Підписатись на новини "Української призми"
“Ділова зустріч з сирами і вином” – саме так у британському уряді жартома вигадували пояснення своєму корпоративу, який пройшов рік тому – у грудні 2020 року. Ця інформація лише нещодавно потрапила у ЗМІ – і відразу спричинила неабиякий резонанс.
Російська Федерація продовжує тиснути на Україну та Захід. Її цілі давно усім відомі – створення зручного
та зрозумілого лише їй перманентного стану контрольованого хаосу. І хоча нам зрозумілі цілі, ми досі намагаємося «прочитати» стратегію Москви і зрозуміти ключове: як ефективно реагувати на цю нову реальність протистояння?
Зважаючи на нинішні загрози (скупчення російських військ біля кордонів України, мілітаризація Кремлем Білорусі, тиск на ЄС мігрантами з боку Мінська, енергетичний шантаж), українське населення має усвідомлювати рівень небезпеки, а також мати план необхідних дій у разі потреби дати відсіч ворогу.
Интервью Caliber.Az c кандидатом политических наук, главным редактором журнала UA: Ukraine Analytica, директором программ по вопросам безопасности Совета внешней политики «Украинская призма» Анной Шелест.
У вересні 2020 року в Україні була ухвалена Стратегія національної безпеки, а у серпні 2021-го президент затвердив Стратегію зовнішньополітичної діяльності України. Обидва документи формально визначили стратегічних партнерів.
Але чи можна говорити, що у цьому питанні з’явилося достатньо ясності? На жаль, не завжди.
Противостояние между США и Китаем неизбежно отражается на других странах, которые нередко вынуждены выбирать между партнерами. Страны Центральной и Восточной Европы, для которых важны гарантии безопасности, выстраивают союзнические отношения с США, тогда как приоритет экономического развития для некоторых из них делает более выгодным союз с Китаем. В то же время страны ЦВЕ могут извлечь выгоду от сотрудничества как с Пекином, так и с Вашингтоном, грамотно балансируя эти интересы. К такому выводу пришли участники дискуссии «Pax Americana vs Pax Sinica: menu à la carte», организованного аналитическим центром «Украинская призма».
Вперше за довгі століття питання незалежності Уельсу з’явилося в офіційному політичній повістці. І хоча поки шанси валійської столиці Кардіффу виглядають набагато скромнішими, аніж у Единбургу, вони вже не розглядаються як абсолютно нереальні.
Крім того, що Росія запросила до участі в них, крім Білорусі, ще й Вірменію, Індію, Казахстан, Сербію, Таджикистан, Шри-Ланку та Монголію, було суттєво розширено територію навчань та число залучених особового складу та техніки. Ця обставина, а також агресивна риторика про «симетричну відповідь на зростання присутності НАТО на західних кордонах білоруською та російської держав, викликали значне занепокоєння в Україні та країнах Центральної Європи.
Наскільки практичними є результати візиту президента України Володимира Зеленського до США та як просувається їх утілення