“Четвірка з мінусом” попри пандемію – оцінки за зовнішню політику України 2020

Підписатись на новини "Української призми"

Рада зовнішньої політики «Українська призма» та Регіональне представництво Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні вже шостий рік поспіль з великою приємністю презентують вам доробок команди експертів, які проаналізували та оцінили успішність зовнішньої політики України за різними географічними та функціональними напрямами. 

 

Завантажити дослідження:

2020     2019      2018     2017     2016      2015

 

Хоча в нашому аналізі кожен рік має свої особливості, 2020 рік можна назвати справді унікальним з точки зору обмежених можливостей та специфічних умов для досягнення Україною зовнішньополітичних цілей. У глобальному масштабі пандемія коронавірусу COVID-19 та відповідно запроваджені карантинні обмеження в усіх куточках світу істотно позначилися на формах співпраці України з іноземними партнерами у різних площинах. Це вплинуло не лише на погіршення показників торговельно-економічної діяльності, але й на вибір нових пріоритетів міжнародної співпраці та каналів побудови політичного діалогу. Міністерство закордонних справ України у 2020 році перетворилося на центр антикризового менеджменту, надаючи екстрену допомогу українським громадянам, які стали заручниками локдаунів, та вишукуючи можливості залучення гуманітарної допомоги для подолання наслідків пандемії. За більшістю досліджуваних напрямів боротьба з коронавірусом стала додатковим елементом двостороннього та багатостороннього діалогу нашої держави.

У внутрішньополітичному вимірі 2020 рік також мав особливості, які впливали на динаміку постановки та досягнення зовнішньополітичних цілей. З одного боку, це був перший повноцінний рік, коли Президент України В. Зеленський формулював зовнішньополітичний курс, а його команда була відповідальна за реалізацію цього курсу. З іншого боку, на початку року відбулася зміна урядової команди О. Гончарука на уряд Д. Шмигаля, що також вплинуло на темпи програмування та імплементації задач у сфері зовнішньої політики.

Попри це, загальна оцінка реалізації зовнішньої політики у 2020 році вийшла дещо кращою за попередній рік, хоча за окремими напрямами і спостерігалося значне падіння політичного інтересу та результативності реалізації поставлених завдань. 

Особливістю цьогорічного видання став новий розділ, присвячений міжнародній активності України щодо подолання наслідків, спричинених пандемією коронавірусу COVID-19. Хотілося б сподіватись, що закінчення пандемії дозволить Україні поліпшити загальну успішність у досягненні стратегічних пріоритетів на міжнародній арені, а нам – відмовитись у майбутньому від оцінки цієї специфічної сфери докладання дипломатичних зусиль.

Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики «Українська призма»

 

 

Зовнішня політика України у 2020

 

Попри пандемічні обмеження та значну турбулентність 2020 року, Україні вдалося втримати позитивний темп у реалізації зовнішньополітичних цілей, адаптуватися до нових умов ведення зовнішньої політики та навіть підвищити загальну оцінку її реалізації. За результатами аналізу 51 напряму (географічного та функціонального) відповідно до п’яти індикаторів (політичний інтерес, інституційна співпраця, стратегічне бачення, діяльність та результати) загальна оцінка зовнішньої політики у 2020 році покращилась і була визначена як «В-».

  • Найвищі оцінки у 2020 році отримали зовнішньополітичні зусилля України щодо Великої Британії, Польщі, Туреччини, євроатлантичної інтеграції.
  • Найнижчі загальні оцінки у Європейського енергетичного співтовариства, Ізраїлю, Російської Федерації, Угорщини, регіонів Західних Балкан та Латинської Америки, Центральної Азії, питань зміни клімату, нерозповсюдження ядерної зброї та міжнародної безпеки.

