У передчутті війни: “четвірка з мінусом” за зовнішню політику України 2021

Підписатись на новини "Української призми"

Представляємо Вашій увазі наш традиційний і всеохопний щорічний аналіз зовнішньої політики України. Робота над цьогорічним дослідженням із відомих трагічних причин була для команди «Української призми» особливою. Ми довго вагалися, чи доцільно випускати цю публікацію у світ, оскільки повномасштабна російська агресія докорінно трансформувала інструменти та підходи до дипломатії воєнних часів, а також задачі, які перед нею постають. 

 

Завантажити дослідження:

 2021     2020     2019      2018     2017     2016      2015

 

Утім, спільно з  Представництвом Фонду Ф. Еберта в Україні ми прийняли рішення щодо необхідності публікації оцінок зовнішньої політики України за 2021 рік. По-перше, це – циклічний проєкт, який пройшов довгий шлях вдосконалення форми та змісту викладу інформації. Сьомий рік поспіль ми збираємо та укладаємо матеріали відповідно до унікальної методології проведення дослідження. Це дає можливість робити висновки щодо динаміки зрушень у діяльності українських владних інституцій на зовнішньополітичній ниві.

По-друге, 2021 рік сам по собі представляє цінність для дослідження, оскільки репрезентує високий рівень консолідації зусиль України щодо протидії російській агресії як на внутрішньополітичній, так і міжнародній арені. Ймовірно, саме пожвавлення зовнішньополітичної активності офіційного Києва дало сигнал Кремлю щодо серйозності та невідворотності намірів деокупації територій Донбасу та Криму.  Загальна оцінка «В-» демонструє високий рівень активності акторів української дипломатії у досягненні зовнішньополітичних пріоритетів.  

Методологія нашого дослідження постійно вдосконалюється, команда експертів переглядає напрями, за якими проводиться аналіз. У 2021 році ми додали до дослідження аналіз відносин України з Австрією та Азербайджаном, водночас залишивши позаду боротьбу з пандемією COVID-19.  

Ще однією особливістю цьогорічного видання є відсутність рекомендаційного блоку. Ми готували рекомендації для кожного з географічних та функціональних розділів. Утім, у часи активної фази війни Росії проти України більшість із них втратила актуальність та своєчасність. Воєнні рейки дипломатії потребують зовсім інших рішень і форматів їх вироблення. Віримо, що у повоєнний час ми повернемо на порядок денний експертні рекомендації щодо поліпшення результативності зовнішньої політики за окремими напрямами.  

Сподіваємося, ця комплексна робота над оцінкою зовнішньої політики України у 2021 році стане Вам корисною як для задоволення дослідницьких та академічних потреб, так і на інформаційному фронті у боротьбі проти агресора.

Віримо у нашу перемогу над ворогом. Слава Україні!

Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики «Українська призма»

 

Зовнішня політика України у 2021

З початку 2021 р. Україна була змушена активізувати свою зовнішньополітичну діяльність, зважаючи на високий рівень воєнної загрози, а також повне ігнорування Кремлем переговорного процесу як на рівні Нормандського формату, так і в рамках Тристоронньої контактної групи. Така ситуація зумовила новий рівень безпекових викликів, які необхідно було долати, зокрема, і шляхом дипломатичних зусиль.

Водночас було втрачено ілюзії щодо договороздатності російської сторони. Відтак було ініційовано та наповнено змістом нові міжнародні ініціативи, спрямовані на посилення тиску на керівництво Росії та реалізацію політики деокупації українських територій. Побудова коаліції з протидії російській агресії, європейська та євроатлантична інтеграція, а також вихід на нові ринки Азії стали топ темами у зовнішній політиці України у 2021 р. 

  • Найвищі загальні оцінки у 2021 р. отримали зовнішньополітичні зусилля України щодо Великої Британії, Литви, Німеччини, Польщі, Туреччини, США, європейської та євроатлантичної інтеграції, побудови міжнародної коаліції з протидії російській агресії. 
  • Найнижчі загальні оцінки у 2021 р. – у зовнішньої політики щодо Ірану, Вишеградської групи, регіону Західних Балкан, нерозповсюдження ядерної зброї та міжнародної безпеки.

 

 

 

 

Оцінки за 2021 рік

ЗАГАЛЬНІ ОЦІНКИ

  • Політичний інтерес 4-

    Щорічне Послання Президента України до ВРУ, а також Аналітична доповідь до нього залишилися основними індикаторами, які демонстрували інтерес до окремих тем зовнішньої політики України.

    Втім, у 2021 р. було зроблено вагомий крок вперед у формулюванні міжнародного образу України – за підписом Президента була введена в дію Стратегія зовнішньополітичної діяльності України.

    Цей документ претендує на чільне місце у проєкції зовнішньополітичних інтересів як самого В. Зеленського, так і його дипломатичних стратегів з ОПУ та МЗС України. Про окремі вектори позиції Глави держави можна було також почути у виступах на Форумі «Україна 30. Міжнародна політика» (липень) та на щорічній нараді голів закордонних дипломатичних установ України (грудень). Основними виразниками державної позиції, крім Президента, виступали Прем'єр-міністр України Д. Шмигаль, Міністр закордонних справ України Д. Кулеба, Віцепрем'єр-міністерка О. Стефанішина, Міністр оборони О. Резніков, голова Офісу Президента України А. Єрмак, заступники голови ОПУ І. Жовква та А. Сибіга, секретар РНБО України С. Данілов.

    Тема консолідації міжнародних зусиль щодо протидії російській агресії була домінантною у виступах та заявах посадових осіб, а також впливових політиків, представлених у Верховній Раді України. Оскільки ця тематика є радше горизонтальною, то вона перебувала незмінно на порядку денному зустрічей найвищого рівня у двосторонніх відносинах, а також у форматах співпраці з міжнародними організаціями.

    Окремою горизонтальною темою, яка отримала найвищий політичний пріоритет, стало створення міжнародного майданчика з деокупації Криму – Кримська платформа.

    Іншими горизонтальними питаннями, які мали вагоме значення для міждержавних відносин, були утримання санкційного режиму проти Росії, допомога Україні зброєю оборонного характеру, забезпечення енергетичної безпеки України, посилення торгових контактів із різними регіонами та державами світу, подолання наслідків пандемії коронавірусу.

