Втома від українського питання, відсутність позитивного іміджу, «Мінськ-2» – як головний успіх і найбільший провал.
Так Україна виглядає на міжнародній арені в очах українських та іноземних аналітиків. Експертне опитування провела Рада зовнішньої політики «Українська призма». Його результати багато в чому співпали з висновками дослідження самого аналітичного центру.
Сергій Герасимчук для Європейської правди
Думки та поради респондентів виявились подекуди несподіваними і повчальними та можуть стати уроком для тих, хто відповідає за формування порядку денного зовнішньої політики України.
Тверда «трієчка» і необхідність роботи над помилками
Коли експертам запропонували оцінити зовнішню політику України у 2015 році за 5-ти бальною шкалою, більшість як українських експертів (56%), так і фахівців з-за кордону (69%) оцінили її на «трійку». Такий результат зрозумілий. Українське питання й справді продовжує лишатися на порядку денному світової спільноти, і цьому чимало сприяли зусилля наших дипломатів та політиків на міжнародно-політичній ниві. Проте, якихось проривів, здобутків, які б кардинально змінили становище України у міжнародній системі, не відбулося. Не сприяла цьому міжнародно-політична кон’юнктура – Західний світ зосереджений на власних проблемах, тож українське питання навіть палким прихильникам Києва дуже важко втримати серед пріоритетних для світових лідерів. Заважали й внутрішньополітичні чвари на Печерських пагорбах. На Заході почасти кажуть про втому від України – держави, чий народ готовий революційним способом долати диктатуру, проте щоразу стикається з неспроможністю новообраних можновладців впровадити реформи та подолати корупцію.
Примітно, що
серед українських експертів більше тих, хто оцінює зовнішньополітичні ініціативи Києва навіть нижче за «трійку». «Двійку» або й «одиницю» ставлять майже 28% українських експертів.
Іноземці налаштовані дещо більш оптимістично – серед них так низько реалізацію зовнішньої політики України оцінює лише близько 13% опитаних. Такий результат є для Києва досить обнадійливим. Західні експерти, які цікавляться розвитком подій в Україні, й дотепер досить позитивно налаштовані щодо Києва і розчарування не є домінуючим трендом. Що ж до українських фахівців з питань міжнародних відносин, то їхні низькі оцінки можна пояснити завищеними очікуваннями, які характерні для травмованого постреволюційного суспільства. На користь такого припущення свідчить і те, що, говорячи про найважливіші досягнення української зовнішньої політики у 2015 році, 12% з опитаних українських експертів, не змогли назвати жодного досягнення.
Мінський процес, реформи й санкції
Серед досягнень, які входять до трійки найважливіших, як для українських, так й іноземних експертів – Мінський процес та призупинення гострої фази воєнних дій на Сході України. Щоправда, серед опитаних українських експертів кожен третій називає Мінський процес ще й найбільшою поразкою української дипломатії на міжнародному фронті. Пояснити таку парадоксальну оцінку можна з допомогою коментарів іноземних експертів. Вони, як і фахівці та політики в Україні, свідомі, що Мінський процес та домовленості – далекі від ідеалу. Результат компромісів, що народжувався під гарматну канонаду на Сході України, Мінські домовленості були свого роду тимчасовим кроком, спробою повернутися за стіл переговорів і припинити вогонь. І хоча запуск Мінського процесу сприяв певній деескалації на Донбасі, там і донині гинуть люди, а помітних просувань у втіленні «Мінську – 2» немає. За таких обставин, Мінські домовленості важко вважати вагомим здобутком. Проте, іноземні експерти наголошують – якщо Угоди не втілюються, то Україна мала б запропонувати їм альтернативу. А якщо Київ такої альтернативи не пропонує, то й нарікати на те, що існуючий формат є провальним, не мав би. Адже в такий спосіб українська сторона просто фаталістично каже, що альтернатив поразці немає.
Тож відповідь на питання чи є Мінський процес перемогою, чи поразкою України така:
«Мінськ» лише проміжний інструмент повернення до діалогу політиків замість діалогу гармат, а ті, хто вважають його неефективним, мають бути більш ініціативними у просуванні альтернативних форматів.
Цікаво, що одним з основних провалів української зовнішньої політики іноземні експерти назвали… брак внутрішніх реформ в Україні. Провали у боротьбі з корупцією не дають країні сформувати позитивний імідж на міжнародній арені. Іноземні фахівці наголошують – без внутрішніх перетворень Києву буде важко домогтися суттєвих змін на зовнішньополітичних фронтах.