 

ПОЛІТИЧНА ЗАЛУЧЕНІСТЬ

Протягом 2020 року зовнішня політика не була основним пріоритетом для більшості українських політиків. Традиційно до цієї теми зверталися насамперед Президент, Міністр закордонних справ та Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Народні депутати, у порівнянні з минулим роком, значно зменшили свій інтерес до міжнародного порядку денного та використання інструментів парламентської дипломатії. Виключення становило хіба питання протидії російській агресії, зокрема, у рамках ПАРЄ. 

Президент у своїх основних виступах, зокрема у щорічному Посланні до ВРУ у жовтні та на нараді керівників ЗДУ у грудні, особливо відзначав Європейський Союз, США, Велику Британію, Канаду, Туреччину, питання консолідації міжнародної підтримки у боротьби з російською агресією, відносини з НАТО. Традиційно увага була прикута і до відносин України з найближчими сусідами – Угорщиною, Польщею та Румунією. 

Керівництво міністерства закордонних справ, крім зазначених тем, також зверталося до відносин з Молдовою, Туреччиною, участі України в ОЧЕС та Дунайській комісії, а також вироблення політики на азійському та африканському напрямках. Значну увагу на всіх рівнях у 2020 році приділяли і двом новим форматам, які були ініційовані на міжнародній арені – Люблінському трикутнику та Кримській платформі. Питання інформаційної безпеки, боротьби з коронавірусом та розширення ринків для українського експорту, зокрема в Азії та Африці, також були серед топ-тем порядку денного. У контексті розвитку двосторонніх відносин майже зі всіма країнами світу питання економічної дипломатії та просування українських товарів на світових ринках стали ключовими. Так само наріжною була тема консолідації міжнародної підтримки для боротьби з російською агресією як на рівні двосторонніх відносин, так і у рамках міжнародних організацій. 

Очільники інших міністерств не виявляли вагомого інтересу до зовнішнього виміру відносин, окрім Міністра внутрішніх справ, який опікувався відносинами з Італією та Францією за своїм напрямом, та Міністра оборони, який після суперечливих заяв на початку свого терміну у другій половині року приділяв значну увагу євроатлантичному, американському та британському трекам. 

Програми урядів О. Гончарука та Д. Шмигаля не показали високого рівня залученості до питань зовнішньої політики. Березнева програма О. Гончарука де-факто звела зовнішньополітичні цілі до здобуття безвізових режимів із низкою країн світу. Червнева програма Д. Шмигаля, окрім традиційних тем – ЄС, НАТО, Г-7 та Г-20, а також відносин з країнами-сусідами – відзначила серед пріоритетів роботу із закордонними українцями, протидію російській агресії, просування експорту та іміджу України за кордоном. 

Найвищу оцінку за індикатором політичного інтересу у 2020 році отримали Білорусь, Велика Британія, Італія, Німеччина, Польща, Туреччина, Субсахарська Африка, економічна дипломатія, захист прав людини та боротьба з коронавірусом. 

Найнижчий політичний інтерес спостерігався щодо Молдови, економічних відносин з РФ, регіону Західних Балкан, Центральної Азії. 

Загальна оцінка за розділом – «4-»

 

ІНСТИТУЦІЙНА СПІВПРАЦЯ

Інституційна співпраця є одним з найскладніших індикаторів для оцінки, оскільки передбачає як аналіз усталених форм міжінституціної координації, так і визначення неузгоджених позицій або відкритих конфліктів між різними українськими акторами. У 2020 році очевидно серйозних конфліктів між різними інституціями щодо питань зовнішньої політики не було. Водночас іноді спостерігались неузгодженості дій, які мали відповідні наслідки. Прикладом цього може слугувати рівень координації між українськими інституціями під час введення обмежень та закриття кордонів через пандемію COVID-19, деяка непослідовність та неоднозначність на американському та угорському напрямках. 

Хоча українській стороні і вдалося провести частину засідань двосторонніх комісій в онлайн форматі, низку візитів та заходів (див. діяльність), які потребували міжінституційної співпраці, все ж таки довелося відкласти на 2021 рік через коронавірусні обмеження. 