    У географічному розрізі особлива увага традиційно приділялась відносинам із державами Групи семи, які представляють для України стратегічний інтерес. Двопартійна підтримка США для України протягом року дозволяла інтенсифікувати стратегічне партнерство та надання допомоги. Останні місяці 2021 р. супроводжувались високою динамікою згадок про співпрацю у сфері безпеки та оборони. Безпековий порядок денний домінував і у співпраці з Великою Британією, Канадою. Німеччина була присутня у дискурсі топ політиків України у контексті енергетичної безпеки (припинення Північного потоку 2), економічної співпраці та безпеки (можливість постачання зброї до України). Велика зацікавленість спостерігалась на італійському напрямі у контексті торгових взаємин. Трохи менше уваги в офіційних позиціях українських можновладців було приділено Франції на тлі майже замороженого Нормандського формату. Японія має свою нішу в гуманітарно-технічній кооперації.

    Значна увага традиційно приділялась питанням європейської та євроатлантичної інтеграції. У той час як інтеграція з ЄС інтерпретувалась крізь призму створення умов для перегляду Угоди про асоціацію, запуску нового горизонту Східного партнерства, в євроатлантичному напрямі увага зосереджувалась на необхідності чітко визначити терміни для вступу України до Альянсу. Питання реалізації курсу на членство в ЄС та НАТО були одними з найбільш контроверсійних на рівні політичних сил, присутніх у ВРУ.

    Високий рівень політичної уваги на рівні двосторонніх відносин отримали Польща, Туреччина, Литва, Румунія. Серед тем домінували питання безпеки та оборони, європейська інтеграція та торгово-економічна кооперація.

    Попри заявлений високий інтерес до економічного потенціалу регіонів ЛАКБ, Близького Сходу та Африки, політична зацікавленість у цих напрямках залишалась доволі невисокою при певному пожвавленні уваги до держав Затоки.

  • Інституційна співпраця 4-

    У 2021 р. було продемонстровано декілька вдалих прикладів внутрішньодержавної координації зусиль України на міжнародній арені.

    Першочергово тут варто зазначити високу інтенсивність співпраці та координації між владними інституціями під час організації та проведення Установчого саміту Кримської платформи у серпні.

    Створений навесні організаційний комітет, до якого входили представники ОПУ, МЗС, Представництва Президента України в АРК, ВРУ та низки інших органів, дозволив провести захід на високому організаційному рівні та сформувати представницький міжнародний майданчик за участі 45 іноземних та міжнародних делегацій. Окремо заслуговує на увагу високий рівень співпраці влади з експертною спільнотою в Україні щодо організації Кримської платформи, що підвищує міжнародну легітимацію КП як інструмента деокупації АРК та м. Севастополь. Сама ж структура КП передбачає наявність не тільки урядового, а також парламентського й експертного виміру діяльності.

    Широкою міжінституційною співпрацею було позначено організацію візиту Президента України до США (вересень). Насичений порядок денний та комплексність угод, підписаних під час візиту, засвідчують значну скоординовану діяльність КМУ, ОПУ, спеціальних служб, координацію зусиль спеціалістів та органів державної влади різних тематичних спрямувань.

    Протягом всього року відбувалась тісна співпраця представників РНБО, ОПУ, ВРУ, МЗС, МО, ГШ та спецслужб за напрямом протидії російській агресії.

    Зріс потенціал міжміністерської співпраці в уряді. На жаль, скоординований український внутрішній трек не завжди призводив до активного двостороннього діалогу на міжнародному рівні.

    Позитивно можна оцінити й обрання керівника Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції (вересень). Тривалий час посада була вакантна. Діяльність вказаного офісу має вагоме значення для організації роботи уряду за темами співпраці з ЄС та НАТО. Водночас не завжди спостерігається координація між Урядом та ВРУ щодо прийняття необхідного законодавства та відповідності законодавчих ініціатив українським зобов’язанням перед ЄС та НАТО.

    Загалом рівень координації зусиль у президентській команді є задовільним. Наприклад, під час проведення щорічної наради послів задля посилення робочої синергії до участі також залучили і представників уряду, депутатів ВРУ від партії «Слуга народу».

    Традиційно високий рівень співпраці між державними інституціями спостерігається за напрямом економічної дипломатії та просування інвестиційного потенціалу України.

    Тут важелі керування процесом належать МЗС та Мінекономіки. До позитиву можна віднести призначення у МЗС посла з особливих доручень з просування експорту та залучення інвестицій. До негативу – уже кількарічне затягування процесу запуску Експортно-кредитного агентства.

    У царині публічної дипломатії, де вже створена низка державних інституцій на підтримку українських ініціатив, також було продемонстровано високий рівень співпраці. Однак процес був трохи затьмарений конфліктами під час обрання керівника УКФ. Складнощі спостерігались і на канадському напрямі, зокрема щодо визначення складу делегації на переговори про розширення ЗВТ.

    Проблемою залишається і повільне призначення очільників дипломатичних закордонних установ України, частина з яких досі не має послів.

  • Стратегічне бачення 4+

    У звітному періоді вдалося зробити значний прорив у стратегічному баченні зовнішньої політики України.

    Головне досягнення – підготовка та ухвалення Стратегії зовнішньополітичної діяльності України у вересні 2022 р. Документ такого рівня вперше сформував чітке і системне бачення пріоритетів, цілей та задач зовнішньої політики.

    Стратегія, яка містить 254 пункти, дає відповіді щодо середньострокових пріоритетів України та підкреслює орієнтири, визначені дипломатичною командою В. Зеленського під час його повноважень на посту Президента України.

    Важливими стратегічними документами була посилена і безпекова сфера, де зовнішньополітичний вимір має значне місце. Так, у березні була затверджена Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя. У документі наголошується на необхідності залучення міжнародної підтримки та використання інструментів міжнародних організацій.

    Також у березні була оновлена Воєнна стратегія України, яка передбачає використання для відсічі російській агресії всього потенціалу держави, зокрема і міжнародно-правового (дипломатичного). Значну увагу у Стратегії приділено і питанню євроатлантичної інтеграції. У травні було затверджено Річну національну програму під егідою Комісії Україна – НАТО на 2021 р. Важливо, що крім опису реформ та стратегічних цілей, документ також фокусується на питаннях посилення співпраці з НАТО у рамках статусу партнера розширених можливостей, отриманого Україною у 2020 р. У серпні до цих документів додалась Стратегія комунікації з питань євроатлантичної інтеграції України на період до 2025 р.

    Пріоритети економічної дипломатії теж отримали нові стратегічні рамки. КМУ затвердив нову Національну економічну стратегію України до 2030 р., а також Стратегію економічної безпеки України на період до 2025 р. Експортна стратегія, окремі секторальні стратегії з розвитку перспективних секторів економіки перебували на етапі переформатування у звітний період.

