забезпеченою є робота за такими напрямами: Канада, США, політичний діалог з ЄС, євроатлантична інтеграція, формування міжнародної підтримки протидії російській агресії, формування відповідних рамок політичних відносин з Росією, Рада Європи. Практично відсутні стратегічні рамки, за оцінками експертів, у відносинах із Францією, Угорщиною, Іраном, Азійсько-Тихоокеанським регіоном, Латинською Америкою, Центральною Азією, а також у питаннях міжнародної безпеки та нерозповсюдження ядерної зброї.

 

ДІЯЛЬНІСТЬ

Загальна оцінка за розділом – «4+»

Котрий рік поспіль в Україні спостерігається активний темп діяльності у сфері зовнішньої політики всіх залучених органів державної влади. Результати експертного огляду зовнішньої політики за 49 напрямами свідчать, що Україна займає проактивну позицію, постійно збільшує і диверсифікує офіційні контакти, поліпшує зовнішньополітичний інструментарій.

У зовнішньополітичній діяльності Україна досягла найвищого показника з п’ятьма державами із семи серед країн Великої сімки (Велика Британія, Канада, Німеччина, США, Франція),

що може свідчити про сфокусованість на досягненні конкретних цілей з-поміж виокремлених зовнішньополітичних пріоритетів. Тут можна відмітити і дуже активний діалог на найвищому рівні (під час двосторонніх візитів та зустрічей на полях), і тісні міжурядові та міжпарламентські контакти, а також засідання спільних двосторонніх інституцій.

Гарною нагодою зустрітися з главами держав та урядів ставали саміти і міжнародні дискусійні майданчики, зокрема: Мюнхенська безпекова конференція (лютий), саміт НАТО в Брюсселі (липень) та Паризький форум заради миру (листопад), де відбулися зустрічі П. Порошенка з Д. Трампом, Е. Макроном, А. Меркель та Т. Мей. Прем’єр-міністр Великої Британії попри запрошення до України не приїхала з внутрішньополітичних причин, але вперше з 2014 року до Києва завітала Канцлер ФРН А. Меркель (листопад).

В інституційному вимірі з країнами Великої сімки теж можна побачити значну активізацію та диференціацію двосторонніх платформ. Наприклад, в оновленому форматі було проведено засідання Комісії стратегічного партнерства Україна – США, другий американсько-український діалог з питань кібербезпеки, а також восьме засідання Україно-Американської Ради з торгівлі та інвестицій. З Німеччиною проведено 10-те засідання українсько-німецької Групи високого рівня у Берліні та Третій німецько-український діловий форум. Крім того, ще більше активізувалась діяльність на канадському напрямі, однак знизилась увага до Японії.

Дедалі вагоме місце в реалізації зовнішньополітичного курсу України займає парламентська дипломатія.

Крім важливих політичних заяв та звернень ВРУ, велика увага приділялась питанням активізації двостороннього міжпарламентського співробітництва. Наприклад, у квітні відбувся візит до України делегації на чолі з керівниками груп дружби «Франція – Україна» у Сенаті та Національних зборах, а в червні Голова ВРУ А. Парубій та делегація депутатів відвідали на запрошення очільника Сенату Франції Париж. Вперше з 2009 року відбувся візит Голови ВРУ до Великої Британії (червень). Також у 2018 році відбувся перший в історії візит парламентської делегації групи дружби між Україною та Канадою до Канади на чолі з Першим заступником Голови ВРУ І. Геращенко і співголовою групи з міжпарламентських зв’язків І. Крульком (червень).

Багато заходів було проведено і в рамках євроатлантичної інтеграції, політичного діалогу з ЄС, участі в політиці Східного партнерства.

У 2018 році на політичному рівні кількість зустрічей, спільних заходів і телефонних розмов українського керівництва з партнерами з ЄС та його державами-членами перевищила відповідні показники за попередні роки. Позитивною є динаміка засідань спільних інституцій у рамках УА. Протягом року було проведено четверте засідання Комітету асоціації між Україною та ЄС, друге засідання Підкомітету Україна – ЄС з питань торгівлі та сталого розвитку та п’яте засідання Ради асоціації Україна та ЄС.