Досі залишаються значні прогалини у процесі призначення очільників дипломатичних установ України за кордоном (не призначені посли до Анголи, Аргентини, В’єтнаму, Ефіопії, Індонезії, Ірландії, Куби, Перу, Південної Кореї, Румунії, Сенегалу, Святого Престолу, НАТО; після довгої затримки призначені посли до ПАР, Туркменістану, Фінляндії).

Найвищий рівень узгодженості та координації дій українських інституцій у зовнішньополітичній сфері було продемонстровано у відносинах з Великою Британією (у контексті підготовки візиту Президента та підписання стратегічної угоди), Італією (щодо справи В. Марківа), ОБСЄ (у контексті головування України на Форумі безпекового співробітництва ОБСЄ та організації роботи місії зі спостереження за місцевими виборами в Україні) та Радою Європи (щодо протидії діям РФ в ПАРЄ та щодо низки проєктів РЄ в Україні), НАТО (щодо отримання статусу Партнера розширених можливостей та безпекової взаємодії) та ЄС (щодо початку переговорів про оновлення УА/ПВЗВТ). 

Також варто відзначити посилення координації між урядовим та експертним середовищем на рівні як МЗС, так і Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, МКІП тощо. Протягом року експерти та представники громадянського суспільства були активно залучені до розробки Стратегії зовнішньої політики, Концепції публічної дипломатії, Концепції інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції, Азійської стратегії МЗС. Окремо відбувались консультації з представниками бізнесу щодо визначення пріоритетних ринків для експорту української продукції. 

Найвищу оцінку отримала інституційна співпраця за такими напрямами: економічна співпраця з ЄС, співробітництво з Литвою, робота в рамках ОБСЄ та Ради Європи. 

Найнижчі показники зафіксовано за напрямами Латинської Америки, Північної Європи, енергетичних відносин з РФ, Угорщини.

Загальна оцінка за розділом – «3+»

 

СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ

Новизною стратегічного бачення зовнішньої політики у 2020 році можна вважати затвердження нової редакції Стратегії національної безпеки України. Оскільки Стратегія зовнішньополітичної діяльності України до кінця року знаходилась у розробці та не була офіційно затверджена, то саме Стратегія національної безпеки від 14 вересня 2020 року на даний час є основним документом, окрім Конституції України, який визначив ієрархію країн світу з точки зору національних інтересів України. 

Питання європейської та євроатлантичної інтеграції, а саме набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО, консолідація міжнародної підтримки та санкційного режиму для боротьби з російською агресією продовжують бути топ пріоритетами.

Водночас Стратегія викликала деякі питання щодо розділення країн на ті, всебічне співробітництво з якими має «пріоритетний стратегічний характер» (США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Франція), та ті, з якими Україна «розвиватиме стратегічне партнерство» (Азербайджан, Грузія, Литва, Польща, Туреччина). Крім того, надмірно узагальнено прописані пріоритетні напрями для розвитку партнерських відносин, а саме – «з іншими державами Балтії та державами Північної Європи, а також тісні добросусідські відносини з державами Центральної та Південно-Східної Європи». 

Аналіз інших документів свідчить, що стратегічно визначеним залишається бачення відносин України з ЄС та НАТО. Традиційно високі оцінки у контексті стратегічного забезпечення взаємовідносин у 2020 році отримали країни Г-7. Важливим, зокрема, стало підписання Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії у жовтні. 

Водночас аналітики відзначають досі відсутнє стратегічне бачення відносин України з країнами-сусідами та Чорноморським регіоном, попри доволі активну політику у цих напрямах у всіх сферах. Крім того, враховуючи розробку Азійської стратегії та оголошену розробку Африканської стратегії, відкритим залишається питання щодо стратегічного бачення відносин з країнами Близького Сходу та Північної Африки, на яких постійно наголошує Президент та представники ОПУ. 

Найвищі оцінки стратегічного бачення зовнішньої політики України отримали відносини з Великою Британією, Грузією, Канадою, Литвою, Німеччиною, США, Туреччиною, НАТО, а також формування міжнародної підтримки протидії російській агресії. 