    Зважаючи на той факт, що МЗС був розробником Стратегії зовнішньополітичної діяльності України, додаткова робота велась над створенням тематичних стратегій за окремими географічними та тематичними напрямами. Так, Міністерством затверджено Стратегію публічної дипломатії, Комунікаційну стратегію МЗС, а також т.зв. Африканську стратегію.

    Крім того, МЗС спільно з Міністерством культури та інформаційної політики та Державним агентством розвитку туризму представили нову Комунікаційну стратегію популяризації туристичного бренду України.
    Попри таку позитивну динаміку формування стратегічних рамок, наріжним залишається питання їх належного виконання відповідальними відомствами, а також забезпечення відповідними бюджетними ресурсами.

    Всупереч пріоритетності для України питання роботи із закордонним українством відчувається певне затягування процесу підготовки нової тематичної державної програми.

    Так, у  2020 р. завершилась дія Державної програми співпраці із закордонними українцями. І хоча ще на початку 2021 р. проєкт Концепції Державної цільової програми співпраці із закордонними українцями на період до 2023 р. був винесений на публічне обговорення, до кінця року завершити цю роботу так і не вдалося.

    У двосторонніх відносинах окремо варто наголосити на взаєминах зі США. Була посилена стратегічна рамка у відносинах зі США під час візиту Президента України до Сполучених Штатів (серпень-вересень). Оновлена Хартія про стратегічне партнерство та нова Рамкова оборонна угода вказують на визначені напрями та цілі двосторонніх відносин.

    Після значної затримки з 1 січня 2021 р. набула чинності Угода про зону вільної торгівлі з Ізраїлем (підписана у 2019 р.). На жаль, так і не вдалося укласти довгоочікувану угоду про ЗВТ з Туреччиною у 2021 р., попри динамічний дипломатичний процес.

    Загалом на рівні двосторонніх угод стратегічного характеру з іноземними державами часто рамковий характер двосторонніх угод не доповнюється середньостроковими чи короткостроковими планами дій чи дорожніми картами.

  • Діяльність та результати 4+

    Нові безпекові загрози з боку Росії, які актуалізувались у 2021 р., змусили активізувати динаміку дипломатичних контактів з метою консолідації підтримки протидії російській агресії. Окремою темою, яка центрувала на собі увагу українських дипломатів, була підготовка установчого саміту Кримської платформи.

    З осені 2021 р. додатковою точкою міжнародної комунікації стала загроза повномасштабної війни Росії з Україною, інформація про яку була постійно на порядку денному завдяки роботі партнерських розвідувальних служб.

    На цьому тлі Київ у дипломатичній роботі змушений був вдатись до створення механізмів стримування у вигляді політичного тиску на Росію та участі у проєктуванні санаційних кроків ЄС та західних партнерів. Окремим напрямом стали переговори щодо можливого надання Україні зброї.

    Як зазначалося вище, важливим для України було підтримання стабільного контакту на найвищому та високому рівнях з державами Групи семи. Знаковими у цій дипломатичній роботі стали візити Президента В. Зеленського до Франції (квітень), Німеччини (червень), участь у Генеральній асамблеї ООН (вересень), кліматичного саміту у Глазго (листопад), саміті Східного партнерства (грудень). Важливим став візит до Києва державного секретаря США Е. Блінкена (квітень). Утім, апогеєм українсько-американських стосунків став вересневий візит Президента України до США та підписання низки стратегічних угод – про стратегічні засади оборонного партнерства, а також оновленої Хартії стратегічного партнерства.

    Динамічною була і робота МЗС України як на рівні керівництва, так і закордонних дипломатичних установ. За умови продовження пандемічних обмежень саме ЗДУ стали форпостом просування українських інтересів за кордоном, на повну силу використовуючи інструменти онлайн комунікації. Робота з іноземними делегаціями на чолі з міністрами закордонних справ, очільниками парламентів і т.д. набула системності, особливо у контексті підготовки до саміту Кримської платформи. Більшість іноземних представників високого рівня отримали змогу особисто побувати на адміністративній межі з тимчасово окупованою територією АРК та м. Севастополя чи на лінії розмежування на Донбасі.

    Представники Верховної Ради України активно працювали у рамках міжпарламентських асамблей міжнародних організацій. Водночас робота міжпарламентських груп дружби переважно провисала.

    Крім взаємин з Групою семи стратегічно важливими також були відносини з Туреччиною та Польщею, державами Балтії, де спостерігалось пожвавлення контактів на найвищому рівні, а також широка міжурядова та міжвідомча співпраця.

    Важливим моментом стало наповнення політичним, економічним та безпековим змістом ініціативи Люблінського трикутника (Україна, Польща, Литва). Вагомою віхою для українсько-польських відносин стало налагодження контакту на рівні голів урядів двох держав.

    Україна продовжувала використання майданчиків міжнародних організацій для формування проукраїнських рішень. Так, вчергове робота українських дипломатів мала результатом прийняття двох резолюцій на засіданні ГА ООН: оновленої резолюції «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна» (17.12) та резолюції «Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополя (Україна), а також частин Чорного й Азовського морів» (9.12).

    Формування сильної позиції щодо консолідації міжнародних зусиль на протидію агресії опирається і на співпрацю з НАТО. У 2021 р., крім традиційних спільних військових навчань з країнами НАТО та виконання пріоритетів та цілей у рамках РНП, ситуація в Україні постійно перебувала на порядку денному політичного та військового керівництва Північноатлантичного Альянсу.

    Попри блокування Угорщиною політичної співпраці Україна – НАТО на найвищому рівні, Україна отримала консолідовану підтримку у питаннях необхідності відновлення територіальної цілісності та суверенітету.

    Відносини з Європейським Союзом продовжили мати для України пріоритетний характер. Йшлося не лише про імплементацію Угоди про асоціацію. Європейські інституції у 2021 р. переглянули свою політику у напрямі посилення політичної та економічної підтримки України в контексті дедалі більших загроз зі сторони Росії. Особливо позитивно можна відмітити візити Президента Європейської ради Ш. Мішеля до України. В економічній царині Київ розпочав амбітну роботу над оновленням торговельних параметрів Угоди про асоціацію України з ЄС, а також підготовку до підписання «промислового безвізу» (АСАА). Значним проривом у взаєминах України з ЄС стало підписання Угоди про Спільний авіаційний простір.