Поява нових форматів співробітництва матеріалізувалась через інавгураційне засідання Ради з питань торгівлі та сталого розвитку й установче засідання української сторони Дорадчої групи з питань торгівлі та сталого розвитку.

Президент України провів низку зустрічей із Генеральним секретарем НАТО, зокрема, в Мюнхені (лютий) та Брюсселі (липень, грудень). Незважаючи на продовження блокування засідання Комісії Україна – НАТО на найвищому рівні з боку Угорщини, проводилися регулярні засідання на рівні послів та представників, а також зустрічі у тристоронньому форматі за участі Грузії (засідання Північноатлантичної ради з Грузією та Україною). Значну роль відігравала постійна та активна діяльність Урядового Офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Збільшилась кількість контактів по лінії органів сектору безпеки та оборони.

Безпековий порядок денний та необхідність протидії російській агресії змушували активно відстоювати свої інтереси в ОБСЄ, ООН та Раді Європи.

Оскільки з 2018 року Україна перестала бути непостійним членом РБ ООН, діяльність української делегації у рамках ООН більше зосередилась саме на українських питаннях та пожвавилася у форматі ГА ООН, у тому числі за рахунок участі українських високопосадовців у міжнародних заходах.

Уже традиційно в рамках ОБСЄ Україна провадила активну діяльність, як завдяки роботі Постійного представництва України у Відні, так і в форматі Тристоронньої контактної групи, сприяла забезпеченню моніторингу СММ ОБСЄ та через співробітництво з окремими інституціями. Відбулися візити в Україну міністра закордонних справ Італії А. Альфано на початку головування Італії в ОБСЄ та Президента ПА ОБСЄ Г. Церетелі.

У рамках співробітництва з окремими державами особливої уваги заслуговують двосторонні відносини з Білоруссю, Литвою, Молдовою, Польщею, де ефективний двосторонній діалог проходив як на найвищому рівні, так і в міжурядовому форматі.

У розрізі регіонів Україна інтенсивніше працювала з країнами Балтії та Північної Європи, а також активізувалась на Близькому Сході. Примітно, що в березні П. Порошенко відвідав Кувейт, що стало першим за 15 років візитом Президента України до цієї країни, та Катар. Візити до Саудівської Аравії та ОАЕ стали значним кроком щодо активізації присутності України в регіоні.

У 2018 році ВРУ було додатково створено три депутатських групи з міжпарламентських зв’язків, довівши загальну кількість груп до 94. У рамках міжпарламентської співпраці керівництво парламенту та профільний комітет прийняли делегації комітетів іноземних парламентів, які опікуються питаннями зовнішніх зносин (Австралія, Албанія, Велика Британія, Данія, Естонія, Ліван, Німеччина, ОАЕ, США, Туреччина, Фінляндія, та ін.). Важливим кроком стало створення міжпарламентської Асамблеї «Грузія – Молдова – України».

За напрямом економічної дипломатії у 2018 році продовжилась практика відвідувань країн торговими місіями. На початку квітня відбулася Перша українська торгова місія до Гани та Нігерії на чолі з торговим представником Н. Микольською за участю представників 14 українських компаній. Також відбулись торгова місії до Австрії, Ізраїлю, Німеччини та Туреччини. Була проведена низка двосторонніх економічних форумів і засідань міжурядових комісій, спрямованих на максимізацію торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва України з різними країнами.

Серед функціональних напрямів варто окремо згадати про публічну дипломатію. МЗС України спільно із ЗДУ провели численні комунікаційні кампанії, які охопили аудиторію близько 14 млн закордонного населення, серед них: кампанія щодо підтримки деокупації Криму (#CrimeaisUkraine, #CrimeaisBleeding), щодо підтримки українських військовополонених (#FreeUkrainianPOWs), кампанія щодо коректної транслітерації українських топонімів (#CorrectUA, #KyivnotKiev) та ін. Активно працювало МЗС і над створенням Українського інституту, формуванням концепції його діяльності та ресурсної спроможності.

Водночас залишається вкрай низьким рівень діяльності в регіонах Центральної Азії, Латинської Америки та Субсахарської Африки, з Іраном та КНР,

а також у питаннях нерозповсюдження ядерної зброї, зміни клімату та забезпечення міжнародної безпеки. Проблемними у 2018 році були відносини з Угорщиною. Неоднозначною була діяльність України в Чорноморському регіоні з огляду на фактичну концентрацію лише на питаннях Криму та Азовського моря.