Найнижче вже традиційно було оцінено стратегічне бачення щодо Західних Балкан, Латинської Америки, Ірану, Ізраїля, Угорщини, економічних відносин з РФ, питання нерозповсюдження ядерної зброї.

Загальна оцінка за розділом – «3+»

 

ДІЯЛЬНІСТЬ

Зовнішньополітична діяльність України у 2020 році зазнала істотного впливу пандемії COVID-19. Водночас саме від спроможності швидко адаптуватися до нових обмежувальних умов, налагодити нові канали комунікацій, перевести діалог на всіх рівнях в онлайн формат, а також знайти спільні точки дотику у боротьбі з пандемією залежала успішність діяльності. Як наслідок, основне навантаження щодо підтримки двостороннього діалогу протягом року припало на відповідні посольства України. 

Уже з березня головним викликом для більшості ЗДУ стало питання евакуації українських громадян, надання їм консульської допомоги, а також згодом отримання медичних засобів і гуманітарної допомоги. Розв’язання цих питань продемонстрували як готовність МЗС до роботи у кризових ситуаціях, так і географічні прогалини української дипломатичної присутності у світі. Серед найбільш активних ЗДУ України на першому етапі (повернення громадян України додому) варто відзначити ті, які знаходяться в Анкарі, Берліні, Будапешті, Варшаві, Відні, Загребі, Кишиневі, Празі, Сан-Паулу, Стамбулі, Франкфурті.

Традиційно серед найбільш активних у зовнішній політиці України залишався напрям європейської інтеграції. Водночас варто відзначити, що такий високий рівень активності стосувався лише політичного та економічного виміру тоді, як поступ у питаннях Східного партнерства та енергетичного співтовариства був значно меншим.

Попри коронавірусні обмеження, Україна стала однією з небагатьох держав, яка зберегла інтенсивний очний (на додачу до онлайн) діалог на найвищому та високому рівнях завдяки зустрічам Президента В. Зеленського, Віцепрем’єрки О. Стефанішиної та Міністра закордонних справ Д. Кулеби з очільниками та високопосадовцями Європейського Союзу. Однак, у практичній площині відбулось помітне гальмування впровадження норм та стандартів ЄС на тлі раніше обіцяних темпів.

Попри пандемію у 2020 році активно відбувався на всіх рівнях діалог Україна – НАТО. Чисельні зустрічі та візити до Брюсселю на рівні Президента, віцепрем’єр-міністрів, міністрів оборони та закордонних справ, начальника Генерального штабу доповнювались спільними навчаннями та участю у місіях Альянсу, долученням до процесу Рефлексії НАТО та виконання рейсів у рамках програми стратегічних перевезень SALIS – медичні вантажі були доставлені до Чехії, Словаччини, Німеччини, Франції, Іспанії, Польщі, Данії та США.

Питання консолідації міжнародної підтримки у боротьбі з російською агресією традиційно займали чільне місце у зовнішньополітичній діяльності України і проходили червоною лінією як у двосторонньому діалозі з партнерами, так і у роботі в рамках міжнародних організацій. Українські дипломати вели активну роботу з підтримки України у міжнародних судах, зокрема в Європейському суді з прав людини у справі «Україна проти Росії». Продовжувалась робота щодо збереження та розширення санкцій, а також розширення форматів взаємодії – було оголошено про створення Кримської платформи.

У співпраці з країнами Групи-7 найактивніший діалог відбувався з Великою Британією, Канадою та США. Зокрема, у жовтні відбувся візит Президента В. Зеленського до Лондона, а протягом року проводились різноманітні онлайн зустрічі з представниками британського парламенту, а також спільні навчання. Телефонні розмови та онлайн зустрічі / візити стали загальною новою нормою 2020 року. Найактивніше такі контакти відбувались з Канадою та Німеччиною. Також відбулося декілька візитів високого рівня до Італії, які були присвячені безпековому діалогу та європейським прагненням України, а також питанням визволення В. Марківа з італійської в’язниці. 