    На саміті Східного партнерства був запропонований новий горизонт політики СхП, який передбачає значне збільшення фінансових та інвестиційних програм допомоги країнам-партнерам, а також низку цільових ініціатив. Доцільно тут згадати й про активне заангажування офіційного Києва у формат «Асоційованого тріо». Уряди трьох держав намагались адвокатувати своє бачення розвитку регіону Східної Європи та Південного Кавказу. Попри наявність окремих сенситивних моментів в українсько-молдовських та українсько-грузинських відносинах, формат «Асоційованого тріо» позитивно проявив себе як дипломатична регіональна ініціатива.

    Посилення української економічної присутності в усіх регіонах світу та поліпшення інвестиційної привабливості займали чільне місце на порядку денному української влади.

    Окрему увагу зовнішньополітичне відомство приділяло питанням посилення своїх спроможностей сприяти торгово-економічним справам держави та українського бізнесу. Окремим викликом, над яким доводилось працювати, було відновлення торгової кооперації після пандемії COVID-19.

    Операціоналізація інструментів публічної дипломатії також набрала активних обертів у звітний період. Розуміння необхідності диференціації підходів до закордонних аудиторій з метою донесення інформації про культурну самобутність України, спонукання у такий спосіб до прийняття рішень на користь України дедалі частіше з’являється на порядку денному не лише МЗС, а й інших інституцій.

    Цікавою є поширення практики залучення перших осіб та їх подружжів до проєктів публічної дипломатії. У серпні відбувся перший саміт перших леді та джентльменів за ініціативи дружини Президента О. Зеленської.

    У вересні було проведено другий Міжнародний форум культурної дипломатії, який зібрав багатотисячну аудиторію за кордоном. Український інститут як спеціальна державна інституція у сфері культурної дипломатії продовжував активну розбудову своєї мережі та імплементацію програмної діяльності. Обмеження пандемії COVID-19 змусили шукати нові форми донесення інформації, обміну культурними практиками.

    Однак амбітна і динамічна дипломатична активність не змогла вирішити всі поставлені завдання або запобігти негативним результатам за деякими напрямками. Так і не вдалося розблокувати переговорний процес ані в форматі Нормандської четвірки, ані на рівні ТКГ у Мінську.

    Неконструктивна позиція Росії призвела до повного замороження процесу перемовин щодо врегулювання російсько-українського конфлікту. Вже в кінці року стало зрозуміло, що питання блокування переговорів було свідомою позицією керівництва Росії щодо ескалації ситуації.

    Невиразною та неоднозначною була політика побудови відносин з Китаєм. Певна еклектичність прослідковувалась як на рівні позиції щодо КНР у Стратегії зовнішньополітичної діяльності України, так і в окремих практичних кроках двостороннього порядку денного.

    Посилювалась ворожість в українсько-білоруських відносинах, що, зокрема, пояснюється контролем дій режиму А. Лукашенка з боку Кремля. Однак і українська позиція щодо РБ не була послідовною, враховуючи спроби продовжити двосторонню економічну співпрацю попри протилежні ідеологічні погляди та цінності.
    Збереглися негативні тенденції і в українсько-угорських відносинах, що дозволило офіційному Будапешту продовжити деструктивні дії з перенесення проблем у двосторонніх стосунках на рівень відносин України з ЄС та НАТО. На жаль, такий підхід завдає вагомої шкоди реалізації планів України в контексті інтенсифікації відносин з цими міжнародними організаціями.

    Попри значну політичну волю керівництва держави щодо розвитку економічної присутності України у світі, а також формування сприятливого інвестиційного клімату, перепонами на шляху залишаються нереформоване судочинство в Україні, низький рівень захисту прав іноземних інвесторів та представників бізнесу.

    На тлі активних перемовин та ініціатив щодо лібералізації торговельних відносин, 2021 р. не відзначився укладенням нових угод про зони вільної торгівлі. Водночас торгові показники у 2021 р. покращувались. У порівнянні з 2020 р. рівень товарообігу зріс майже на третину. Посилення експортних обсягів пояснювалось сприятливими умовами та високим попитом на українську сировинну та аграрну продукцію у світі. Додаткова активність із посилення економічної присутності спостерігалась на ринках держав Затоки, Близького Сходу та Субсахарської Африки. Крім того, у звітному періоді більш виразно на мапі українських зовнішньополітичних інтересів з'явилися Індія і Пакистан.

    Топ 10 торговельних партнерів України у 2021 р. були Китай (18,9 млрд дол. США), Польща (10,2 млрд), РФ (9,5 млрд), Німеччина (9,1 млрд), Туреччина (7,4 млрд), Білорусь (6,3 млрд), Італія (6,1 млрд), США (4,9 млрд), Індія (3,5 млрд), Нідерланди (3,3 млрд).

    Найбільше зростання українського експорту у порівнянні з минулим роком відбулось до Болівії, Бурунді, Мадагаскару, Еритреї та Колумбії. Щодо 30 країн спостерігалось переважно незначне падіння експорту у порівнянні з 2020 р. Серед важливих для України торговельних партнерів спостерігалось значне зростання торгових показників. При цьому до топ 10 країн українського експорту увійшли Китай, Польща, Туреччина, Італія, РФ, Німеччина, Індія, Нідерланди, Єгипет, Іспанія.

    Найбільшими партнерами за показником торгівлі послугами у 2021 р. були США (2,7 млрд дол. США), РФ (2,1 млрд), Швейцарія (1,43 млрд), Велика Британія (1,4 млрд), Туреччина (1,3 млрд). При цьому найбільший експорт послуг відбувався до РФ, США, Швейцарії, Великої Британії та Німеччини.

    • Найвищу оцінку отримали результати зовнішньополітичної діяльності за такими напрямами: Велика Британія, Литва, Польща, Румунія, США, Японія, країни Балтії, ООН.
    • Найнижчі показники за цим індикатором зафіксовано за такими напрямами: Іран, Російська Федерація, Вишеградська група.

 

СПІВПРАЦЯ З КРАЇНАМИ ГРУПИ СЕМИ

  • Велика Британія A

    2021 р. був насиченим для двосторонніх відносин України та Великої Британії. У них переважала безпекова компонента як реактивного, так і стратегічного характеру. Також розвивалися економічний та соціально-гуманітарний напрями.

  • Італія B+

    У 2021 р. зберігалася італійська підтримка євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України і територіальної цілісності. Італія підтримує подальше поглиблення відносин України з ЄС, але орієнтується на прагматичну економічну складову та зможе посилити економічну співпрацю за умов стратегічного бачення українських партнерів.