З таким підходом можна погодитися не у всьому. Адже, скажімо, санкції проти РФ та підтримка України мали б розглядатися, передусім, як покарання Москви за брутальне порушення міжнародного права та підтримка жертви таких порушень. Та вони, натомість, сприймаються на Заході радше як винагорода Україні за реформи. Проте, навіть не погоджуючись з такою думкою, Україна має з нею рахуватися і бути свідомою: не буде реформ – втратиться й підтримка, а санкції проти Росії нерозривно пов’язані з тим, чи спроможна буде Українська держава вирватися з кола корупції та провалених реформ.
Є у цьому й позитивні сторони. Увага Заходу прикута до українських реформ, тож громадянське суспільство України, яке було й лишається основним рушієм змін у країні, наразі має потужних союзників і має користатися з цього повною мірою, попри інерцію системи і спроби реваншизму з боку окремих політичних сил.
Імідж – усе?
Дещо різняться уявлення українських та іноземних фахівців щодо кроків Укарїни аби покращити свої позиції на міжнародній арені. Українські фахівці кажуть про співпрацю з ЄС (28%), безпекові ініціативи, як то реформування РБ ООН, формування регіональних безпекових об’єднань та посилення заходів безпеки на території України (25%), збереження тиску на Росію та протидію російській агресії (25%). У переліку пріоритетів формування позитивного іміджу України закордоном та протидія російським інформаційним атакам займає лише восьму позицію (8%).
Для українців видається очевидним те, що коїть на території нашої держави Кремль і додаткові аргументи здаються зайвими. Натомість, іноземні експерти заперечують. Вони, як і українці вважають, що беззаперечним пріоритетом має бути співпраця з Заходом (ЄС та США) та імплементація Угоди про Асоціацію з ЄС – так вважає 33% опитаних експертів. Однак, вже на другій позиції в списку пріоритетів, для іноземних експертів – фокусування на внутрішніх реформах, боротьба з корупцією та формування позитивного іміджу держави (про це сказали 30% опитаних).
Нам кажуть: «Досить посилатися на радянську спадщину чи зовнішню агресію. Сформуйте врешті-решт свій бренд».
З точки зору іноземців, це навіть важливіше ніж урегулювання конфлікту на Сході, яке посіло третю позицію у списку пріоритетів сформованих іноземними експертами (17%).
«Нова Європа» vs «Стара Європа»?
Дещо різняться й підходи українських та іноземних експертів щодо того, які напрями мали б бути пріоритетними для України у майбутньому. Обидві групи експертів погоджуються з тим, що передусім треба налагоджувати співпрацю зі США та Європейськими інституціями. Вони займають перші позиції у переліку запропонованому обома групами експертів. Проте, на третю позицію українці виносять країни Центрально-Східної Європи та Балтії. Можна припустити, що це пов’язано з тим, що саме ці держави найбільшою мірою поділяють занепокоєння України щодо російської неоімперіалістичної політики і найбільш свідомі наслідків гібридної війни РФ проти України та ЄС, а тому є нашими природними союзниками.
Закордонні експерти мислять більш тверезо і кажуть, що на третій позиції за пріоритетністю для України має стати напрям співпраці з Німеччиною та Францією.
Попри те, що сусіди України й висловлюють їй підтримку та співчуття, у «клубі ЄС» все вирішують Комісія та «великі держави» і саме з ними треба вести діалог передусім.
Що ж до відносин з Росією, то цей напрям включає до пріоритетних майже кожен третій з числа опитаних іноземних експертів (27%) і лише кожен десятий з числа українських (10%). Це, напевно, обумовлено тим, що українці керуються емоціями, не дивними для держави, що, де-факто, перебуває у стані війни з РФ. А наші закордонні колеги, натомість, свідомі, що Російська Федерація й надалі лишатиметься сусідом України і мати з нею справу доведеться.
Загалом, чимало відповідей українських та іноземних експертів при оцінюванні зовнішньої політики, як бачимо, збігалися. Відмінності можна пояснити почасти виправдано емоційним підходом українців та, з іншого боку, прихильністю іноземців до реального виміру міжнародної політики. Хочеться сподіватися, що подальший експертний діалог допоможе подолати наявні розбіжності, донести слушні думки експертів одне до одного, а вплив експертного співтовариства на міжнародну та внутрішню політику дозволить Україні подолати внутрішні проблеми і посісти гідне місце на міжнародній арені. Стати новим «брендом», за який буде не соромно ані українцям, ані їх друзям закордоном. А «Українська призма» й надалі стежитиме за поступом у цьому питанні.
*Опитування проводилось впродовж лютого-березня 2016 р. У опитуванні взяло участь 80 експертів з України та 86 з ЄС, США, держав Східного партнерства та Центральної Азії.