У двосторонніх відносинах вже традиційно найбільша динаміка спостерігалась у діалозі з Литвою, Польщею та Туреччиною. Продовжились чисельні зустрічі на урядовому та парламентському рівні. Президент України В. Зеленський двічі зустрічався з Президентом Польщі А. Дудою та Президентом Туреччини Р. Т. Ердоганом. Крім того, у грудні відбулась перша україно-турецька зустріч у новому форматі «квадрига» (два очільники МЗС + два очільники МО).

На тлі загального скорочення безпосередніх двосторонніх контактів на багатьох напрямах слід відзначити високий рівень взаємодії МЗС та МО України та Румунії, зокрема і проведення спільних навчань. Також позитивний резонанс мав візит Президента В. Зеленського до Словаччини у вересні, що став першим офіційним візитом до Братислави Голови Української держави з 2011 року.

Двосторонні відносини з Грузією знову мали доволі маятниковий характер і переходили від діалогу на рівні президентів та прем’єр-міністрів до дипломатичної кризи у зв’язку з різкими заявами колишнього грузинського президента М. Саакашвілі. Теж саме відбувалось і у відносинах з Угорщиною, які, з одного боку, протягом року мали напружений характер через можливе втручання угорських політиків в українські вибори, а з іншого – були позначені відновленням роботи міжурядової економічної комісії, яка не засідала сім років.

Пожвавлення діалогу з Іраном було спричинено трагічною подією – розслідуванням збиття українського лайнера біля Тегерана. 

Попри робочий візит Президента В. Зеленського в січні, відносини з Ізраїлем збавили свій загальний темп у порівнянні з минулим роком. 

Китайський напрям фактично був підпорядкований лише економічному порядку денному та питанням отримання медичних товарів через пандемію – збільшення товарообігу відбувається без посилення політичного діалогу. 

У контексті регіональної співпраці здебільшого діяльність України була спрямована на покращення безпекового діалогу та просування українського експорту, підтримку України у рамках міжнародних організацій. Водночас підвищення політичного інтересу до різних регіонів світу не завжди трансформувалось у практичну діяльність за відповідними напрямами. 

Пандемія мала значні негативні наслідки на діяльність України в багатьох регіонах світу через необхідність скасування візитів, форумів, публічних заходів. Водночас деякі регіони, такі як АТР та Близький Схід, встигли отримати увагу на рівні Президента та Міністра закордонних справ ще на початку року. Навесні 2020 року у МЗС вперше провели «Тиждень Азії». Президент та Міністр закордонних справ активно використовували телефонні розмови для підтримки комунікації з різними країнами, зокрема Алжиром, Албанією, Єгиптом, Індонезією, Катаром, Лівією, Литвою, Марокко, ОАЕ, Північною Македонією, Саудівською Аравією, Хорватією, Чилі, Швецією.

Зовнішньополітична діяльність України щодо Західних Балкан у 2020 році була не надто активною і традиційно здійснювалась за напрямами нейтралізації наслідків агресії РФ і сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України. Також невисокий рівень активності спостерігався на північноєвропейському напрямі, де більшість контактів відбувалась зі Швецією через її головування в ОБСЄ та Норвегією. Водночас традиційно активною була зовнішньополітична діяльність щодо країн Балтії. Попри пандемію та скасування частини заходів, діалог зі всіма трьома країнами підтримувався на всіх рівнях. 

Співпраця з Вишеградською четвіркою спостерігалася переважно у форматі інтенсивних двосторонніх відносин. Єдиним проявом співпраці у форматі В4+Україна стала традиційна зустріч очільників збройних сил у вересні.