  • Канада B

    Динаміка відносин з Канадою у 2021 р. була стриманішою, ніж у попередньому. Пандемія коронавірусу далі обмежувала політичну та торгово-економічну активність. Також дострокові вибори в Канаді на початку осені дещо стримували контакти української влади, навіть попри прогнозованість результатів. Відповідно, основними точками комунікації стали вже традиційні питання економічного та безпекового співробітництва, підтримка санкційного режиму щодо Росії, підтримка реформ в Україні та незавершене розслідування авіакатастрофи в Ірані. Новим напрямом стало узгодження позицій щодо збільшення російських військ на кордонах України та загрози ескалації. Почала роботу українсько-канадська робоча група з мобільності. Втім, питання щодо впровадження безвізового режиму та оновлення Угоди про вільну торгівлю так і залишилися невирішеними. Проте це не відбилося на обсягах торгівлі та інвестиціях.

  • Німеччина A-

    У 2021 р. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України закріпила статус ФРН як стратегічного партнера України. Рік характеризувався особливо великою кількістю зустрічей високопосадовців та активним політичним діалогом на урядовому рівні. Важливим фокусом взаємодії продовжила бути протидія російській агресії та намагання досягти політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на сході України у рамках Нормандської четвірки. Продовжилась реалізація домовленостей у рамках Енергетичного партнерства. ФРН як і раніше відмовляється постачати оборонне озброєння Україні.

  • США А-

    У 2021 р. спостерігалася значна актуалізація як двосторонніх відносин зі США, так і активізація спільних проєктів у багатосторонніх форматах. Стратегічним досягненням стало підписання нової Хартії стратегічного партнерства та серії міжвідомчих договорів у сфері оборони та енергетики. Спостерігалося значне зростання військової допомоги та збільшення кількості спільних військових проєктів. Обмежені досягнення України на шляху економічних, політичних та соціальних реформ стали на заваді більш розширеному порядку денному, хоча і не стали визначальними у їх оцінці.

  • Франція В+

    У 2021 р. на додачу до традиційно центральних безпекових питань в українсько-французьких відносинах спостерігалися цілеспрямовані зусилля з економізації двосторонніх відносин та роботи з експертною/громадською думкою.

  • Японія В+

    Хоча Україна розглядає Японію як «глобального» та надійного партнера в Азії, цьому напряму зовнішньої політики України, як і раніше, бракує конкретики та інституційної узгодженості. Незважаючи на це, Україні успішно вдалося інтенсифікувати відносини з Японією у пріоритетних військово-політичній, гуманітарно-технічній та інфраструктурній сферах. Водночас спостерігається пожвавлення зв’язків і в менш традиційно розвинених галузях, таких як кібербезпека, енергетика та космічне співробітництво. Попри позитивні тенденції, ситуація навколо COVID-19 продовжує негативно впливати на реалізацію зовнішньополітичних ініціатив між Києвом і Токіо. На цьому тлі особливо помітна активізація Посольства України в Японії як зв’язної ланки для просування японсько-українських відносин.

 

 

 ЄВРОПЕЙСЬКА  ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

  • Співпраця з Європейським Союзом A-

    Політичний інтерес/залученість 5
    Інституційна співпраця 5
    Стратегічне бачення 5
    Діяльність 4+
    Результати 4+
    Загальна оцінка А-

  • Східне партнерство В+

    СхП знаходиться на початку нового циклу, основне тло для якого склали війна між Азербайджаном та Вірменією, відмова Білорусі від подальшої участі в ініціативі, формалізація прагнення вступу до ЄС України, Грузії та Молдови у форматі Асоційованого тріо. Протягом року Україна надала нового стратегічного імпульсу СхП та значно посилила дипломатичну активність. Новий спільний робочий документ «Відновлення, стійкість та реформи: пріоритети СхП після 2020 року на користь всім» наповнений ініціативами, що наближатимуть Україну до ЄС, проте не відповідає рівню заявлених Асоційованим тріо євроінтеграційних амбіцій.

  • НАТО А-

    2021 р. характеризувався високим політичним інтересом та значним рівнем політичної взаємодії між Україною та Альянсом, зокрема на фоні збільшення російських військ на українському кордоні. Зустрічі та телефонні переговори на рівні Президента, Прем’єр-міністра, міністрів та народних депутатів демонстрували злагоджену позицію. Нарешті отримали керівників Місія України при НАТО та Урядовий офіс. Водночас, попри проактивну позицію та постійний діалог, протягом року не вдалося досягти значних результатів та змінити позицію партнерів у питанні надання ПДЧ чи збільшення присутності в Чорному морі.

 

ДВОСТОРОННІ ВІДНОСИНИ

  • Австрія C+

    У 2021 р. відносини Україна – Австрія відзначалися політичною та економічною активністю. Відбулося 15-те засідання Українсько-австрійської змішаної комісії з питань торговельно-економічних зв'язків. Стратегічне бачення України щодо Австрії обмежується сприйняттям Австрії як політично важливої держави Центральної Європи та як держави-члена ЄС. За результатами 2021 р. Австрія входить у топ-6 найбільших інвесторів в Україну.

  • Азербайджан В+

    Україна продовжувала зміцнювати основи стратегічного партнерства з Азербайджаном і у 2021 р. на принципах підтримки суверенітету й територіальної цілісності один одного. Відсутність суттєвих розбіжностей у відносинах двох країн зумовила подальшу співпрацю в політичній та економічній сферах з урахуванням національних інтересів України.

  • Білорусь В-

    У 2021 р. в українсько-білоруських взаєминах тривало погіршення політичних відносин при нарощуванні двосторонньої торгівлі. Недружні заяви Мінська щодо України набули системного характеру. Посилилися безпекові загрози Україні, спричинені зростанням співпраці силових відомств Білорусі та Росії, штучною «міграційною кризою», навчаннями «Захід-2021».

  • Грузія В

    Протистояння російській агресії, деокупація територій та відстоювання спільних інтересів щодо пришвидшення темпів європейської та євроатлантичної інтеграції залишилися пріоритетами стратегічного партнерства з Грузією. Нормалізація відносин та зміцнена інституційна співпраця частково були зіпсовані новим загострення відносин навколо справи М. Саакашвілі. Втім, політика України щодо Грузії у 2021 р. отримала новий поштовх завдяки зовнішньополітичним ініціативам Президента В. Зеленського та відповідних державних структур, що мінімізувало втрати від негативних ефектів впливу внутрішньополітичної боротьби.