Недостатньо активною українська влада була у напрямі Європейського енергетичного співтовариства, Вишеградської групи (як міжнародної ініціативи) та співпраці із закордонним українством. Низький рівень української активності інколи може бути пояснений несприятливою динамікою двосторонніх відносин та незацікавленою позицією іншої сторони. Прикладом можуть бути Угорщина та Вишеградська група, інтенсивність контактів із якими визначалась непоступливістю угорської влади.

 

РЕЗУЛЬТАТИ

Загальна оцінка за розділом – «4 -»

У 2018 році, як і в попередньому, основна увага зосереджувалась на пріоритетах, які могли бути досягнуті у відносинах за різними географічними спрямуваннями. Йдеться, перш за все, про формування міжнародної підтримки щодо протидії російській агресії, розвиток економічної дипломатії шляхом освоєння нових ринків та посилення присутності на традиційних, а також захист прав громадян України. Європейська та євроатлантична інтеграція були магістральними для побудови як двосторонніх відносин, так і в реалізації ініціатив багатостороннього характеру.

Українська влада досягла значних успіхів у формуванні міжнародної коаліції партнерів на підтримку своєї територіальної цілісності та суверенітету

і продовжила активно послуговуватись наявним міжнародним інструментарієм для привернення та утримання уваги іноземних партнерів щодо необхідності збереження солідарної позиції щодо Росії.

Попри певні ризики, як персональні, так і секторальні антиросійські санкції протягом року були розширені, підсилені та пролонговані. В кінці грудня в результаті активної дискусії на рівні керівництва ЄС було отримано попереднє розуміння необхідності посилення санкційного тиску на Росію, зважаючи на відкритий акт збройної агресії проти українських кораблів у Керченській протоці 25 листопада 2018 року.

Активна співпраця з політичними групами в Європейському парламенті дозволила отримати резолюції ЄП: з вимогою до влади РФ негайно та безумовно звільнити О. Сенцова та інших незаконно затриманих в Росії та на Кримському півострові громадян України (14 червня); з вимогою до РФ гарантувати свободу судноплавства через Керченську протоку і в Азовському морі та закликом до ЄС та його країн-членів щодо можливості закриття доступу до портів ЄС російським суднам, що йдуть з Азовського моря, якщо Росія не відновить свободу судноплавства через Керченську протоку й Азовське море (12 грудня).

Міжнародні організації та ініціативи, членом яких є Україна, залишались активним полем для протидії російській політиці.

Активна дипломатична робота велася на рівні Ради Європи. 4 вересня Україна зробила добровільний внесок до Ради Європи в сумі 400 тис. дол. з метою послаблення російського фінансового шантажу. На додаток до низки проукраїнських резолюцій Ради Європи, прийнятих у 2018 році, у жовтні завдяки спільній скоординованій позиції української делегації в ПАРЄ, Постійного представництва України при РЄ та громадських діячів вдалося переконати членів ПАРЄ відхилити проект резолюції про зміни в реґламенті, які дозволили б Росії відновити свою участь в асамблеї.

Чимало було досягнуто у рамках ООН, хоча Україна вже не є непостійним членом Ради Безпеки. У контексті протидії російській агресії в рамках ГА ООН було позитивно проголосовано за резолюції «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна), районів Чорного та Азовського морів» (18 грудня) та «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» (22 грудня). Перспективною з точки зору подальшої організації роботи виглядає ініціатива України щодо включення до порядку денного 73-ї сесії ГА ООН нового пункту «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України», що спрощує організацію подальших засідань з питань Криму та Донбасу.

Під час головування Італії в ОБСЄ у 2018 році особливих зрушень у бік деескалації ситуації на окупованих територіях Донбасу не відбулося. Умови виконання СММ ОБСЄ свого мандату не поліпшились з огляду на постійні перешкоджання з боку РФ та підтримуваних нею бойовиків. Пропозицію України щодо забезпечення постійного моніторингу вздовж всієї ділянки українсько-російського кордону, проект якого вноситься третій рік поспіль, продовжує блокувати РФ. На цьому тлі позитивним може вважатись прийнята Берлінська Декларація ПА ОБСЄ (липень), важливою частиною якої є резолюція української делегації «Триваючі порушення прав людини і основних свобод в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь».