Протягом року активно використовувались механізми онлайн платформ для проведення різноманітних бізнес-форумів, зустрічей та презентацій з партнерами з Азії та Латинської Америки. МЗС України ініціювало проведення серії онлайн політичних консультацій з країнами ЛАКБ, зокрема з Гватемалою, Панамою, Белізом та Коста-Рикою. У країнах Субсахарської Африки основне навантаження взяли на себе нечисленні посольства України, які забезпечували активний діалог з ПАР, Кенією, Ефіопією та Сенегалом. Посольство у Нігерії докладало вагомих зусиль для звільнення українських моряків, які потрапляли до піратського полону біля берегів Беніну, Габону та Екваторіальної Гвінеї.

У порівнянні із загалом невисоким рівнем відносин України з країнами Центральної Азії протягом останніх років, у 2020 році спостерігається деяке зростання активності, хоча і не на високому рівні (на рівні дипломатичних представництв, окремих органів виконавчої влади, бізнес-структур тощо). Серед найбільш вагомих заходів року у цьому напрямі слід виділити проведення українсько-казахстанського інвестиційного форуму у жовтні та візит Міністра інфраструктури України до Казахстану у листопаді. 

Чорноморський регіон все ще продовжує розглядатися переважно з точки зори двостороннього діалогу з окремими країнами та забезпечення безпеки через загрози внаслідок російської окупації Криму. У 2020 році Україна запропонувала кандидатуру на посаду генерального секретаря ОЧЕС, що сприяло представленню та просуванню українського порядку денного для регіону. 

Як і в попередні роки, Україна була дуже активна у рамках міжнародних організацій, зосередивши левову частину своєї діяльності на питаннях захисту територіальної цілісності та суверенітету, боротьбі з наслідками російської агресії та захисті прав людини. Україна успішно головувала на Форумі безпекового співробітництва ОБСЄ у другому триместрі 2020 року, привертаючи увагу до російської агресії у контексті різних аспектів загальноєвропейської безпеки. У рамках Ради Європи діяльність протягом року здебільшого зосередилось у рамках Парламентської Асамблеї. Активності України у рамках ООН через пандемію майже повністю були перенесені на рівень відповідних представництв у Нью-Йорку, Женеві та Відні, а також у формат онлайн заходів, у яких, зокрема, брали участь Президент, Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністр закордонних справ. Крім того, у лютому відбувся робочий візит Міністра закордонних справ В. Пристайка до штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. 

Серед ініціатив багатостороннього характеру високі оцінки отримала лише діяльність щодо захисту прав людини. Лише наприкінці року відбулися політичні контакти на міжнародному рівні за участі Президента В. Зеленського, де Україна підтвердила свої кліматичні зобов’язання і залученість до глобальної боротьби зі змінами клімату. Діяльність за напрямом нерозповсюдження ядерної зброї фактично обмежилась участю України у засіданнях ГА ООН та МАГАТЕ. Питання міжнародного безпекового порядку денного у 2020 році залишалися у кошику другорядних. Продовжилась участь у миротворчих операціях ООН та НАТО, консультації щодо інформаційної безпеки та боротьби з гібридними загрозами, безпековими викликами пандемії. Попри пандемію представники ЗСУ брали участь у важливих міжнародних навчаннях. Водночас не було сформовано чіткої позиції щодо більшості конфліктних ситуацій, у т.ч. і щодо нагорно-карабахського та придністровського конфліктів. 

Економічна та публічна дипломатія остаточно утвердилися серед політичних амбіцій України. Упродовж року значна увага приділялась питанням просування іміджу України у світі, промоції її культури, товарів та послуг у всіх регіонах світу. У сфері економічної дипломатії були виражені два пріоритетних напрямки – європейський та азійський.

Найвищі оцінки у 2020 році отримала діяльність України щодо Великої Британії, Італії, Канади, Польщі, США, Туреччини, країн Балтії, євроатлантичної інтеграції, ОБСЄ, у сферах публічної дипломатії та боротьби з наслідками пандемії COVID-19. 

Найнижчі оцінки отримала діяльність щодо Субсахарської Африки, політичні та енергетичні відносини з РФ. 