  • Ізраїль С+

    Зміна уряду та президента в Ізраїлі не позначились на динаміці співробітництва між країнами. У порівнянні з минулим роком спостерігалася певна активізація діяльності, що знайшло відображення у проведенні чергового засідання Спільної міжурядової комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва і низці інших заходів. Традиційно пріоритетними для співробітництва залишаються торгівля, інвестиції та інновації. Початок роботи ЗВТ позитивно позначився на обсягах торгівлі. Проте, зважаючи на інтереси української сторони відносно співробітництва з Ізраїлем, наявний рівень співпраці не відповідає її потенціалу.

  • Іран С

    У 2021 р. політика України щодо Ісламської Республіки Іран зазнала впливу здебільшого негативних тенденцій. Вони викликані, з одного боку, затяжними та невдалими переговорами щодо врегулювання питань, пов’язаних із катастрофою літака МАУ у січні 2020 р., а з іншого – відсутністю прогресу у розв’язанні проблеми іранської ядерної програми, унаслідок чого США не зняли санкції з Ірану. Попри ці негативні тренди, відбулося пожвавлення двосторонньої торгівлі, хоча її обсяг продовжує залишатися порівняно невеликим.

  • Китай С+

    У 2021 р. суттєво збільшилась увага до КНР, на належному рівні зберігалась інституційна співпраця та продовжили зростання економічні показники. Водночас у двосторонніх відносинах зберігаються суперечливі моменти, а прояви політичного інтересу відрізнялися неузгодженістю та суперечностями в оцінці двосторонніх відносин.

  • Литва А-

    Основним лейтмотивом у зовнішній політиці України щодо Литовської Республіки була координація дій з огляду на спільні безпекові виклики, зумовлені триваючою агресією РФ проти України, а також актуалізацією загроз для Литви. Розуміння спільних геополітичних викликів та загроз найбільше сприяло посиленню двосторонніх відносин у сфері безпеки і оборони, надавши практичного наповнення регіональним політичним та безпековим партнерствам – форматам Люблінського трикутника та ЛИТПОЛУКРБРИГ.

  • Moldova B-

    2021 р. характеризується високою динамікою відносин між Україною та Молдовою, що проявилося у чотирьох зустрічах президентів двох країн, активізації співробітництва у рамках Асоційованого тріо, двох зустрічах глав урядів, а також низці контактів на рівні міністрів закордонних справ. Цьому сприяв прихід до влади та зміцнення в Молдові проєвропейських сил. Сформульовано стратегічне бачення співробітництва з РМ, розпочато реалізацію важливого спільного інфраструктурного проєкту, укладено важливі угоди у сфері вільної торгівлі та ін. Повернуто у легітимне русло міжнародний рух придністровських транспортних засобів. Водночас основні проблемні питання, які стоять на заваді укладенню угоди про функціонування Дністровського комплексного гідровузла (демаркація кордону, визнання прав власності та ін.), залишились невирішеними.

  • Польща А-

    Протягом 2021 р. Україна та Польща продовжили розвивати двосторонні відносини, поглиблюючи старі та шукаючи нових форматів співпраці. Країни уклали декілька рамкових документів, які можуть бути основою для конкретних проєктів у різних секторах. Також Польща підтвердила свій статус стратегічного партнера України, послідовно підтримуючи Київ у питаннях безпеки.

  • Румунія В+

    У 2021 р. зберігався високий рівень політичної динаміки у відносинах між Україною та Румунією. Дотепер суперечливим питанням порядку денного залишається проблема імплементації Закону «Про освіту». Водночас в інших галузях відносини лишаються на рівні 2020 р., а подекуди навіть намітився прогрес. Румунія залишається партнером України на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції, відносини по суті наближені до рівня стратегічного партнерства, і прагнення такого партнерства відображено в українських документах стратегічного характеру. Водночас ПУ В Румунії залишається без Посла майже два роки.

  • Словаччина В-

    Головною характеристикою українсько-словацького політичного діалогу залишається стійка зацікавленість обох сторін до розширення двостороннього співробітництва. Наряду з високою динамікою двосторонніх зустрічей, яка кульмінувала у 2021 р., сторони визнають існуючі прогалини у співпраці. Помітним є гальмування розв’язання деяких технічних питань кооперації. На сьогодні між країнами не існує амбіційного двостороннього порядку денного з довгостроковим плануванням розвитку відносин. Проте позитивним явищем є розпочатий діалог про підготовку «Дорожньої карти» – міжурядової угоди щодо підтримки Словаччиною імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

  • Туреччина А-

    У 2021 р. Турецька Республіка (ТР) увійшла до кола найближчих стратегічних партнерів України, ставши країною, що наряду зі США та Великою Британією надавала Україні не лише політико-дипломатичну, а і військово-технічну підтримку. Активно розвивалися відносини в оборонно-промисловій, торговельно-економічній та туристичній сферах, що дозволило перевищити навіть допандемічні показники.

  • Угорщина В-

    Як і в попередні роки, у 2021 р. українсько-угорські відносини не покращились, попри попередні заяви обох сторін. З огляду на наявні виклики, представники України зберігали ініціативність у продовженні політичного діалогу з Будапештом, демонструючи прагматичний підхід до партнерства. Україна продовжила узгодження позицій з угорськими партнерами щодо освіти мовами національних меншин. Було ухвалено нові рішення для пожвавлення співпраці у транскордонному співробітництві, охороні довкілля та транспортній сфері. Водночас попередні здобутки щодо нормалізації двосторонніх відносин були підважені підписанням довготермінової угоди між урядом Угорщини та «Газпромом», що поставила під загрозу позиції України як транзитера газу.

  • Чехія С+

    У 2021 р. відносини України та Чехії зберегли позитивну динаміку. У Києві відбулися офіційні зустрічі на рівні керівництва МЗС та парламентів, а також було організовано засідання Українсько-чеської змішаної комісії з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, яке в т.ч. відвідали віцепрем’єри обох країн. Збільшення торгового обороту та нові можливості для бізнесу та громадських організацій двох країн додатково дозволяють задовільно оцінити розвиток двосторонніх відносин.

  • Росія С+

    Політичний інтерес/залученість 3.5
    Інституційна співпраця 3.5
    Стратегічне бачення 4.0
    Діяльність 3.5
    Результати 2.0
    Загальна оцінка С+

 

РЕГІОНАЛЬНА СПІВПРАЦЯ

 

 

  • Азійсько-Тихоокеанський Регіон B-

    МЗС, ВРУ та посольства у країнах регіону активно працювали над зближенням з АСЕАН. Важливим досягненням є отримання ВРУ статусу спостерігача в ГА МА АСЕАН. Активний діалог на політичному рівні тривав з Індонезією, Малайзією та Сінгапуром. Водночас спостерігається спад товарообороту з цими країнами (окрім Індонезії) у порівнянні з минулим роком. Україна відкрила почесне консульство у Новій Зеландії.