У 2018 році вкотре були визнані прагнення України щодо набуття членства в НАТО.

Незважаючи на блокування з боку Угорщини, вдалося досягти значних успіхів. Важливим кроком стало голосування за зміни до Конституції та новий порядок підготовки РНП. Була підписана низка угод, що дозволяють розпочати практичну фазу імплементації Трастового фонду НАТО для України із знешкодження вибухонебезпечних предметів, проводились заходи для покращення взаємосумісності військ та відповідності стандартам НАТО, а також надавалась значна фінансова підтримка перебудові збройних сил. Водночас загальна результативність проти минулого року зменшилась.

Серед країн Великої сімки найбільш результативними у 2018 році були відносини з Великою Британією та Канадою, які отримали максимальний бал. З точки зору солідарності примітна Заява міністрів закордонних справ країн «Великої сімки» з приводу останніх подій у Керченській протоці (28 листопада). На жаль, не вдалося заручитися підтримкою всіх партнерів щодо протидії будівництву «Північного потоку-2», який є одним з питань, що роз’єднує США і Німеччину.

Важливим фактором підтримки також є надання військової та гуманітарної допомоги Україні. Тут варто відзначити допомогу США – було схвалено безпекову допомогу Україні у розмірі 250 млн дол., що її передбачає оборонний бюджет США на 2019 рік. Також було схвалено продаж Україні переносних протитанкових ракетних комплексів Javelin і передано два катери берегової охорони класу «Island». Велика Британія та Канада також надавали значну допомогу на проведення реформ в Україні та проводили спільні військові навчання.

Загалом міжнародна політична і правова підтримка України у протистоянні агресії РФ зростає. Водночас поза увагою української дипломатії залишаються ряд впливових регіональних і світових лідерів (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, КНР, Мексика, Нігерія, ПАР). Результати роботи в регіонах Південної Азії, Африки, Латинської Америки та Центральній Азії традиційно низькі, що свідчить про необхідність більш активної і продуманої політики з боку української дипломатичної команди. Цікавим на цьому тлі виглядає крок з надання Україною гуманітарної допомоги Єменській Республіці, Республіці Судан, Демократичній Республіці Конго задля подолання голоду (Указ Президента України №380 від 22 листопада).

Зосереджуючись на питаннях протидії російській агресії, українська влада значно знизила рівень участі у вирішенні інших конфліктів, миротворчій діяльності, кооперації у сфері боротьби з тероризмом та нелегальною міграцією. Наприклад, Україна не збільшила рівень участі в операції НАТО в Афганістані «Рішуча підтримка» попри офіційні заяви. Перспективним є рішення щодо внесення змін до Угоди між Урядом Литовської Республіки, Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України стосовно створення спільної військової частини, відповідно до яких було додано положення про готовність до участі в міжнародних операціях (у грудні ВРУ ратифікувало відповідну Угоду про внесення змін).

Серед досягнень економічної дипломатії необхідно, насамперед, вказати на роботу уряду з перегляду та оптимізації інструменту спільних міжурядових комісій (постанови КМУ № 505 від 23 травня та № 675 від 29 серпня). У 2018 році було проведено 21 засідання спільних міжурядових комісій, два засідання робочих груп у рамках діяльності спільних комісій, а також три зустрічі співголів. Зберігається висхідна динаміка економічних та торговельних контактів, зокрема з Катаром було підписано Угоду про створення Спільної комісії з економічного, торговельного і технічного співробітництва.

З метою диверсифікації ринків збуту для української продукції проведено шість засідань Ради експортерів та інвесторів при МЗС. У рамках реалізації Експортної стратегії України утворено державну установу «Офіс з просування експорту України». Проводилась активна робота із запуску ПАТ «Експортно-кредитне агентство». Було розроблено та поширено Експортний бренд України та виставковий бренд-бук.

1 лютого Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про Пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Для застосування положень Конвенції розпочато заходи щодо внесення змін до угод про вільну торгівлю, які укладені Україною з учасницями Конвенції (ЄС та Грузія).