Загальна оцінка за розділом – «4-»

 

 

 

 

РЕЗУЛЬТАТИ

Двома найбільшими результатами 2020 року варто вважати отримання статусу партнера розширених можливостей НАТО у червні та підписання Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Великою Британією у жовтні. Крім того, важливим результатом стало проведення 22-го Саміту Україна – ЄС у Брюсселі за безпосередньої участі Президента В. Зеленського в офлайн режимі, що відбулася попри всі епідеміологічні обмеження, та прийняття за підсумками Саміту Спільної заяви, що засвідчила незмінність політики ЄС щодо сприяння Україні у процесі деокупації територій, проведення реформ та економічної співпраці. 

До стратегічних результатів 2020 року також можна віднести створення Люблінського трикутника як нового формату для співпраці між державами, пріоритетами якого визначено питання безпеки, протидії ворожій дезінформації, а також розвиток торгівлі й інфраструктурні проєкти. Оголошення започаткування Кримської платформи також мало перші результати – Велика Британія, Канада, Молдова, США, Словаччина і Туреччина дали згоду на участь у платформі.

У безпековій сфері важливими досягненнями стали підписання низки меморандумів про військове та військово-технічне співробітництво, розвиток ОПК, надання безпекової допомоги тощо, зокрема з Бразилією, Великою Британією, Іраком, Йорданією, Катаром, Румунією, Саудівською Аравією, Туреччиною. Найбільш важливим у цьому контексті устало підписання Меморандуму з британським експортним агентством UK Export Finance, що передбачає можливість надання Україні британських урядових експортних гарантій на 2,5 млрд фунтів стерлінгів для спільних українсько-британських проєктів у галузях безпеки та оборони, сільського господарства, інфраструктури, енергетики та охорони здоров’я.

Крім того, варто відзначити декілька меморандумів та угод про співробітництво у різних галузях, які протягом року біли підписані з країнами світу. Вони підкреслюють широкий спектр пріоритетів та можливостей, що їх Україна розвиває у двосторонніх відносинах. Наприклад, йдеться про Міжурядову Програму культурного співробітництва на 2021-2025 роки між Україною та Італією, Угоду щодо використання французького кредиту на побудову заводу з очищення води в Маріуполі, п’ятирічну Програму співробітництва у космічній галузі між Україною та КНР на загальну суму 70 млн дол. США, Меморандум між Міністерством інфраструктури України та Міністерством транспорту і будівництва Словаччини про співробітництво у сфері комбінованих перевезень у сполученні між ЄС та Азією через територію двох країн, Меморандум про співпрацю між Радою експортерів та імпортерів та Сінгапурсько-китайською ТПП тощо.

У грудні Україні вдалося втримати підтримку в ГА ООН щодо двох «кримських» резолюцій та розвинути їх змістовну частину, хоча тенденція до збільшення кількості країн, які голосують «за», поки відсутня. Українській делегації в ООН також вдалося протидіяти спробам РФ переглянути санкції проти неї та використати пандемію COVID-19 у політичних цілях. Загалом санкційний режим проти РФ було збережено та розширено у 2020 році. 

Варто відзначити результати щодо отримання різноманітної гуманітарної, фінансової та медичної допомоги, яку протягом року Україні надавали країни Європи, Азії та США. Наприклад, уряд ФРН надав 70 млн євро для підвищення енергоефективності, сталого економічного розвитку й демократії, громадянського суспільства, державного управління і децентралізації, а Чеська Республіка у квітні ініціювала програму V4EastSolidarity, у рамках якої країнам «Східного партнерства» виділяється 250 тис. євро, що спрямовуються на допомогу у боротьбі з Covid-19, з них Україні – 125 тис. євро.

Представники України були обрані на різні високі посади у структурах ООН та ПА Ради Європи, а у грудні посла України в Угорщині Л. Непоп було обрано головою Дунайської комісії на 2021-2023 рр. Україна також висунула свою кандидатуру на посаду генерального секретаря ОЧЕС, але результати будуть відомі лише у 2021 році. 