  • Близький Схід B-

    У 2021 р. українська політика відносно Близького Сходу була традиційно зосереджена на поглибленні торговельно-економічної співпраці і взаємодії у ключових сферах, зокрема щодо забезпечення продовольчої безпеки регіону, енергетики, інвестицій, АПК, військово-технічного співробітництва та високих технологій. Попри відсутність стратегічного виміру, була чітко сформована політика в контексті економізації зовнішньополітичної діяльності, що відтворено в Стратегії зовнішньої політики України та знаходить відображення в активності державних органів. Головна увага була зосереджена на взаємодії з Катаром, ОАЕ та Єгиптом.

  • Західні Балкани C-

    Зовнішньополітична діяльність України щодо Західних Балкан у 2021 р. була на невисокому рівні і традиційно здійснювалась за напрямами нейтралізації наслідків агресії РФ та сприяння європейській інтеграції України. Низька активність урядового та міжпарламентського співробітництва призвели до обмеження політичного діалогу з більшістю країн регіону. У галузі економічного співробітництва відбулась активізація з Сербією, Північною Македонією, Хорватією.

  • Країни Балтії B+

    Протягом року основні зовнішньополітичні зусилля України щодо країн Балтії були спрямовані на  питання колективної безпеки. Нагальність безпекових викликів активізувала спільну діяльність України з країнами Балтії, що відобразилося у численних зустрічах у багатосторонньому форматі, які відбулися на найвищому рівні. У контексті євроатлантичної інтеграції Литва, Латвія та Естонія виступили ключовими партнерами України, підтвердивши незмінність курсу повної підтримки України. Просування ними стратегічних інтересів України на міжнародному порядку денному надало Україні значну підтримку, зокрема, підсиливши позиції в протистоянні російській агресії.

  • Вишеградська група C-

    У 2021 р. Вишеградська група перебувала під головуванням Республіки Польща та Угорщини. Попри 30-тирічний ювілей групи та декларування поглибленої співпраці з сусідами на сході, порядок денний цієї регіональної ініціативи щодо співробітництва з Україною не зазнав кардинального поліпшення. З боку України також не спостерігаємо значної активності у співпраці з В4 як регіональною ініціативою. Натомість країни активно співпрацювали у двосторонньому порядку та в рамках інших форматів. Варто відзначити продовження програми V4EastSolidarity, у рамках якої Україні надано значну медичну допомогу для боротьби з наслідками пандемії COVID-19.

  • Латинська Америка C+

    2021 р. став роком привернення насамперед практичної (економічної) уваги до латиноамериканського напряму зовнішньої політики України. Зросли показники українського експорту до регіону. Країнам ЛАКБ було відведено місце і в ухваленій цьогоріч Стратегії зовнішньополітичної діяльності України, наголошено на відносинах стратегічного партнерства із Бразилією. Водночас все ще спостерігаємо недостатній політичний інтерес, зокрема, і неналежну увагу депутатів ВРУ. Відсутня помітна міжнародна підтримка України у питанні протидії агресії РФ з боку владних еліт країн ЛАКБ, жодна із країн не взяла участі в установчому саміті Кримської платформи.

  • Північна Європа В-

    У контексті зовнішньої політики України щодо країн Північної Європи 2021 р. можна вважати успішним. Особливо це стосується економічної дипломатії. Водночас потенціал співпраці України з регіоном використовується не на повну потужність. На перший погляд, країни Північної Європи начебто перебувають на другому плані, проте вони були та залишаються серед надійних партнерів, які, підставляючи Україні надійне плече. Черговим підтвердженням цього стала активна участь представників країн Північної Європи в установчому саміті Кримської платформи. Хоча скандинавські країни і не були визнаними офіційно у стратегічних документах України «стратегічними партнерами», проте своїми діями підтвердили неофіційний статус «стратегічних друзів».

  • Південна Азія В-

    У 2021 р. активізовано співпрацю насамперед з двома країнами регіону – Індією та Пакистаном. У контексті зовнішньополітичного курсу щодо обох країн Україна зробила значні кроки як у покращенні політичного діалогу, так і економічної співпраці. Товарообіг із Пакистаном зріс у 2 рази. Студенти з цих двох країн та Непалу належать до десятки найчисельніших серед іноземних студентів в Україні. Водночас більшої уваги потребують інші країни регіону – Непал, Шрі-Ланка, Бутан та Бангладеш.

  • Субсахарська Африка В-

    Україно-африканські відносини у 2021 р. активізувались. Слід відзначити нормативне оформлення стратегічного бачення місця країн Субсахарської Африки у зовнішній політиці України. Фокус робиться на розкритті економічного потенціалу континенту для українського бізнесу. Практичне втілення в життя проголошених завдань та підходів африканської політики дасть змогу поступово збільшити українську вагу на африканському континенті, і вже спостерігаються суттєві позитивні зрушення в цьому напрямі. Утім, дефіцит політичних контактів на найвищому рівні, нестача професійних кадрів-африканістів та вплив чинників глобальної кон’юнктури є об’єктивними бар’єрами на шляху досягнення українських завдань в Африці.

  • Центральна Азія С+

    Хоча у відносинах України з країнами Центральної Азії у 2021 р. не відбулося кардинальних зрушень, українській дипломатії вдалося забезпечити низку політичних контактів, відновити роботу бізнес-форумів, створити умови для подальшого просування економічних інтересів українських виробників, забезпечити підґрунтя для відновлення обсягів двосторонньої торгівлі товарами та послугами. Попри деякі успіхи, існуючі політичні та логістичні обмеження через залученість країн до орбіти впливу та регіональних об’єднань під егідою Російської Федерації, а також безпекові виклики у зв’язку з ситуацією в Афганістані, виступають обмежуючим чинником для більш ефективного просування українських інтересів у регіоні.

  • Чорноморський регіон В

    Чорноморський регіон став ключовим регіональним напрямом зовнішньої політики України у 2021 р. насамперед через триваючу російську агресію та загострення безпекових загроз на суші і на морі. Пріоритетними завданнями залишалися консолідація міжнародної підтримки з деокупації Криму, відновлення територіальної цілісності та забезпечення вільного судноплавства в Азово-Чорноморському басейні. Із запуском Кримської платформи, створенням Асоційованого тріо та посиленням співпраці з НАТО у Чорному морі політика України щодо регіону почала набувати системного характеру.