21 листопада КМУ схвалив проект угоди про Зону вільної торгівлі з Ізраїлем. Попри заяви керівників України та Туреччини про укладання угоди про зону вільної торгівлі до кінця 2018 р., її так і не було фіналізовано.

Головним агрегованим торговельним партнером України залишається Європейський Союз. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України перевищує 40%, зовнішньоторговельний оборот демонструє тенденції стійкого зростання. КМУ в звіті за 2018 рік вказує, що експорт до ЄС здійснили близько 15 тис. компаній, статус уповноваженого експортера отримали понад 200 підприємств. Найбільш вичерпно успіхи України у сфері євроінтеграції було окреслено в Спільній заяві за результатами ювілейного Двадцятого Саміту Україна – ЄС, що відбувся 9 липня 2018 року у Брюсселі. У результаті реалізації Меморандуму про взаєморозуміння та Кредитної угоди між Україною та ЄС щодо Четвертої програми макрофінансової допомоги Україні стали доступними кошти в обсязі 1 млрд євро. За підсумками п’ятого засідання Ради асоціації Україна та ЄС 17 грудня підписано низку угод у сфері інфраструктури, енергоефективності, технічного співробітництва.

У 2018 році діяльність у сфері публічної дипломатії набула більш системних підходів, проте досі залишається прогалина у здійсненні єдиної державної координації освітніх та наукових програм культурних обмінів, популяризації України у світі тощо. Український інститут так і не запрацював у повну силу, оскільки основна робота здійснювалась навколо підготовки достатньої нормативно-правової бази для відкриття осередків інституту за кордоном. Однак при цьому було сформовано команду інституту, проведено стратегічну сесію та розгорнуто активну комунікаційну діяльність в Україні.

У двосторонньому співробітництві найвищу оцінку у 2018 році отримали результати зовнішньої політики України тільки відносно трьох держав – Великої Британії Канади та Литви.

Більшість результатів співробітництва з окремими країнами отримали оцінку «4», і тільки Італія, КНР, Туреччина та Угорщина – «3», а Іран – «2».

Найбільш результативною, на думку експертів, була дипломатична робота України в ООН та Раді Європи. Політичний діалог з Європейським Союзом також отримав найвищий бал. Найгірші бали отримали результати української зовнішньої політики щодо Ірану та в регіоні Центральної Азії. Середній бал, який демонструє значний нереалізований потенціал зовнішньої політики України, отримали економічна дипломатія, співробітництво з Європейським енергетичним співтовариством, регіони Південної Азії та Субсахарської Африки, Вишеградська четвірка та Чорноморський регіон, а також всі тематичні питання багатосторонньої дипломатії (захист прав людини, зміна клімату, міжнародна безпека, нерозповсюдження ядерної зброї тощо). Водночас низька оцінка результатів політичного діалогу з Російською Федерацією обумовлена реальним станом речей, а не низькою залученістю України.

 

 

 

Співпраця з країнами «Великої сімки»

В+ ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

C+ Італія

A- Канада

В+ Німеччина

A- США

B- Франція

C+ Японія

Європейська інтеграція

A- Європейський Союз

B- Східне партнерство

C+ Європейське енергетичне співтовариство

Євроатлантична інтеграція

A- Євроатлантична інтеграція

Двосторонні відносини

B+ Білорусь

B- Грузія

B- Ізраїль

D- Іран

C+ Китайська Народна Республіка

A- Литва

B- Молдова

B+ Польща

B- Румунія

B- Словаччина

B Туреччина

C- Угорщина

C+ Російська Федерація

Регіональна співпраця

C+ АТР

B- Близький Схід

B- Західні Балкани

B+ Країни Балтії

C+ Вишеградська група

B Північнa Європa

C- Латинська Америка

C+ Південна Азія

C- Субсахарська Африка

D Центральна Азія

B- Чорноморський регіон

Міжнародні організації

B+ ООН

A- Рада Європи

B+ ОБСЄ

Ініціативи багатостороннього характеру

B- Захист прав людини

C Зміна клімату

C Нерозповсюдження ядерної зброї

C- Питання міжнародної безпеки

Публічна дипломатія

B+ Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії

C+ Економічна дипломатія

B+ Публічна дипломатія

C+ Закордонне українство