На жаль, через пандемію не відбулися дві важливі для України події – проведення весняної сесії ПА НАТО у Києві та щорічної конференції Ukraine Reform, яка цього року повинна були відбутися у Вільнюсі. Обидві події були перенесені на 2021 рік.

У розрізі торговельно-економічного співробітництва, попри пандемію, Україні вдалося втримати позиції в цілій низці країн світу. Загальний експорт товарів впав лише на 1,8%, а імпорт – на 11%. Всупереч задекларованим намірам, так і не вдалось підписати Угоду про ЗВТ з Туреччиною. 

Топ-10 торговельних партнерів України у 2020 році – Китай (15,4 млрд дол. США), Німеччина (7,4 млрд), Польща (7,36 млрд), РФ (7,24 млрд), Туреччина (4,85 млрд), Білорусь (4,2 млрд), Італія (4 млрд), США (3,9 млрд), Індія (2,7 млрд), Нідерланди (2,55 млрд). 

Найбільше зростання українського експорту, у порівнянні з минулим роком, відбулось до Гондурасу (на 18557%), Домініканської Республіки (на 3200%), Зімбабве (1924%) та Сент-Кітс і Невіс (1174%). У 5 разів збільшився експорт до Пакистану та Кабо Верде. Серед основних торговельних партнерів України майже вдвічі збільшився експорт до КНР. 

Найбільше падіння експорту, у порівнянні з 2019 роком, серед важливих для України торговельних партнерів відбулось з Таїландом (51% від тогорічного показника), Сербією (53%), Словаччиною (63%), Грецією (65%), Сінгапуром (65%), Єгиптом (71,8%). 

При цьому до топ-10 країн українського експорту увійшли Китай, Польща, РФ, Туреччина, Німеччина, Індія, Італія, Нідерланди, Єгипет, Білорусь. 

Сфера торгівлі послугами зазнала значно більшого впливу через наслідки пандемічних обмежень – загальний обсяг торгівлі послугами у 2020 році впав майже на 30%. Загальний експорт послуг склав 11,2 млрд дол. США, а імпорт до України – 5,2 млрд дол. США.

Найбільший обсяг торгівлі послугами у 2020 році був зафіксований з Росією (2,8 млрд дол. США), США (1,8 млрд), Великою Британією (1,04 млрд), Німеччиною (1 млрд), Швейцарією (942 млн) у всіх випадках з позитивним для України сальдо. 

До топ-10 країн, до яких Україна експортувала послуги у 2020 році, увійшли Російська Федерація, США, Швейцарія, Німеччина, Велика Британія, Польща, Кіпр, ОАЕ, Нідерланди та Ізраїль. 

Найбільший ріст експорту послуг відбувся до Американських Віргінських островів (2223% у порівнянні з 2019 роком), Уругваю (808%), Замбії (472%), КНДР (428%) та Бангладеш (328%). Також майже втричі зріс експорт послуг до Філіппін, Бразилії, Перу та Ефіопії. 

Найбільше падіння експорту послуг відбулося до Домініканської Республіки (1,3% від показників 2019 року), Уганди (1,4%), Оману (10%), Шри-Ланки (17,6%), Лівії (18,9%). Серед великих партнерів України найбільше падіння у торгівлі послугами спостерігається з РФ (42% від тогорічного), Грецією (48%), Іспанією (54%), Італією (63%). 

Найвищу оцінку отримали результати зовнішньополітичної діяльності за такими напрямами: Велика Британія, Канада, Польща, Словаччина, США, євроатлантична інтеграція, ООН. 

Найнижчі показники за цим індикатором зафіксовано за такими напрямами: Ізраїль, Угорщина, Російська Федерація, Субсахарська Африка, Європейське енергетичне співтовариство, питання зміни клімату, міжнародної безпеки та ядерного нерозповсюдження. 

Загальна оцінка за розділом – «3+»