 

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • ОБСЄ В-

    Протягом року Україна продовжила активно долучати всі інституції ОБСЄ до питань, пов’язаних з російською агресією та проблемами тимчасово окупованих територій, та використання всіх майданчиків для представлення української позиції з цих питань. Україну регулярно відвідували головуюча в ОБСЄ, генеральна секретарка та інші посадовці ОБСЄ. Водночас не вдалося переломити російське вето на продовження спостережної місії в пунктах Гуково та Донецьк. Крім того, політичний інтерес України фактично концентрувався лише на діяльності СММ ОБСЄ.

  • ООН В+

    Протягом року Україна продовжила активний захист національних інтересів у рамках відповідних механізмів ООН. Головна увага приділялась питанням прав людини, роззброєння, врегулювання ситуації на тимчасово окупованих територіях України. Водночас, ООН все ще сприймається переважно через призму врегулювання конфлікту, на чому зосереджений політичний інтерес. Постійні представництва в Нью Йорку та Женеві взяли на себе основний тягар співпраці та просування українського порядку денного в ООН.

  • Рада Європи В

    У 2021 р. зріс політичний інтерес та динаміка співробітництва України у рамках РЄ. Збережені вже сталі пріоритети: підтримка у втіленні цілей політики реформ, зміцнення верховенства права, демократичних інститутів, удосконалення виборчих процедур, дотримання прав людини, реформи судочинства, децентралізація, розвиток місцевої демократії. Українська сторона намагається належним чином використовувати майданчик РЄ для протидії гібридній агресії РФ проти України. Україна та РЄ загалом змогли подолати політичне дистанціювання і повернутись до діалогу та співпраці.

 

ІНІЦІАТИВИ БАГАТОСТОРОННЬОГО ХАРАКТЕРУ

  • Захист прав людини В

    У 2021 р. зовнішня політика України у сфері прав людини стала значно проактивніша та продовжилася на високому рівні. Одним з головних фокусів був стан дотримання прав людини та норм міжнародного гуманітарного права на тимчасово окупованих територіях України. У рамках міжнародного співробітництва щодо забезпечення міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини держава використовувала на лише «традиційні» механізми системи інституцій ООН, ОБСЄ, Ради Європи, ЄС, але й ініціювала та розпочала роботу першого міжнародного консультативно-координаційного формату – Кримська платформа.

  • Зміна клімату В

    За 2021 р. в Україні відбулись суттєві зміни в законодавстві у напрямі зміни клімату. Уряд затвердив ряд стратегічно важливих документів. Наприкінці року Парламент проголосував за закон, який збільшить податок на викиди двоокису вуглецю від великих установок. Значну роль для встановлення довгострокових кліматичних цілей зіграли вже взяті Україною міжнародні зобов’язання. Водночас не всі зобов'язання виконані.

  • Нерозповсюдження ядерної зброї С

    Україна підтвердила неухильне виконання міжнародних зобов’язань щодо фізичного захисту, експортного контролю та гарантій нерозповсюдження, а фокус у цій сфері традиційно зміщений на питання ядерної енергетики, а не міжнародних відносин. За звітний період зовнішня політика України у сфері нерозповсюдження мала реактивний і часом навіть пасивний характер, при тому, що існує об’єктивне вікно можливостей для більш проактивної та сильної позиції. Водночас можна відмітити прогрес у формуванні стратегічного бачення, в якому розставлені акценти, що відповідають актуальній ситуації.

  • Питання міжнародної безпеки В-

    У 2021 р. Україна продовжувала концентруватись на проблемах власної безпеки, але спостерігалась і зацікавленість в участі у різноманітних регіональних альянсах. За цей рік Україна суттєво оновила базу стратегічних документів, прийнявши низку нових, які відображають актуальні пріоритети у сфері міжнародної безпеки. Продовжилась участь в операціях з підтримки миру та масштабних міжнародних навчаннях. Окремим досягненням української дипломатії стала успішна евакуація громадян України та іноземців з Афганістану та Сектору Газа.

ІНШЕ

  • Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії А-

    Збереження та зміцнення міжнародної підтримки України цього року було пріоритетом номер один. Найяскравішим заходом стало проведення установчого саміту Кримської платформи. Значне збільшення підтримки можна було спостерігати під кінець року на тлі стягування російських військ та техніки до українських кордонів. Водночас важко стверджувати, що до цього результату призвели лише зусилля України, адже значну дипломатичну активність у відбудові трансатлантичної єдності та протидії російській агресії демонстрували країни-партнери.

  • Економічна дипломатія В+

    Економічна дипломатія не тільки залишилася у мейнстримі зовнішньополітичного курсу України, але й набула оформлення у державних стратегічних документах. Зацікавленість у нарощуванні торговельно-економічної та інвестиційної співпраці з освоєними та новими ринками простежувалася у діяльності провідних політичних суб’єктів країни. Спільними зусиллями МЗС, Мінекономіки та інших відповідальних інституцій розширювалася географія та номенклатура українського товарного експорту тощо. Це слугувало додатковим поштовхом для зростання українського експорту, який на фоні сприятливої кон’юнктури на світовому ринку вперше перевищив позначку докризового 2013 р. Попри впровадження законодавчих стимулів та укладення меморандумів про співпрацю, залучення іноземних інвестицій залишається на недостатньому рівні.

  • Публічна дипломатія В+

    2021 р. став роком здобутків у стратегічному баченні ПД. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України (2021) виділила ПД окремим напрямом. Крім того, було прийнято Стратегію публічної дипломатії України. Пандемія COVID-19, з одного боку, стала викликом напряму, з іншого – сприяла пошуку нових форматів й розвитку онлайн проєктів, які охопили широкі закордонні аудиторії. Активно продовжує нарощувати масштаби роботи УІ, успішно реалізуючи 16 програм.

  • Закордонне українство В

    Закордонне українство продовжує бути у фокусі уваги, про що свідчать зустрічі керівництва країни з представниками української діаспори, а також прийняті у 2021 р. стратегічні документи. З організаціями української діаспори відбувається активна співпраця, хоча спостерігається певна її диспропорція, коли переважають заклики до закордонного українства про надання всебічної допомоги Україні, зокрема у популяризації України, захисту її інтересів у світі та привернення уваги до важливих проблем щодо протистояння агресії РФ. Натомість, попри декларативну пріоритетність напряму, реальна робота з діаспорою досить часто не має системного характеру, продовжується практика невиконаних обіцянок, а питання подвійного (множинного) громадянства, трудової міграції та розширення можливостей для носіїв статусу закордонного українця так і залишаються невирішеними.